ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" квітня 2025 р. справа № 300/1401/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кафарського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Вакун В. В.,
представника відповідача - Леськів Л.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, а також протиправною та скасування постанови,
Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464;
визнати протиправною, такою, що не підлягає виконанню та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП № 77005464.
В обґрунтування позовних вимог зазначено на протиправність дій державного виконавця, що виразились у недотриманні ним вимог п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. Зокрема, позивач послався на те, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» включене до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, що підтверджується Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.11.2017 №173 «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання». Позивач наголошує, що відповідачу було достовірно відомо про те, що у конкретному випадку заборгованість за виконавчим листом, виданого на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16 та по якому було відкрито виконавче провадженням №60978572, врегульована відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому, у відповідності до вимог пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не підлягає стягненню. Також зазначено, що державним виконавцем не було здійснено жодних дій з примусового виконання згаданого рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача конкретних сум, що свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У зв'язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України - з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, та призначено судове засідання на 02.04.2025 о 10:00 год.
Протокольною ухвалою від 02.04.2024 судом відкладено розгляд справи у зв'язку із клопотанням представника відповідача та наданням часу представнику позивача для надання додаткових доказів (а.с. 64, 70-71).
15.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем направлено суду відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти заявлених позовних вимог. Зазначено, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується саме з початком примусового виконання виконавчого документа. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню. Представник відповідача вказала на те, що підставою для стягнення виконавчого збору є саме постанова про стягнення виконавчого збору, а не зазначення суми нарахованого виконавчого збору станом на день відкриття виконавчого провадження, яка зазначається у постанові про відкриття, зокрема і у постанові №60978572 від 20.01.2020. При цьому, на її думку, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Крім того, звернуто увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору, винесена 20.01.2020 у ВП №60978572, є виконавчим документом, яка набуває чинності з моменту її винесення. 28.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №60978572 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим державним виконавцем також прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №77005464 з примусового виконання постанови №60978572, виданої 20.01.2020 про стягнення виконавчого збору з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в сумі 337 874,52, оскільки остання є чинна, а відтак підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом №1404-VІІІ та Інструкцією №512/5. З огляду на викладене, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.
Судове засідання, призначене на 15.04.2025 не відбулось у зв'язку із пребуванням головуючого судді у відпустці згідно з наказом №87-В від 11.04.2025 (а.с. 75).
У судовому засіданні 18.04.2025 представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 18.04.2024 о 10:00 год, не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Водночас, 17.04.2025 подала сулу клопотання, в якому, серед іншого, просила здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача (а.с. 125-128). До клопотання також долучено витребувані судом додаткові докази (а.с. 129-146).
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Крім того, частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, ознайомившись зі змістом відзиву на позовну заяву, а також заслухавши усні пояснення представника відповідача, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення 3 329 372,36 грн задоволено частково. Стягнуто з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 265 713,14 - 3% річних, 3 063 099,90 - інфляційних втрат, а також 49 932,20 грн - судового збору (а.с. 31-32).
На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області 06.02.2017 видано наказ №78 про стягнення з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості в розмірі 3 378 745,24 грн.
20.01.2020 постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП №60978572 по виконанню наказу №78 від 06.02.2017. Пунктом 3 вказаної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 337 874,52 грн (а.с. 33).
Також 20.01.2020 постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП №60978572 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 337 874,52 грн (а.с. 101).
18.09.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні ВП №60978572 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку із тим, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого постачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Пунктом 1 вказаної постанови постановлено зупинити вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру (а.с. 35).
09.01.2025 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» направило начальнику відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лист №06/48, в якому повідомило інформацію, що стосується, серед іншого ВП №60978572, зокрема, що стягувачем списано заборгованість боржника у відповідності до положень абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, в тому числі за договором поставки природного газу №06/Ю-2268-БО-15, за невиконання умов якого на підставі рішення Господарського суду Івано- Франківської області від 17.01.2017 по справі №909/1059/16 судом було видано виконавчий документ, по якому було відкрито виконавче провадженням №60978572 (а.с. 38-40).
28.01.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №60978572 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «про виконавче провадження» (а.с. ).
Також 28.01.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77005464 з примусового виконання постанови №60978572, виданої 20.01.2020 про стягнення виконавчого збору з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в сумі 337 874,52 грн (а.с. 42).
Вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464 протиправними та, як наслідок, внесену постанову від 28.01.2025 ВП №77005464 протиправною і такою, що не підлягає виконанню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
При цьому, державний виконавець, як це визначено частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII, виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Водночас, згідно частин 1-2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Пунктом 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Отже, передумовою застосування пункту 6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слугує той факт, що боржник має статус суб'єкта, на якого поширюється дія, зокрема, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду), зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Статтею 2 Закону №1730-VIII-VIII унормовано, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Аналіз наведених норм права надає підстави для висновку, що заходи щодо врегулювання питання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, стосуються підприємств, включених до відповідного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
При цьому, врегулювання відповідно до вищевказаного Закону заборгованості здійснюється у вигляді зменшення, списання та/або реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Водночас, таакі заходи вживаються виключно у відношенні до підприємств, включених до відповідного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, та щодо заборгованості, яка відповідає визначенню статті 1 згаданого Закону.
Суд встановив, що згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.07.2017 №173 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 12.07.2017 включене до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» під порядковим номером 17 (а.с. 36-37).
У зв'язку із цим, посилаючись вказаний факт включення позивача до Реєстру, постановою від 18.09.2020 у виконавчому провадженні ВП №60978572 було зупинено вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру (а.с. 35).
Таким чином, суд констатує, що на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464 по стягненню виконавчого збору, відповідачу було достовірно відомо про те, що у даному випадку заборгованість за виконавчим документом про стягнення заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а тому, відповідно до вимог пункту 6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у даному випадку виконавчий збір не стягується.
Відтак підстави, передбачені частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього ж Закону, в даному випадку відсутні.
Суд також бере до уваги, що листом від 09.01.2025 №06/48 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» повідомило відповідача про те, що сума заборгованості згідно виконавчого провадження ВП №60978572 списана з боржника у відповідності до положень абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, тобто не у порядку примусового виконання під час виконавчого провадження, у якому здійснення виконавчих дій зупинено, як уже зазначено вище, до виключення боржника з реєстру.
Суд зауважує, що на час розгляду справи, відповідачем не надано доказів, що позивач виключений із Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому будь-які виконавчі дії були заборонено вчиняти відповідачу, в тому числі і стягувати виконавчий збір, виносячи спірну постанову.
З цього приводу суд також звертає увагу, що матеріалами адміністративної справи підтверджується, що відповідачем фактично вчинялись дії, в тому числі у межах виконавчих проваджень №60978572 та №77005464, зокрема виносились розпорядження від 28.01.2025 та від 30.01.2025 про стягнення коштів (а.с. 109, 111), в яких держаний виконавець посилається на примусове виконання виконавчого документа №60978572, та здійснює дії щодо перерахування коштів.
Крім того, відповідач у відзиві фактично підтвердив стягнення державним виконавцем коштів згідно платіжних інструкцій №209 та №208 від 29.01.2025 та №257 та №258 від 30.01.2025 в загальній сумі 337 874, 25 грн. При цьому, у вказаних платіжних інструкціях в призначенні платежу вказується про оплату виконавчого збору у ВП №60978572 та ВП №77005464 (а.с. 108, 110), що, як уже зазначено, є протиправними діями, з огляду на зупинення вчинення виконавчих дій.
За таких обставин, суд дійшов переконання про протиправність дій Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення спірної постанови та, як наслідок, суд вважає, що постанова відповідача від 28.01.2025 про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №77005464 винесена не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим така підлягає до скасування.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03346058, вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76009) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними дій, а також протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП №77005464.
Визнати протиправною, такою, що не підлягає виконанню та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП № 77005464.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03346058, вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76009) сплачений судовий збір в розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 23 квітня 2025 р.