про залишення позовної заяви без руху
22 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/11304/25
категорія 113050000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", в якому просить:
- визнати протиправним рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", оформлене свідоцтвом про хворобу від 03.05.2024 №70/9-сі/НГУ, в частині причинного зв'язку отриманого захворювання;
- зобов'язати медичну (військово-лікарську) комісію ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" прийняти нове рішення, згідно якого визнати отримане ним захворювання (поранення, контузію, каліцтво), захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд відмічає, що предмет судового розгляду (зміст позовних вимог), який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим. При цьому, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Однак, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не відповідають правовим нормам пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, оскільки в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", оформлене свідоцтвом про хворобу від 03.05.2024 №70/9-сі/НГУ, в частині причинного зв'язку отриманого захворювання, протиправним, але при цьому не просить скасувати зазначене рішення.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", оформлене свідоцтвом про хворобу від 03.05.2024 №70/9-сі/НГУ.
Таким чином, процесуальний строк на звернення до суду з позовом до суду розпочався для позивача 03.05.2025 та, відповідно закінчився 03.11.2024 (після спливу шести місяців).
Разом з тим, до суду з даним позовом про оскарження рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", оформленого свідоцтвом про хворобу від 03.05.2024 №70/9-сі/НГУ, ОСОБА_1 звернувся 17 квітня 2025 року.
Вказане свідчить про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивач не надав до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 8 ст. 160 КАС України встановлено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
ОСОБА_1 не долучив до позовної заяви документу про сплату ним судового збору або ж документу, який підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону. Разом з тим, одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду клопотання, якому просив звільнити його від сплати судового збору, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір".
Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зі змісту викладених норм випливає, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи майновий стан сторони, суд має право звільнити позивача від сплати судового збору або відстрочити позивачу сплату судового збору.
Суд відмічає, що умовою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати є незадовільний майновий стан позивача.
Водночас, звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Зі змісту ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що при вирішені питання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати визначальним є майновий стан особи, а саме її дохід за календарний рік, що передує року звернення до суду з позовною заявою.
Однак, до поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 не долучив жодного документу, який містив би інформацію про розмір його доходів за 2024 календарний рік.
Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення майнового стану позивача для вирішення питання про звільнення його від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно надати до суду відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 рік та довідку про розмір пенсії за 2024 рік (у випадку, якщо позиває є пенсіонером та отримує пенсію).
Відповідно до частини 1 статті 42 КАС України учасниками справи є сторони та треті особи.
В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що третьою особою за пред'явленим позовом є Центральна медична (військово-лікарська) комісія Міністерства внутрішніх справ України.
З даного приводу суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що частиною другою статті 49 КАС України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Таким чином, передумовою залучення до участі у справі третіх осіб є встановлення факту, що рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Згідно з частиною четвертою статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Частиною 5 статті 161 КАС України визначено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Відповідно до частини п'ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Зміст вищезазначених норм свідчить, що саме суд, шляхом постановлення відповідної ухвали, уповноважений вирішувати питання про залучення до участі в справі третіх осіб. Треті особи можуть бути залучені до участі у справі з ініціативи суду, у випадку коли при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду буде встановлено, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, або ж за наслідками розгляду відповідного клопотання учасників справи.
Самостійне залучення позивачем до участі в справі третьої особи шляхом зазначення її в позовній заяві суперечить вимогам ст.ст. 49, 161 КАС України, оскільки вступ третіх осіб до участі у справі відбувається виключно на підставі ухвали суду.
Відтак, у випадку коли учасник справи вважає за необхідне залучити до участі в справі третю особу, він повинен подати до суду окреме клопотання, оформлене відповідно до вимог ст. 49, 166-167 КАС України, а не самостійно надати певній особі статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначаючи про це в позовній заяві.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху та встановити йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- позовної заяви в новій редакції (в 3-х екземплярах) із зазначенням в ній позовних вимог з дотриманням положень пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України;
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з даним позовом до суду та доказів поважності причин його пропуску;
- відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених йому доходів та утриманих податків за 2024 рік та довідки про розмір його пенсії за 2024 рік (у випадку, якщо позиває отримує пенсію);
- окремого оформленого відповідно до вимог ст. 49, 166-167 КАС України клопотання про залучення Центральної медичної (військово-лікарська) комісії Міністерства внутрішніх справ України до участі в справі в якості третьої особи (у разі необхідності такого залучення), із обґрунтуванням в цьому клопотанні, яким чином рішення суду по даній справі може вплинути на її права, інтереси чи обов'язки.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович