05 лютого 2025 рокуСправа №160/29770/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/29770/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Військова частина НОМЕР_4 , в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , остання відома адреса місцезнаходження невідома, щодо звільнення з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. “г» статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , остання відома адреса місцезнаходження невідома, прийняти рішення про звільнення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Селидівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 24.04.2013 року, РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військової служби відповідно до ч. 4 п. 2 пп. “г» статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , остання відома адреса місцезнаходження невідома, видати наказ про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса-реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Селидівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 24.04.2013 року, РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки вітчим позивача є особою, яка потребує постійного стороннього догляду. Проте, отримавши зазначений рапорт, відповідачем протиправно не звільнено позивача з військової служби з формальних підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №49315/24).
В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за хворим вітчимом, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена довідкою ЛКК № 119/490 від 27.06.2024, висновком № 119/490 від 27.06.2024. В той же час Верховний Суд в п. 66 постанови від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 чітко резюмував, що з аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, необхідно дійти висновку про те, що саме медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Так, відповідно до довідки № 080261 вітчим позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи. Як було зазначено вище, з урахування висновків Верховного Суду України по аналогічних справах, особам з інвалідністю потребу у постійному сторонньому догляді має визначати медико-соціальна експертна комісія, однак позивачем медичний висновок МСЕК щодо необхідності здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 до рапорту на звільнення з військової служби та до суду не надано. Крім того, всупереч ч.5 п.22 додатку 19 Наказу Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 року позивачем до рапорту на звільнення з військової служби не додано документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Більш того, як встановлено із заяви ОСОБА_2 , в нього є син ОСОБА_3 . При цьому, відповідно до ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України, фізичну особу можна визнати судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Доки факт відсутності особи не встановлений у визначеному законом порядку, вважається, що особа здійснює свої права та обов'язки. Таким чином за наявних у матеріалах справи доказів, на думку військової частини НОМЕР_2 , відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, а саме: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за вітчимом ОСОБА_2 .
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 28.09.2024 про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», до якого були долучені наступні документи: копія паспорту позивача; копія РНОКПП позивача; копія довідки позивача про реєстрацію №2892 від 10.12.2021 року; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження НОМЕР_7 від 04.12.2013 року; нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія довідки про реєстрацію ОСОБА_4 №4845 від 04.11.2020 року; копія свідоцтва про смерть НОМЕР_8 від 02.10.2013 року; копія довідки №95 від 22.10.2013 року; нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_9 від 03.05.2019 року; нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_10 від 03.05.2019 року; нотаріально завірена копія рішення суду по справі №242/1265/23 від 06.10.2023 року; нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія довідки МСЕК ДОН-03 №080261 від 19.05.2002 року; нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення НОМЕР_11 від 31.01.2018 року; копія довідки ЛКК №152/684 від 08.08.2023 року; копія довідки ЛКК №1 19/490 від 27.06.2024 року; нотаріально завірена копія висновку про наявність порушень від 27.06.2024 року; копія довідки ЛКК №227/1021 від 27.11.2023 року; копія довідки №45 від 17.08.2023 року.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не звільнення позивача за його рапортом від 07.06.2024 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1,2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Відповідно до п. 22 ч. 5 Додатку 19 Інструкції №170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: зокрема, у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
документ, що підтверджує родинні зв'язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
Так, позивачем до рапорту від 28.09.2024 було надано копії висновків з медичної документації, в яких зазначено, що ОСОБА_2 (вітчим позивача) за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Разом з тим, позивачем до рапорту на звільнення не надано доказів того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за вітчимом, ОСОБА_2 , зокрема, про неможливість здійснення такого догляду іншими членами сім'ї та родини.
В матеріалах справи наявний Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина від 27.09.2024, з якого вбачається, що мати позивача, яка є дружиною ОСОБА_2 не може здійснювати постійний догляд, у зв'язку з тим, що сама такого догляду потребує (довідка ЛКК від 27.11.2023 №227/1021).
Однак, суд зазначає, що зазначені докази не є доказами, зокрема, відсутності у ОСОБА_2 інших дітей, членів сім'ї та родини, які могли б здійснювати такий догляд за вітчимом позивача.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивачем при подачі рапорту про звільнення не дотримано вимогу п. 22 ч. 5 Додатку 19 Інструкції №170, відповідачем правомірно не задоволено рапорти про звільнення, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, у ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов'язаних зі звільненням позивача з військової служби.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 05.02.2025.
Суддя О.В. Царікова