23 квітня 2025 рокуСправа №160/793/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савченка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа: військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
13 січня 2025 року позивач за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), яка полягає у невиданні наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про звільнення з військової служби лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) від 25 листопада 2024 року (вх. № 28557 від 03 грудня 2024 року).
- зобов'язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) прийняти рішення про звільнення лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону. 25.11.2024 року позивач звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проте листом військової частини НОМЕР_2 № 10316 від 23 грудня 2024 року йому було, зокрема, повідомлено про непогодження юридичною службою додаткових матеріалів щодо його звільнення, оскільки не підтверджено обставину відсутності інших працездатних осіб, які зобов'язані за Законом України утримувати дитину хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, при цьому висновком МСЕК (довідка до акту МСЕК) ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача, не визнана непрацездатною, а тому за Законом України вона зобов'язана утримувати дитину. З вищевказаним рішенням позивач незгодний, вбачає в діях відповідача протиправну бездіяльність, яка полягає у незвільненні його з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому, з метою реалізації свого права на звільнення з військової служби, звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в адміністративній справі №160/793/25 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду було зобов'язано Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надати всі документи які були враховані при розгляді рапорта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби
17.02.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив військової частини НОМЕР_2 , в якому останній пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було подано документи для звільнення з військової служби на підставі абзацу 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку вихованням військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розляди, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну політику у сфері охорони здоров'я, яле якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати. Розглянувши подані документи для звільнення з військової служби військовою частиною НОМЕР_2 було повернуто без реалізації відповідні документи щодо звільнення лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що підстави в поданні на звільнення не відповідають пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підпункту "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової ситеми, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок ГУступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, всановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати), а саме - висновком МСЕК (довідка до акту МСЕК) ОСОБА_2 не визнана непрацездатною, а тому відповідно за Законом України зобов'язана утримувати дитину. Також не підтвердлжено відсутність інших працездатних осіб, які зоов'язані за Законом України утримувати дитину. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 20.09.2023 ОСОБА_3 , в графі "Батько" записано - ОСОБА_1 , в графі "Мати" - ОСОБА_2 . Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 773005 від 11.10.2024, ОСОБА_2 - може працювати в спеціально створених умовах, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - нагляд ендокринолога, окуліста, кардіолога, екб. еконт. нм невролог, лікування за показанням. Відповідно мати - ОСОБА_2 , спроможна виховувати дитину та піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно абзацу 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", наявна умова - що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати. Таким чином, так як застережень та обмежень дружина Позивача щодо виховання дитини не має. Вона може виконувати свої батьківські обов'язки визначені СК України по вихованню дитини. Таким чином, на переконання військової частини НОМЕР_2 в задоволені позовної зяви позивача слід відмовити.
21.02.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій останнім, зокрема, було наголошено, що твердження про те що ОСОБА_2 , як мати дитини, спроможна виховувати дитину та піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток ґрунтується виключно на певних внутрішніх, суб'єктивних переконаннях, а не на імперативних нормах законодавства України, якими визначено, що особа з інвалідністю у будь-якому випадку є непрацездатною особою, незалежно від того, яку групу інвалідності було встановлено. Відповідач не має повноважень медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) або Експертної комісії оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО), аби надавати свій власний висновок про можливість повноцінного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків, визначених Сімейним кодексом України по вихованню дитини.
Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України №69/2022 від 25.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» зі змінами та доповненнями під час загальної мобілізації через ведення воєнного стану в Україні, що підтверджується відомостями тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_6 від 14.10.2022 року, та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону.
25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 у встановленому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 порядку звернуся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з вихованням військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько- консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
До вказаного рапорту ОСОБА_1 було долучено нотаріально засвідчені копії наступних документів: паспорту ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , довідка №182 про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок ГУступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (форма первинної облікової документації № 080-3/о) видана Комунальним некомерційним підприємством «Теофіпольска багатопрофільна лікарня» Теофіпольської селищної ради 21.06.2024 року, довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12 ААГ №773005 від 11.10.2024 року, а також оригінали довідок № 19-830 та №19-831 від 18.10.2024 року, видані Управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної військової адміністрації
Вищезгаданий рапорт погоджено командиром мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 .
03 грудня 2024 року, рапорт зареєстровано в діловодстві військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 28557.
Листом військової частини НОМЕР_2 № 10316 від 23 грудня 2024 року повернуто без реалізації додаткові матеріали щодо звільнення лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , не погоджено юридичною службою у зв'язку з тим, що підстави в поданні на звільнення не відповідають пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини , яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати), а саме - висновком МСЕК (довідка до акту МСЕК) ОСОБА_2 не визнана непрацездатною, а тому за Законом України зобов'язана утримувати дитину. Також не підтверджено відсутність інших працездатних осіб, які зобов'язані за Законом України утримувати дитину».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про його звільнення з військової служби за результатами розгляду рапорту, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту «г» частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у разі виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції №170).
Відповідно до пп.21 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170 встановлено: у разі виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови, що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
- для підтвердження захворювання дитини - довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (форма первинної облікової документації № 080-3/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132);
- для підтвердження виховання дитини - довідка про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій (військової адміністрації), виконавчим органом міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центром з нарахування та здійснення соціальних виплат (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги);
- для підтвердження родинних зв'язків з батьками:
- для батьків - копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи;
Із системного аналізу вищевказаних норм права суд приходить до висновку про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин.
Суд зауважує, що як положення абз. 8 п. 3 ч. 12 Закону № 2232-XII так і положення абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону визначають додаткові умови для набуття права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, а саме: відсутності інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину з інвалідністю та відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку.
Тобто, вказані правові норми ставлять право на звільнення військовослужбовця на цих підставах в залежність від наявності інших осіб, які зобов'язані виховувати/утримувати дитину.
Вказане повинно підтверджувати визначеним п. 5 цього Додатку Інструкції № 170 переліком документів.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим 27.09.2013 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 20.09.2023 року Теофіпольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області, центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), підтверджено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (мати).
Довідкою № 182 про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок ГУступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (форма первинної облікової документації № 080-3/ о) виданою Комунальним некомерційним підприємством «Теофіпольска багатопрофільна лікарня» Теофіпольської селищної ради 21.06.2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 має захворювання на тяжке перинатальне ураження нервової системи та потребує денного догляду.
При цьому, відповідно до ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 30.04.2024 року, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 773005 від 11.10.2024 року, причина інвалідності: загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01 листопада 2025 року. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: нагляд ендокринолога, окуліста, кардіолога, ЕКГ, ЕХО-КГ. Стаціонарне лікування за показаннями.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 , ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності 2 гр. загальне захворювання.
Так, суд погоджується з твердженням позивача, що його дружина - ОСОБА_2 , в розумінні чинного українського законодавства є непрацездатною особою, як особа, яка у встановленому законом порядку є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності.
Стаття 51 Конституції України закріплює обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватисяпро здоров'ядитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичнии, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Особами, які замінюють батьків, визнається особа, що усиновила чи удочерила, опікун, піклувальник, патронатний вихователь, прийомні батьки, батьки-вихователі, фактичний вихователь, мачуха або вітчим.
Так позивачем наголошується у власній позовній заяві та іншими сторонами жодним чином не спростовано, що ОСОБА_3 ні ким не був усиновлений; не перебуває під опікою та піклуванням третіх осіб, оскільки таку опіку та піклування надають йому його батьки - Позивач ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2 ; патронаж над ОСОБА_3 також не встановлено; прийомних батьків, батьків-вихователів, фактичного вихователя - він не має; мачухи або вітчима також не має, оскільки його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 265 Сімейного кодексу України, баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 267 Сімейного кодексу України, повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 269 Сімейного кодексу України, особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, утримувати малолітнього ОСОБА_3 , відповідно до закону, мають його баба, дід, повнолітні брати, сестри та сім'я (сім'ї) в якій (яких) виховувався ОСОБА_3 виключно за умови, що у нього відсутні батько, матір або ж обидва з батьків.
Також, законодавством не передбачено порядку доведення відсутності інших осіб, які за законом мають утримувати дитину (конкретно в нашому випадку саме дитину), не встановлено єдиної форми для документу, який має таку відсутність підтверджувати, а також ані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ані Положенням № 1153/2008 не передбачено прямого обов'язку військовослужбовцями доводити відсутність інших осіб, які б мали утримувати дитину.
Відтак, обов'язок по утриманню ОСОБА_3 цілком та повністю покладено на його батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка, є непрацездатною громадянкою, внаслідок наявності у неї інвалідності ІІ групи.
Як встановлено, до рапорту ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року про звільнення його з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу було долучено нотаріально засвідчені копії наступних документів: паспорту ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , довідка №182 про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок ГУступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (форма первинної облікової документації № 080-3/о) видана Комунальним некомерційним підприємством «Теофіпольска багатопрофільна лікарня» Теофіпольської селищної ради 21.06.2024 року, довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12 ААГ №773005 від 11.10.2024 року, а також оригінали довідок № 19-830 та №19-831 від 18.10.2024 року, видані Управлінням соціального захисту населення Хмельницької районної військової адміністрації
Таким чином, суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що ним до власного рапорту було подано повний пакет документів, згідно з переліком, передбаченим пп.21 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170.
При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки позивач має військове звання «лейтенант» та належить до молодшого офіцерського складу, відповідно до приписів абзацу третього підпункту 2 пункту 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами здійснюється командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
За змістом п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права, як зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
З системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення є наказ по стройовій частині чи відмова у задоволенні рапорту.
Так, листом військової частини НОМЕР_2 № 10316 від 23 грудня 2024 року було повернуто без реалізації додаткові матеріали щодо звільнення лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , не погоджено юридичною службою службою у зв'язку з тим, що підстави в поданні на звільнення не відповідають пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «г».
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), яка полягає у невиданні наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про звільнення з військової служби лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) від 25 листопада 2024 року (вх. № 28557 від 03 грудня 2024 року)
Щодо вимог про зобов'язання Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то суд зважає на таке.
Згідно з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо, зокрема, для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Як зазначалось, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Як встановлено, додаткові матеріали щодо звільнення лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 повернуто без реалізації, оскільки не погоджено юридичною службою у зв'язку з тим, що підстави в поданні на звільнення не відповідають пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «г».
Оскільки відповідач у спірних правовідносинах виходив з того, що матеріали щодо звільнення не погоджено юридичною службою, тобто для видання наказу не виконано всі умови, визначені законом, суд не може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача згідно з положеннями 245 КАС.
Разом з тим, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд дійшов висновку, що відповідач помилково виходив з того, що підстави в поданні на звільнення не відповідають пункту другого частини четвертої та пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «г».
Відповідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги належить задовольнити шляхом зобов'язання Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повторно розглянути рапорт лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року (вх. № 28557 від 03 грудня 2024 року) про звільнення з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду.
За вказаних обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги належить частково задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_10 ) до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у невиданні наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про звільнення з військової служби лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), начальника медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) від 25 листопада 2024 року (вх. № 28557 від 03 грудня 2024 року)
Зобов'язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повторно розглянути рапорт лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року (вх. № 28557 від 03 грудня 2024 року) про звільнення з військової служби на підставах, визначених абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко