про відстрочення виконання рішення суду
23 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/26237/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задоволено частково та:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 82402,96 грн. за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 25.02.2023 по 25.08.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10.04.2025 року через підсистему "Електронний суд" від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у цій справі, мотивована тим, що військова частина добровільно виконала судове рішення в частині нарахування суми індексації грошового забезпечення та компенсації для виплати позивачу, а також надіслала заявку-розрахунок до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , а усі подальші дії щодо виконання судового рішення, зокрема, в частині виплат присудженої суми коштів, не залежать від Військової частини НОМЕР_1 , а залежать від фактичного надходження бюджетних коштів через ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник вважає, що такі обставини, які є незалежними від нього, ускладнюють виконання рішення у встановлений строк саме Військовою частиною НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) заява про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду .
Розгляд заяви Військової частини НОМЕР_1 відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду на 23.04.2025 року о 09:10, про що учасників справи повідомлено шляхом надсилання судових повісток.
Однак, позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили. Позивач заперечень на заяву не подав.
Неприбуття у судове засідання стягувача та представника боржника, а також неподання стягувачем пояснень щодо заяви військової частини не перешкоджають судовому розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7 розділу "Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень", затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 №774, відповідальними за виконання судових рішень (виконавчих документів) у Збройних Силах є фінансова (фінансово-економічна) служба військової частини щодо судових рішень та виконавчих документів про стягнення грошових коштів.
Відповідно до пункту 3 "Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ", затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України", організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту" фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил).
Пунктом 2.32 Правил передбачено, що з метою своєчасного та повного отримання коштів відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду протягом поточного місяця військова частина здійснює аналіз стану виконання кошторису, уточнює потребу в коштах на наступний місяць і до 20 числа кожного місяця подає заявки (крім потреби в коштах на виплату грошового забезпечення та підйомної допомоги).
Таким чином, для отримання видатків на виплату позивачу коштів відповідно до рішення суду по справі №240/26237/23, фінансова служба відповідача має подати розпоряднику коштів відповідну заявку на уточнення в потребі на відповідний місяць.
Фінансовою службою Військової частини НОМЕР_1 в порядку добровільного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №240/26237/23 здійснено нарахування ОСОБА_1 належних до виплати коштів в сумі 82402,96 грн.
Як зазначає заявник, ним двічі подавалися заявки-розрахунки потреби в коштах для виплати військовослужбовцям в порядку виконання судових рішень, в тому числі відносно ОСОБА_1 , однак, станом на день звернення з цією заявою вказані кошти для виконання рішення не надійшли.
Надаючи оцінку аргументам заявника, суд враховує наступне.
За приписами статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 1 ст. 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, із змісту даної норми висновується, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до абзацу 2 ч.3 статті 378 КАС України невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Згідно ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Інститут розстрочення та відстрочення виконання рішення суду впроваджений саме з метою забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд зазначає, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, відсутність фінансування, не є тією виключною обставиною, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Суд зауважує, що заявник (боржник) не просить здійснити розстрочення виконання рішення суду шляхом часткової (поступової) сплати платежів, а просить відстрочення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду до 29.07.2025 року, при цьому не вказує чітких підстав можливості виконання рішення суду після спливу терміну відстрочення та не надає належних пояснень того, яких заходів вживає заявник для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки.
У Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Суд зазначає, що відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене, підстави, на які посилається заявник щодо відстрочення виконання судового рішення, не дають підстав для висновку про істотність ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, а відповідно заява заявника про відстрочення виконання рішення суду у цій адміністративній справі не підлягає задоволенню відповідно до вимог статті 378 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі №240/26237/23.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року у справі №240/26237/23 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко