про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
23 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2587/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 260/2587/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Бедринець Мирослави Юріївни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа - Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), яким просить суд:
1) визнати бездіяльність військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 у відмові позивачу пройти повторно ВЛК не правомірною та незаконною;
2) визнати протиправною та скасувати акт Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової служби, оформленою довідкою ВЛК;
3) зобов'язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 , повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені його придатності до військової служби у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402;
4) витребувати від Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчену копію протоколу засідання військово - лікарської комісії відносно прийняття рішення щодо придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та належним чином засвідчені копії усіх документів , що стали підставою для прийняття спірної довідки військово-лікарської комісії №102 від 18.03.2025 року.
15 квітня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22 квітня 2025 року представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою просить: вжити заходів шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 або будь-якому іншому районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач - військовозобов'язаний має захворювання, яке перешкоджає йому належним чином виконувати обов'язки військовослужбовця та є підставою для визнання його непридатним до військової служби. Після ухвалення Верховною Радою законопроекту про мобілізацію, позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де отримав направлення для обстеження та медичного огляду з метою встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у Збройних силах України. Фактичного огляду проведено не було, після формально проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 зроблено висновок, що позивач придатний до військової служби, про що видано довідку військово-лікарської комісії. Однак уповноважені особи в усному порядку повідомили ОСОБА_2 про його придатність до військової служби за результатами медичного огляду, довідку ВЛК на руки йому не давали, натомість йому було видано повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом 18 квітня 2025 року 10 го дині 00 хвилин, де він перебуває на військовому обліку. У відповідності до довідки ВЛК № 102 від 18.03.2025 року ОСОБА_1 на підставі статті 64 в, 52 в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби, однак не враховано ряд хвороб та проблем зі здоров'ям про які зауважував позивач та які є документально підтверджені. Позивач не погоджуючись з результатами та висновками обстеження і медичного огляду, оскільки зазначений у постанові висновок є протиправним, необґрунтованим, сформованим без проведення належного медичного огляду та обстеження подав до Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправною, скасування постанови.
Позивачу було надано повістку №94-03-2025 Хуст про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 18 квітня 2025 року о 10 годині 00 хвилин, враховуючи факт наявності повістки є ризик вручення повторної повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, позаяк, без вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, мобілізаційні заходи щодо нього можуть бути завершені, а за наявності підстав у необхідності проведення повторного огляду для встановлення дійсного стану його здоров'я його призов на військову службу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову. Саме забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду адміністративної справи по суті.
Відтак, просив вжити заходів забезпечення позову в даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст такої заяви суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 або будь-якому іншому районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Однак, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Сам факт наявності повістки не може вважатися беззаперечним доказом наступної мобілізації позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 або будь-яким іншим центром комплектування та соціальної підтримки.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, тобто позивача таким рішенням, дією або бездіяльністю. Виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених в її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 260/2587/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець