Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2025 року Справа№640/6497/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2021 №1011929-2408-2657.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач використовує склади при здійсненні підприємницької діяльності для виготовлення товарної продукції, що свідчить про наявність підстав для застосування податкової пільги при сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було надано до контролюючого органу доказів використання спірного майна у своїй господарській діяльності. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу №640/6497/22 та розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 08.11.2000 та перебуває на податковому обліку ГУ ДПС в м. Києві, основний вид господарської діяльності (КВЕД 16.23) - виробництво дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 , про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку від 17.12.2008 року №1826573405383.
ОСОБА_1 згідно з договором дарування від 17.04.2008 року на праві власності належить нерухоме майно «Хімсклад» з надвірними будівлями (склад з цегли, позначений в плані літерою «А» загальною площею 716,9 к.м. і склад з цегли, позначений в плані літерою «Б» загальною площею 758,6 к.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до технічного паспорта від 14.06.2006 року та інформаційної довідки від 02.02.2022 року №297497349 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначено - тип майна «Хімсклад».
Як вбачається із витягу Державного земельного кадастру від 13.09.2021 №НВ-3513270752021, земельна ділянка кадастровий номер 3221881400:29:085:0202, що розташована: АДРЕСА_2 , має цільове призначення 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".
24 вересня 2021 року Головне управління ДПС в м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення:
- №1011929-2408-2657, яким позивачу відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов'язання за 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 63 880,54 грн. В розрахунку зазначено: тип об'єкта - будівлі промисловості та склади.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Обмежувальне тлумачення шляхом введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, самостійно, специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об'єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об'єктів нерухомості як виробничі одиниці.
На підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано: податкову декларацію ФОП ОСОБА_1 за 2020 рік, в якій зазначено обсяг доходу від здійснення підприємницької діяльності в сумі 45 200,00 грн., договір на виготовлення та монтаж дерев'яних конструкцій від 06.06.2020 року №01, укладений з ОСОБА_2 та актом виконаних робіт від 28.11.2000, довідку Воропаївського старостинського округу Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 07.02.2022 року №37, про те що ФОП ОСОБА_1 використовує приміщення складів для виготовлення дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, акт введення в експлуатацію основних засобів від 02.04.2020 - верстат реймус модель МВ 330, фіскальний чек від 31.03.2020 та гарантійний талон на придбання верстата реймус модель МВ 330.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджено, що спірне нерухоме майно належить позивачу, відноситься до будівель промисловості та використовується ним у власній господарській діяльності для виготовлення промислової продукції. Відтак позивач має пільги зі сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності нарахування позивачу спірним податковими повідомленням-рішенням податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1011929-2408-2657 від 24.09.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв