23 квітня 2025 рокуСправа №160/2004/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КДВ ПЛЮС" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA 110130/2024/000418/1 від 23.12.2024 р.; №UA 110130/2024/000425/1 від 27.12.2024 р.; №UA 110130/2025/000004/1 від 03.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000006/1 від 06.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000013/1 від 08.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000016/1 від 11.01.2025 р.;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесені Дніпровською митницею: №UA110130/2024/000893 від 23.12.2024 р.; №UA110130/2024/000904 від 27.12.2024 р.; №UA110130/2025/000006 від 03.01.2025 р.; №UA110130/2025/000008 від 06.01.2025 р.; №UA110130/2025/000016 від 08.01.2025 р.; №UA110130/2025/000020 від 11.01.2025 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за основним методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2024 року. Однак, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: №UA 110130/2024/000418/1 від 23.12.2024 р.; №UA 110130/2024/000425/1 від 27.12.2024 р.; №UA 110130/2025/000004/1 від 03.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000006/1 від 06.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000013/1 від 08.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000016/1 від 11.01.2025 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000893 від 23.12.2024 р.; UA110130/2024/000904 від 27.12.2024 р.; №UA110130/2025/000006 від 03.01.2025 р.; №UA110130/2025/000008 від 06.01.2025 р.; №UA110130/2025/000016 від 08.01.2025 р.; №UA110130/2025/000020 від 11.01.2025 р. При цьому, позивач зазначає, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що документи подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Витребування додаткових документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару. Отже, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесені Дніпровською митницею є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
На виконання ухвали суду, 14.02.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
У зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів послідовно розглядалася можливість застосування другорядних методів визначення митної вартості. За ЕМД №24UA1101300029571U2 від 23.12.2024 р., ЕМД №24UA110130030061U0 від 27.12.2024 р., ЕМД №25UA110130000060U8 від 03.01.2025 р., ЕМД №25UA110130000109U0 від 06.01.2025 р., ЕМД №25UA110130000264U0 від 08.01.2025 р., ЕМД №25UA110130000360U0 від 11.01.2025 р. митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МК України. Та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опису товару, призначення, умов поставки, товару №1 ЕМД, митна вартість оцінюваного товару визначається за ЕМД від 02.12.2024 р. № 24UA100380349087U9 (UA100380/2024/349087) товар №1 на рівні 1,4 дол.США/кг та за ЕМД від 17.12.2024 р. № 24UA100380351858U5 (UA100380/2024/351858) товар №1 на рівні 1,4 дол.США/кг з урахуванням всіх складових. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2024 р. №UA110130/2024/000418/1, від 27.12.2024 р. №UA110130/2024/000425/1, від 03.01.2025 р. №UA110130/2025/000004/1, від 06.01.2025 р. №UA110130/2025/000006/1, від 08.01.2025 р. №UA110130/2025/000013/1, від 11.01.2025 р. №UA110130/2025/000016/1 та складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000893 від 23.12.2024 р., №UA110130/2024/000904 від 27.12.2024 р., №UA110130/2025/000006 від 03.01.2025 р., №UA110130/2025/000008 від 06.01.2025 р., №UA110130/2025/000016 від 08.01.2025 р., №UA110130/2025/000020 від 11.01.2025 р. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
17.02.2025 року до суду від представника Дніпровської митниці надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
18.02.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову. Щодо підтвердження оплати товару та розміру сплаченої суми позивачем зазначено, що до кожної митної декларації додано платіжне доручення, що підтверджує факт сплати грошових коштів за товар. В графі 70 платіжного доручення зазначено згідно із якого інвойсу та за який саме товар було сплачено грошові кошти. Крім того, при розрахунку митних платежів (мито та податок на додану вартість) враховується саме вартість за один кілограм товару, який імпортується до країни. Вартість за один кілограм в інвойсі та E-Fatura однакова.
Також вказано, що до кожної декларації було подано вантажні митні декларації (CMR, вантажна накладна) та міжнародна автомобільна накладна. Згідно із інвойсів, поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки CPT UA Дніпро. Відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (Інкотермс) за терміном СРТ продавець зобов'язаний укласти договір перевезення та понести витрати по доставці товару до узгодженого місця призначення. Згідно із відомостями CMR перевезення партій товару здійснювали українські перевізники. Відповідно до умов контракту продавець повинен передати разом з товаром: інвойс, накладну, фітосертифікат (п.5.2 контракту). Передача інших документів покупцю контрактом не передбачено. Отже, не зважаючи на те, що перевізником є українська компанія, згідно із правил Інкотермс, продавець несе витрати по перевезенню товару, тому у нього знаходяться документи, що підтверджують вартість перевезення. З огляду на це, позивач повідомив відповідача про відсутність у нього таких документів.
Ухвалою суду від 21.02.2025 року заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
На адресу суду 24.02.2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи. Так в рамках проведення консультації декларанта письмово проінформовано про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Із запропонованих митницею додаткових документів, що можуть бути надані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи до митного контролю не надавались. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно ч.2. ст.58, ч.6 ст.54 МК України. Враховуючи зазначене та зміст графи 33 спірних рішень, відповідачем дотримано вимоги наказу № 598.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року продовжено строк розгляду цієї адміністративної справи №160/2004/25 до 23.04.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 11.01.2024 року між ТОВ "КДВ ПЛЮС", як покупцем, та компанією ERBER TARIM ІNSААТ EMLAK TASIMACILIK TІCARET LІMITED. SІRKETІ (Туреччина), як продавцем, укладено контракт №02/24-U.
Відповідно до умов Контракту продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного Контракту та інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту. Ціна і асортимент товару, який поставляється продавцем за цим контрактом, вказується у інвойсах розділ 1.
Згідно з п.3.1 Контракту товар поставляється на умовах CPT або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід'ємною частиною цього Контракту. Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до замовлення Покупця, п.3.2. Оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу, зі 100% попередньою оплатою, п.4.1. Контракту. Всі платежі здійснюються в доларах США, п.4.2.
З метою митного оформлення товару ТОВ «КДВ ПЛЮС» було подано до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а саме: №UA 110130/2024/000418/1 від 23.12.2024 р.; №UA 110130/2024/000425/1 від 27.12.2024 р.; №UA 110130/2025/000004/1 від 03.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000006/1 від 06.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000013/1 від 08.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000016/1 від 11.01.2025 р.
Разом із митними деклараціями позивачем надані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 02/24-U від 11.01.2024 р.; додаткова угода №2 від 14 березня 2024 р. до контракту № 02/24-U від 11.01.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) № 39 від 05.12.2024 р.; рахунок E - Fatura № ERB 2024000000241 від 17.12.2024 р.; платіжна інструкція № б/н від 17 грудня 2024 року; митна декларація країни відправлення №24070100EX00025788 від 17.12.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 17.12.2024 р.; сертифікат якості № С 1373287 від 17.12.2024 р.; фітосанітарний сертифікат EC/TR A 5891605 від 17.12.2024 р.; зовнішньоекономічний контракт № 02/24-U від 11.01.2024 р.; додаткова угода № 2 від 14.03.2024 р. до контракту № 02/24-U від 11.01.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) № 41 від 18.12.2024 р.; рахунок E - Fatura № ERB 2024000000244 від 19.12.2024 р.; платіжна інструкція № б/н від 19 грудня 2024 р.; митна декларація країни відправлення № 24070100EX00026107 від 19.12.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 21.12.2024 р.; сертифікат якості № C 1372678 від 19.12.2024 р.; фітосанітарний сертифікат EC/TR А 5892427 від 19.12.2024 р.; зовнішньоекономічний контракт № 02/24-U від 11.01.2024 р.; додаткова угода № 2 від 14.03.2024 р. до контракту № 02/24-U від 11.01.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) № 46 від 26.12.2024 р.; рахунок E - Fatura № ERB 2024000000258 від 28.12.2024 р.; платіжна інструкція № б/н від 02 січня 2025 р.; митна декларація країни відправлення № 24070100EX00026918 від 28.12.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 070100002453L8 від 28.12.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 28.12.2024 р.; сертифікат якості № C 1374253 від 28.12.2024 р.; фітосанітарний сертифікат EC/TR А 5891417 від 28.12.2024 р.; зовнішньоекономічний контракт №02/24-U від 11.01.2024 р.; додаткова угода № 2 від 14.03.2024 р. до контракту № 02/24-U від 11.01.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) № 47 від 27.12.2024 р.; рахунок E - Fatura № ERB 2024000000259 від 30.12.2024 р.; платіжна інструкція № б/н від 02 січня 2025 року; митна декларація країни відправлення № 24070100EX00027101 від 30.12.2024 р.; вантажна митна декларація № 24TR 070100002545L9 від 30.12.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 30.12.2024 р.; сертифікат якості № C 1374265 від 30.12.2024 р.; фітосанітарний сертифікат № EC/TR А 5893557 від 30.12.2024 р.; зовнішньоекономічний контракт № 02/24-U від 11.01.2024 р.; додаткова угода № 2 від 14.03.2024 р. до контракту № 02/24-U від 11.01.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) № 1 від 02.01.2025 р.; рахунок E - Fatura № ERB 2025000000002 від 02.01.2025 р.; платіжна інструкція № б/н від 06 січня 2025 року; митна декларація країни відправлення № 25070100EX000000041 від 02.01.2025 р.; вантажна митна декларація № 25TR 070100000023L0 від 02.01.2025 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 02.01.2025 р.; сертифікат якості № C 1374269 від 02.01.2025 р.; фітосанітарний сертифікат № EC/TR A 5894317 від 02.01.2025 р.; зовнішньоекономічний контракт № 02/24-U від 11.01.2024 р.; додаткова угода № 2 від 14.03.2024 р. до контракту № 02/24-U від 11.01.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) № 2 від 03.01.2025 р.; рахунок E - Fatura N ERB 2024000000005 від 05.01.2025 р.; платіжна інструкція № б/н від 08 січня 2025 року; митна декларація країни відправлення № 25070100EX000000282 від 06.01.2025 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 08.01.2025 р.; сертифікат якості № С 1374285 від 05.01.2025 р.; фітосанітарний сертифікат № EC/TR А 5892588 від 05.01.2025 р.
У митних деклараціях митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Дніпровська митниця направила ТОВ «КДВ ПЛЮС» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
За ЕМД №240411013002057402 від 23.12.2024 р.:
« 1. Згідно п.4.1 контракту умови оплати товару - 100% передплата за товар, якщо інше не визначається інвойсом. До митного оформлення декларантом не надано платіжний документ.
2. Враховуючи відмітки перевізника у гр.16, 23 товаротранспортної накладної від 17.12.2024 №2421516, викликає сумнів у правдивості відомостей, бо відсутні документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем.
Враховуючи положення частини 10 статті 58 МК України, зазначене унеможливлює перевірку наявності всіх складових митної вартості.
Інвойс (е-фактура) від 17.12.2024 № ERB2024000000241 містить умови поставки «СРТ», при цьому в CMR від 17.12.2024 № 2421546 взагалі відсутні умови поставки, митна декларація країни експорту від 17.12.2024 № 24070100EX00025788 (графа 20) містять умови поставки «CPT-DNIPRO» проте відомості щодо умов поставки, які зазначено у графі 20 ЕМД №24UA110130029571U2 - «CPT UA Дніпро» містять інформацію стосовно конкретного пункту доставки на митній території України.
Відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 17.12.2024 №24070100EX00025788 митна вартість товару зазначена на рівні 19 000 дол.США, статистична - 15 500 дол.США. Таким чином різниця в сумі - 3 500 дол.США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження - Antalya - TYRKIVE (інформація товаросупровідного документа - CMR від 17.12.2024 №2421546 (графа 4, 21)) до місця призначення - Україна (інформація товаросупровідного документа - CMR від 17.12.2024 № 2421546 (графа 3) та митної декларації країни експорту від 17.12.2024 №24070100EX00025788 (графа 17), тобто можливе фактичне застосування умов поставки «FCA UA Дніпро».
Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, та документи, що підтверджують договірні відносини між продавцем та перевізником, не надано.
3. Копія митної декларації країни експорту від 17.12.2024 № 24070100EX00025788 (графа 44) містить інформацію яку надав експортер митним органам Туреччини про використання при здійснення відправки товару - від 17.12.2024 №24243082610978061949459/1, №24243081101030061954399/1, №24153097211086061954950/1 які до митного оформлення товару митним органам України не надавалась, це може свідчити, що наявний інший інвойс який підлягає оплаті за заявлений товар.
4. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.
Декларантом заявлено контракт від 11.01.2024 №02/24-U, укладеного з компанією ERBER TARIM ІNSААТ EMLAK TASIMACILIK TІCARET LІMITED. SІRKETІ (Туреччина), заявлено як угоду з виробником (код документу 4101). При цьому, товаросупровідні документи: сертифікат якості від 17.12.2021 №б/н, інвойс (е-фактура) від 17.12.2024 №ERB2024000000241 не містять відомості про торговельну марку. Декларантом у електронному інвойсі митної декларації у графі «торговельна марка» зазначено - нема даних. Згідно контракту компанія «ERBER TARIM INSAAT EMLAR TASIMACILIK TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина), є продавцем товару.
Для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.
B наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар: в сертифікаті якості від 17.12.2024 б/н зазначено «FRESH CUCUMBER BRUI», в Е-фактурі від 17.12.2024 №ERB2024000000241 (рахунок) зазначено «CUCUMBER (HIYAR) BRUI», в CMR від 17.12.2024 №2421546 - «FRESH CUCUMBER (HIYAR)», в фітосанітарному сертифікаті від 17.12.2024 № EC/TR A 5891605 - «FRESH CUCUMBER/Cucumis sativus L.», в сертифікаті походження товару від 17.12.2024 № C 1373287 - «FRESH CUCUMBER», в копії митної декларації країни експорту від 17.12.2024 №24070100EX00025788 - «HIYAR».
За митними деклараціями №24UA110130030061U0 від 27.12.2024 р., №24UA110130000060U8 від 03.01.2025 р., №24UA110130000109U0 від 06.01.2025р., №24UA110130000264U9 від 08.01.2025 р., №24UA110130000360U0 від 11.01.2025 р. митним органом встановлено аналогічні порушення та розбіжності, що були встановлені за митною декларацією позивача №240411013002057402 від 23.12.2024 р.
ТОВ «КДВ ПЛЮС» повідомив митний орган про неможливість подання додаткових документів у 10-денний термін.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів: №UA 110130/2024/000418/1 від 23.12.2024 р.; №UA 110130/2024/000425/1 від 27.12.2024 р.; №UA 110130/2025/000004/1 від 03.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000006/1 від 06.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000013/1 від 08.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000016/1 від 11.01.2025 р.
- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000893 від 23.12.2024 р.; UA110130/2024/000904 від 27.12.2024 р.; №UA110130/2025/000006 від 03.01.2025 р.; №UA110130/2025/000008 від 06.01.2025 р.; №UA110130/2025/000016 від 08.01.2025 р.; №UA110130/2025/000020 від 11.01.2025 р.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МК України).
Згідно із ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно із вимогами частин 1 та 5 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті митницею фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За таких обставин, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірних рішень, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п.2 ч.1 ст.57 МК України у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митних декларацій, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на таке.
Як встановлено судом, поставка товару задекларованого у митних деклараціях, здійснювалась на підставі контракту № 02/24-U від 11.01.2024, укладеного між ТОВ «КДВ ПЛЮС» - Покупець, та Компанією ERBER TARIM ІNSААТ EMLAK TASIMACILIK TІCARET LІMITED. SІRKETІ (Туреччина) - Продавець.
Щодо зауважень відповідача відносно ненадання позивачем платіжних документів, суд зазначає наступне.
Позивачем надано до митного оформлення інвойс: №39 від 05.12.2024 на суму 19 000 дол.США, інвойс №41 від 18.12.2024 на суму 19 000 дол.США, інвойс №46 від 26.12.2024 на суму 19 000 дол.США, інвойс №47 від 27.12.2024 на суму 19 000 дол.США, інвойс №1 від 02.01.2025 на суму 19 000 дол.США, інвойс №2 від 03.01.2025 на суму 19 000 дол.США.
На підтвердження здійснення сплати за товар за вказаними інвойсами позивачем надано банківські платіжні документи Swift від 17.12.2024 на суму 19 000 дол.США, від 19.12.2024 на суму 19 000 дол.США, від 02.01.2025 на суму 38 000 дол.США, від 06.01.2025 на суму 19000 дол.США, від 08.01.2025 на суму 19 000 дол.США відповідно.
Як встановлено ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст.53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
У зв'язку з чим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Крім того, суд зауважує на тому, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.
Згідно із загальносвітовою практикою інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.
Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.
На підставі викладеного суд вважає, що надані до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт та інвойс дозволяють ідентифікувати поставку товару та містять відомості про вартість товару.
Щодо тверджень відповідача відносно ненадання до митного контролю інвойсу №47 від 27.12.2024, суд зазначає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000008 містить в переліку документів: «рахунок-платформа (Proforma invoice 47 від 27.12.2024).
А отже твердження відповідача, щодо ненадання до митного контролю інвойсу №47 від 27.12.2024 не відповідає дійсності.
Щодо доводів відповідача про те, що у Дніпровській митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги (перевезення товару), суд зазначає про таке.
Згідно із документами митного оформлення, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ- Дніпро.
Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.
Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов'язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.
Відтак, додаткові витрати на транспортування товару позивач не поніс.
Виходячи з умов зовнішньоекономічного контракту, постачальник не вимагав у покупця обов'язку відшкодування витрат по застосованим сторонами умовам поставки (зокрема, транспортних витрат тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані постачальником у ціні товару.
Крім того, відповідачем також не враховано норми МК України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов постави СРТ та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.
Наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.
Також, суд окремо зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Щодо тверджень відповідача про відсутність відомостей про торгівельну марку товару та ненадання документального підтвердження виробника товару суд зазначає таке.
З матеріалів справи видно, що в поданих до митного оформлення митних деклараціях у графі №31 зазначено: «торговельна марка: немає даних», «виробник «ERBER TARIM ІNSААТ EMLAK TASIMACILIK TІCARET LІMITED. SІRKETІ, країна виробництва Туреччина». При цьому, найменування товару, в тому чисті артикул, та його кількість, виробник товару, зазначені в інвойсі, збігаються з даними вказаними в пакувальному листі та інших товаросупровідних документах, що були надані до митного оформлення.
Разом з тим, в інвойсах №39 від 05.12.2024, №41 від 18.12.2024, №46 від 26.12.2024, №47 від 27.12.2024, №1 від 02.01.2025, №2 від 03.01.2025 визначено, що товари, які поставляються, мають преференційне походження в Туреччині.
Таким чином, торговельна марка товару та документальне підтвердження виробника товару, за наявності всіх документів, які визначають митну вартість такого товару, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, що декларуються, та не є підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів.
Суд вказує, що митним органом не обґрунтовано як саме вказане впливає на правильність визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем, що у свою чергу є порушенням принципу «належного урядування».
Так, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуца та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не забезпечено відповідно до ст.254 МК України переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, суд зазначає на таке.
Відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
При цьому, подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову тільки у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.
Однак, у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу.
Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст.254 МК України видно, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Разом з тим ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відповідачем під час проведення консультацій у процесі митного оформлення товару не надано пояснень стосовно того, чому мова, якою були складені та надані позивачем документи, не були розцінені в якості іноземної мови міжнародного спілкування.
При цьому, ст.254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Обов'язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст.53 МК України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Щодо тверджень відповідача відносно відомостей у копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про таке.
Суд звертає увагу на те, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні Дніпровською митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.»
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки у цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначенні усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оспорювані рішення та, як наслідок картки відмови, прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить до висновку що при винесенні рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000418/1 від 23.12.2024 р.; №UA 110130/2024/000425/1 від 27.12.2024 р.; №UA 110130/2025/000004/1 від 03.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000006/1 від 06.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000013/1 від 08.01.2025 р.; №UA 110130/2025/000016/1 від 11.01.2025 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000893 від 23.12.2024 р.; №UA110130/2024/000904 від 27.12.2024 р.; №UA110130/2025/000006 від 03.01.2025 р.; №UA110130/2025/000008 від 06.01.2025 р.; №UA110130/2025/000016 від 08.01.2025 р.; №UA110130/2025/000020 від 11.01.2025 р. відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10 912,23 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 10912,23 грн
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000418/1 від 23.12.2024 р., №UA110130/2024/000425/1 від 27.12.2024 р., №UA 110130/2025/000004/1 від 03.01.2025 р., №UA110130/2025/000006/1 від 06.01.2025 р., №UA 110130/2025/000013/1 від 08.01.2025 р., №UA110130/2025/000016/1 від 11.01.2025 р.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесені Дніпровською митницею №UA110130/2024/000893 від 23.12.2024 р., №UA110130/2024/000904 від 27.12.2024 р., №UA110130/2025/000006 від 03.01.2025 р., №UA110130/2025/000008 від 06.01.2025 р., №UA110130/2025/000016 від 08.01.2025 р., №UA110130/2025/000020 від 11.01.2025 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, оф.316, код ЄДРПОУ 44008454) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 912,23 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма