м. Вінниця
23 квітня 2025 р. Справа № 120/16952/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, скасування його та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, скасування його та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням від 26.04.2024 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 26.01.2022, на визначений пенсіонером банківський рахунок, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15.03.1989 по 15.09.1990, з 19.03.1997 по 15.05.1998 та з 04.02.1997 по 15.05.1998.
15.04.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно статті 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не здійснив розрахунок пенсії “... за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"починаючи з 26.01.2022..» в розмірі на момент призначення; не виплатив позивачу пенсію за період “з 26.01.2022, на визначений пенсіонером банківський рахунок», не нарахував та не виплатив компенсацію втрат частини доходів.
Надаючи правову наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зважає на таке.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 3 статті 382 КАС України).
Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив на тому, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Так, рішенням суду від 26.04.2024 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 26.01.2022, на визначений пенсіонером банківський рахунок, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15.03.1989 по 15.09.1990, з 19.03.1997 по 15.05.1998 та з 04.02.1997 по 15.05.1998.
В ухвалі від 16.12.2024, суд виснував, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 є виконаним.
Так судом зазначено, що на виконання рішення суду, Головним управлінням призначено пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.01.2022, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15.03.1989 по 15.09.1990, з 19.03.1997 по 15.05.1998 та з 04.02.1997 по 15.05.1998.
За матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 09 місяців 17 днів. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить 0,18750. При цьому, заробітну плату взято в нульовому значенні.
Розмір призначеної пенсії ОСОБА_1 з 26.01.2022 становить 1934,00грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно її розмір з 01.03.2022 склав 2100,00 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно її розмір з 01.03.2023 склав 2520,00 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно її розмір з 01.03.2024 склав 2725,00 грн.
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю, представник позивача зокрема зазначив, що відповідач на виконання рішення суду не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів та не призначив пенсію з 26.01.2022 з індексацією в розмірі на дату нарахування.
Однак, розглядаючи дану справу, суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про виплату пенсії з урахуванням індексації та вимог щодо компенсації втрати частини доходів.
Водночас у разі незгоди позивача із сумою нарахованої пенсії, не виплати компенсації втрати частини доходів та індексації наявні ознаки іншого публічно-правового спору між сторонами, який може бути вирішений шляхом подання позовної заяви.
Щодо виплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду з 26.01.2022, на визначений пенсіонером банківський рахунок, суд в ухвалі від 16.12.2024 зазначив, що оскільки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, тому і заборгованість на виконання рішення суду в сумі 68468,32 грн буде виплачуватись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Таким чином, оскільки позивачем не наведено інших аргументів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів у вигляді встановлення судового контролю, а також те, що суд дійшов до висновку про виконання рішення суду від 26.01.2022, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення судового контролю, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна