22 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/5473/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Понамарьової К.В. від 19.02.2025 ВП №76704605 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з виконанням Управлінням рішення суду у суворій відповідності до наведеного законодавства;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Понамарьової К.В. від 19.02.2025 ВП 76704605 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
У позовній заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області стверджує, що добровільно виконало рішення суду, нарахувало доплату до пенсії за період визначений судом, а також визначило розмір пенсії позивачу для здійснення поточних виплат. З 01.01.2025 року припинило виплату доплати до пенсії у відповідності до положень статті 45 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059-ІХ). Вважає, що у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не було підстав застосовувати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафну санкцію за невиконання судового рішення, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу (а.с. 1-7).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито позовне провадження у справі за статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
01.04.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №24510/25 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач вважає постанову правомірною, оскільки боржником, всупереч рішенню Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №240/12721/24 з 01.01.2025 року, припинено доплату до пенсії стягувачу. Справу просив розглядати без участі представника відповідача (а.с. 45, 46).
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення у яких позовні вимоги підтримав, не заперечував щодо подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, зважаючи на клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.
Суд, враховуючи положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України усною ухвалою суду вирішив розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №240/12721/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 02 січня 2024 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02 січня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Вирішено питання про судові витрати.
03.12.2024 ОСОБА_1 видано виконавчий лист у справі №240/12721/24 (а.с. 55).
Виконавчий лист був пред'явлений до примусового виконання, 04.12.2024 відкрито виконавче провадження № 76704605.
Під час виконання судового рішення у справі №240/12721/24 державним виконавцем з'ясовано, що рішення суду виконувалося боржником до 01.01.2025, а з 01.01.2025 доплату до пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 припинено.
06.01.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийнято вимогу №5.1/76704605, у якій державний виконавець вимагав від боржника у 5-денний строк виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії (а.с. 60 на звороті, 61).
19.02.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийнято постанову ВП №76704605 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду (а.с. 62 на звороті).
Постанова ВП №76704605 від 19.02.2025 мотивована тим, що згідно звернення стягувача від 25.01.2025 та матеріалів виконавчого провадження, починаючи з 01.01.2025 боржник на виконання рішення суду в повному обсязі припинив виплату доплати (а.с. 62 на звороті).
Вирішуючи спір, що виник між сторонами суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частин 1 - 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
З наведених норм вбачається обов'язок відповідача встановити наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк і після виявлення причин та їх поважності/неповажності приймати рішення щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.
Спір між сторонами виник через застосування штрафу за невиконання судового рішення з 1 січня 2025 року, тобто припинення виплати доплати до пенсії з 1 січня 2025 року за судовим рішенням.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX "Про державний бюджет України на 2025 рік" (далі - Закон №4059-IX) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Статтею 8 Закону №4059-IX установлено з 1 січня 2025 року розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев'ятому статті 7 цього Закону.
Однак, статтею 45 Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Положення статті 45 Закону №4059-IX є спеціальними та мають перевагу перед загальними положеннями статей 7, 8 наведеного закону, якими установлено прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату з 1 січня 2025 року, у тому числі для обчислення виплат за рішеннями суду.
Отже, з 1 січня 2025 року тимчасово змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За загальним правилом, встановленим статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" (CASE OF AIREY v. IRELAND, заява № 6289/73) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (п.26 рішення). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 2004 року у справі "К'яртан Асмундсон проти Ірландії" (CASE OF KJARTAN ASMUNDSSON v. ICELAND, заява № 60669/00) (п.42 рішення).
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян, фінансовим (економічним) станом держави та гарантуванням права кожного на достатній життєвий рівень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що держави мають широку свободу розсуду, особливо при створенні та регулюванні відповідних національних систем соціального забезпечення (рішення від 13 грудня 2016 року у справі "Белане Надь проти Угорщини" (CASE OF BELANE NAGY v. HUNGARY, заява № 53080/13), пункт 113 рішення), та "Маркович та інші проти Угорщини" (Заява № 77575/11 Laszlo MARKOVICS against Hungary) пункти 35, 37 рішення.
Поле розсуду, яке надається законодавчому органу при здійсненні політики щодо пенсій або соціальних виплат, має бути широким, оскільки вони стосуються економічних і соціальних питань ("Валков та інші проти Болгарії" (CASE OF VALKOV AND OTHERS v. BULGARIA, заяви №№ 2033/04, 19125/04, 19475/04, 19490/04, 19495/04, 19497/04, 24729/04, 171/05, 2041/05) пункт 91 рішення); а стаття 1 Протоколу № 1 у жоден спосіб не перешкоджає вносити нормативні зміни щодо розміру чи умов надання допомоги у будь-який момент (пункт 24 рішення від 10 квітня 2012 року за заявою "Річардсон проти Сполученого Королівства" (Susan V. RICHARDSON against the United Kingdom, заява №26252/08).
Крім того, у ряді справ Європейський суд з прав людини визнав можливість зменшення розміру виплат соціального забезпечення (пункт 51 рішення від 7 червня 2007 року у справі "Кузнєцова проти Росії" (CASE OF KUZNETSOVA v. RUSSIA, заява № 67579/01)); пункт 45 згаданого вище рішення у справі К'яртана Асмундсона; пункт 67 рішення від 08 грудня 2009 року у справі "Віцорек проти Польщі", (CASE OF WIECZOREK v. POLAND, заява № 18176/05)).
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Порядок нарахування та виплати пенсій може бути змінений державою шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зокрема, через фінансову (економічну) неможливість виплати пенсій.
Такі заходи також можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджений воєнний стан. Держава зазнає значних фінансових витрат пов'язаних з обороною України, захистом її суверенітету та територіальної цілісності, що у відповідності до положень статті 64 у взаємозв'язку зі статтею 17 Конституції України є підставою для тимчасового обмеження соціальних виплат.
Оскільки стаття 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" тимчасово обмежує доплату до пенсії на період дії воєнного стану у 2025 році, то Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язане привести виплати на 2025 рік у відповідність із законом.
Самі по собі дії із приведення виплат у відповідність до положень статті 45 Закону №4059-IX не свідчать про невиконання судового рішення без поважних причин.
У рамках розгляду даної справи судом не перевіряється дотримання процедури застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області положень статті 45 Закону №4059-IX, оскільки таких посилань оскаржувана постанова не містить.
У разі незгоди стягувача із діями відповідача при застосуванні процедури, визначеної статтею 45 Закону №4059-IX при обрахунку підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, стягувач має право повідомити про це державному виконавцю або звернутися до суду із позовом про оскарження таких дій.
Враховуючи наведене, застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафної санкції за невиконання рішення суду, що виразилось у припиненні виплати доплати до пенсії з 01.01.2025, у даному випадку є неправомірним, тому суд задовольняє адміністративний позов та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 139, 143, 194, 205, 243-246, 250, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, Житомирський район, код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (10014, майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Понамарьової К.В. від 19.02.2025 ВП №76704605 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 2422,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін