Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про заміну способу та порядку виконання рішення суду
23 квітня 2025 року Справа №200/390/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про заміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3 м. Слов'янськ Донецька область, 84122) - відповідач 1,
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) - відповідач 2,
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Бахмутського МВ УВД ФСС України в Донецькій області від 05.09.2016 №0503/8106/8106/25 “Про припинення щомісячної страхової виплати» щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01 вересня 2016 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 01.10.2016 року по 30.11.2019 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набрало законної сили 03 липня 2024 року, виконавчі листи у справі видано 15 квітня 2024 року.
16 вересня 2024 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка обґрунтована тим, що рішення суду не виконано.
16 вересня 2024 року ухвалою суду задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 200/390/24, а також попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
19 вересня 2024 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, у якому відповідач зазначив, що рішення суду виконано відповідачем в межах своїх повноважень та нараховано заборгованість зі страхових виплат за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 в сумі 169535,79 грн, донарахована сума внесена до Реєстру судових рішень, гарантовано державою (порядковий номер у реєстрі С2399524). З метою виділення відповідного фінансування для здійснення погашення заборгованості за рішенням суду по справі № 200/390/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено запит до Пенсійного фонду України, проте листом від 18.07.2024 № 2800-030402-9/44040 Пенсійний фонд України повідомив про неможливість надання коштів для погашення заборгованості. Поряд із цим, відповідач зазначив, що виплату щомісячної страхової виплати за минулий період буде проведено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 365), відповідно до пункту 15 якої, орган, що здійснює соціальні виплати, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
03 жовтня 2024 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом 3 місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24 у повному обсязі; попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
11 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, у якому зазначив доводи аналогічні попередньому звіту, при цьому, відповідачем проігноровано висновки ухвали суду від 03.10.2024 року у справі № 200/390/24 про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.
18 грудня 2024 року ухвалою суду повторно відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом 4 місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24 у повному обсязі; попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
14 квітня 2025 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, у якому відповідач зазначив, що рішення суду виконано відповідачем в межах своїх повноважень та нараховано заборгованість зі страхових виплат за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 в сумі 169535,79 грн, яка внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (порядковий номер у реєстрі С2399524). Проте, виплату щомісячної страхової виплати за минулий період буде проведено з урахуванням норм Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299.
Відповідач вказує на те, що погашення заборгованості за рішеннями суду, які обліковуються в реєстрі, здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом України, однак жодних графіків погашення заборгованості, порядку черговості виплат заборгованості Головне управління не веде, оскільки розпорядником коштів є безпосередньо Пенсійний фонд України, який планує бюджет Пенсійного фонду України та обсяги відповідних фінансувань з Державного бюджету України для погашення заборгованості за рішеннями суду.
Також відповідач зазначив, що з метою виділення відповідного фінансування для здійснення погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 200/390/24 скерував повторний запит до Пенсійного фонду України, проте листом від 10.04.2025 № 2800-030402-9/23945 Пенсійний фонд України повідомив про неможливість надання коштів для погашення заборгованості.
15 квітня 2025 року до суду від представника позивача через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» надійшло заперечення щодо прийняття звіту про виконання рішення суду та клопотання про зміну способу виконання рішення суду, в обґрунтування якої представник позивача зазначив, що рішення суду не виконується в частині виплати заборгованості, водночас у своєму звіті відповідач вказує, що щомісячні страхові виплати за рішенням суду за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 нарахована стягувачу у сумі 169 535,79 грн, вказаний розрахунок стягувачем не оспорюється.
Ураховуючи викладене, зважаючи на тривале (майже 1 рік) невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 200/390/24 в частині виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 ОСОБА_1 , те що стягувач є пенсіонером та літньою особою (стягувач 1956 року народження) та інвалідом 3 гр., належить до соціально-малозахищеної групи населення, неодноразову відмову суду у прийнятті звіту (ухвали суду від 03.10.2024р. та від 18.12.2024р.), а також наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання, з метою ефективного захисту конституційного права позивача на соціальний захист та належного виконання рішення суду на підставі ч. 3 ст. 383-3 КАС України представник позивача просить суд змінити спосіб виконання цього рішення в частині зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період 01.10.2016 по 30.11.2019 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 у розмірі 169 535 (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 79 коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи суть порушеного питання, а також відсутність необхідності витребування у сторін додаткових документів та пояснень, суд застосовуючи приписи Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України, задля забезпечення безпеки учасників судового процесу вважає за можливе розглянути заяву в письмовому провадженні без виклику сторін.
Дослідивши доводи сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Виходячи з системного аналізу приписів наведених норм, у першу чергу положень ст. 378 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, процесуальний закон не надає суду розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про заміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у разі якщо таке рішення набрало законної сили та не виконано суб'єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили, що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відтак, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що рішення суду стосується ненарахування та невиплати страхових виплат позивачу та понад 2 місяці з дня набрання законної сили не виконано в частині виплати заборгованості нарахованої за рішенням суду.
Нарахована на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24 заборгованість становить 169535,79 грн та визнається сторонами.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24, яке набрало законної сили 03 липня 2024 року, у частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 у розмірі 169 535 (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 79 коп».
Дослідивши доводи звіту відповідача в контексті встановлених судом обставин виконання рішення суду в частині виплати нарахованих страхових виплат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX.
Означеним законом суттєво змінено процедуру здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема, ст. 382 КАС України викладено в новій редакції, а також доповнено КАС України ст.ст. 382-1 - 382-3.
Відтак, відповідно до ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 383-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі - Порядок № 845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до п. 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України “Про виконавче провадження».
Згідно п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Водночас, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Відтак, з урахуванням зміни способу і порядку виконання рішення суду, подальше виконання рішення суду врегульовано приписами Закону № 4901-VI та Порядку № 845, покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відбуватиметься шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача, а отже у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача-суб'єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать.
Водночас, ураховуючи, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не є органами примусового виконання рішень, контроль за виконанням рішення суду, яке покладено на органи ДКСУ, у такому випадку не регулюється приписами ст.ст. 287, 382 КАС України та здійснюється на загальних засадах у позовному провадженні.
Відтак, у суду відсутні підстави для подальшого здійснення процедури судового контролю, тому контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24, яке набрало законної сили 03 липня 2024 року, встановлений ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року, підлягає припиненню.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
З наданого відповідачем звіту суд установив, що причиною невиконання рішення суду є відсутність бюджетного фінансування на виплату заборгованості на виконання рішення суду у справі № 200/390/24, що на думку суду є достатньою підставою для звільнення керівника суб'єкта владних повноважень від накладення штрафу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що накладення штрафу на керівника відповідача є передчасним та жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, а також Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі №611/26/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
На підставі викладеного, керуючись статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24, яке набрало законної сили 03 липня 2024, у частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 на
«стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 у розмірі 169 535 (сто шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 79 коп».
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24, яке набрало законної сили 03 липня 2024 року.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від сплати штрафу.
Судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду в адміністративній справі від 16 лютого 2024 року у справі 200/390/24, яке набрало законної сили 03 липня 2024, припинити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко