23 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/24880/24
категорія 112030600
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо припинення з 01.08.2024 нарахування та виплати допомоги на проживання їй як внутрішньо переміщеній особі;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради поновити нарахування та виплату їй допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2022 року отримувала від Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради допомогу на проживання як внутрішньо переміщена особа, однак в подальшому виплата такої допомоги була припинена. Позивач вважає рішення відповідача щодо припинення виплати їй допомоги на проживання протиправним, а тому звернулась з вказаним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 06.02.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому просить постановити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат", отриманих управлінням 26 вересня 2024 року, було виявлено, що ОСОБА_1 перебувала за кордоном більше як 30 календарних днів підряд протягом шестимісячного періоду отримання допомоги (період отримання допомоги 01.03.2024 по 30.09.2024). А саме виїзд за межі України відбувся 10.06.2024, а в'їзд назад - 08.09.2024, що підтверджується печатками прикордонної служби в закордонному паспорті ОСОБА_2 та її доньки.
09.01.2025 та у період із 13.01.2025 по 27.01.2025, 07.02.2025, з 31.03.2025 по 14.04.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025 та 21.03.2025 - на періодичному навчанні.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.05.2022 №1827-5001515149.
З 2022 року ОСОБА_1 отримувала в Управлінні соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради допомогу внутрішньо переміщеним особам на проживання.
Повідомленням Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради №510 від 08.11.2024 позивача повідомлено про те, що їй припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв'язку з перебуванням за кордоном більше 30 календарних днів підряд.
Позивач вважаючи свої права порушеними, у зв'язку з припиненням виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, звернулась з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Статтею 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Відповідно до статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону №1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Згідно з пунктом 2 частини 8 статті 11 Закону №1706-VII місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому статтею 4 цього Закону.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332).
Пунктом 1 Порядку № 332 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 332 (в редакції, що діяла на момент первинного звернення позивача за допомогою) допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 (в редакції, що діяла на момент первинного звернення позивача за допомогою) допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей 3000 гривень; для інших осіб 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Згідно з п.6 Порядку № 332 (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов'язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").
За наявності технічної можливості отримувач допомоги за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків подає повідомлення про відмову від допомоги засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Відповідно до абзацу 2-3 пункту 8 Порядку № 332 нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Обґрунтованими причинами вважаються службове відрядження, оздоровлення дітей, супроводження дітей під час участі в міжнародних змаганнях або участь у відповідних змаганнях, стажування, навчання, лікування, реабілітація, хвороба особи або члена сім'ї, смерть членів її сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 18 років, відвідування закладів охорони здоров'я, судових та правоохоронних органів, через які особа не за власним бажанням могла бути відсутньою за місцем проживання/перебування, що підтверджується документально.
Згідно з п.9 Порядку № 332 Уповноважена особа зобов'язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги") орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.
Якщо отримувачів, яким призначено допомогу, відбулися зміни, які впливають на право на отримання допомоги, розмір допомоги перераховується з місяця, що настає за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженої особи або згідно з інформацією, наданою компетентним органом, та/або за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат". Таку заяву уповноважена особа має право надіслати з використанням поштового або електронного зв'язку органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 332 з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".
Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.
Пунктом 23 Порядку № 332 визначено, що для підтвердження актуальності права уповноваженої особи та отримувачів на продовження отримання допомоги Мінсоцполітики щомісяця забезпечує передачу Мінфіну засобами електронної інформаційної взаємодії інформації отримувачів для проведення поточної верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".
За результатами проведеної верифікації отримувачів Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики із використанням функціоналу Єдиної системи.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 332 у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.
У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.
Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв'язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.
Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7 і 8 цього Порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.
Судом встановлено, що з 2022 року ОСОБА_1 отримувала в Управлінні соціального захисту населення Корольовського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради допомогу внутрішньо переміщеним особам на проживання.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу припинено виплату допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2024, на підставі положень Порядку №322, як такій, що перебувала за кордоном понад 30 днів поспіль.
Згідно даних верифікації з Мінфіном від 26.09.2024 було виявлено, що ОСОБА_1 10.06.2024 перетнула кордон України і повернулась до України лише 08.09.2024.
Відповідно до даних паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданого на ім'я ОСОБА_1 , перетин кордону Україна-Польща датований 10.06.2024 та повернення в Україну датовано 08.09.2024, що складає 2 місяці 30 днів.
Для з'ясування інформації, отриманої за результатами опрацювання даних верифікації від 26.09.2024 представники відповідача телефонували позивачу аби запросити до Управління, однак її телефон не відповідав. Доказів в заперечення зазначеному, позивачем не надано.
Суд зауважує, що позивач, не надав до заяви жодних обґрунтованих пояснювальних причин щодо свого перебування за кордоном понад 30 календарних днів до управлінні соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, що могло б підтвердити необхідність продовження нарахування та виплати допомоги.
Відповідно, не були представлені документи, які б підтверджували обставини, що підпадають під визначення обґрунтованих причин, таких як службове відрядження, лікування, стажування чи інші поважні підстави.
З огляду на викладене, суд не вбачає в діях відповідача щодо припинення виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2024 ознак протиправності.
Також відповідач вказує, що позивач особисто з'явилася до Управління 31.10.2024 і написала нову заяву на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам і надала копії закордонних паспортів свого та доньки, де стоять відмітки прикордонної служби, що підтверджують факт перебування за кордоном більше 30 днів підряд.
Водночас необхідно вказати, що суд розглядає дану адміністративну справу виключно за поданою позовною заявою в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням принципу диспозитивності адміністративного судочинства, що визначений частинами 2-3 статті 9 КАС України.
Тобто, вищенаведені в цьому рішенні висновки суду стосуються виключно перевірки правомірності дій (бездіяльності) відповідача щодо припинення виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2024.
Питання щодо правомірності рішення відповідача, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 31.10.2024 про надання їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, під час розгляду цієї справи не досліджується, оскільки позивачем відповідних позовних вимог не заявлено та відповідних доводів (обґрунтувань) в позові не викладено.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Отже, виходячи з системного аналізу заявлених вимог, вищенаведених вимог законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (пл.Польова,8, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10009, ЄДРПОУ: 42103215) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
23.04.25