Справа № 991/2038/25
Провадження 1-кс/991/2036/25
17 квітня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023,
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива, в якому вона просила накласти арешт із забороною користування на майно, що належить ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на транспортний засіб - автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
Клопотання детективом обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону 671-IX від 04.06.2020); ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, санкціями яких передбачено конфіскацію майна як вид покарання, у зв'язку із чим детектив просить накласти арешт на майно підозрюваної, зокрема, на належний їй автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Детектив у клопотанні просила розгляд здійснювати без повідомлення власника майна та її захисників, задля збереження мети арешту майна.
Часиною 2 ст. 172 КПК України встановлено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Проте, з огляду на те, що ухвалою слідчого судді від 11.02.2025 у справі №991/1094/25 (провадження №1-кс/991/1095/25) було накладено арешт, у тому числі, на автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в« д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 , шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження, отже, заходи забезпечення кримінального провадження вже застосовані до такого майна, що відповідно унеможливлює здійснення власником дій, пов'язаних із його відчуженням. За таких обставин відсутні підстави для здійснення розгляду клопотання без повідомлення власника майна та її захисників.
Розгляд клопотання призначений на 12.03.2025, про що належним чином повідомлено учасників.
12.03.2025 представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 надіслав до суду клопотання, в якому просив відкласти судовий розгляд, призначений на 12.03.2025 на 16:30, на іншу дату та надати йому можливість ознайомитися з матеріалами клопотання про арешт майна.
За таких обставин, судовий розгляд було відкладено на 08.04.2025, про що належним чином повідомлено учасників.
08.04.2025 у судовому засіданні детектив надала до суду копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 у справі №991/2530/25, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Наведене зумовлює необхідність здійснення виклику ОСОБА_6 у порядку, встановленому положеннями ст. 297-5 КПК України, тому розгляд клопотання про арешт було відкладено на 17.04.2025.
Повістки про виклик ОСОБА_6 були опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, тобто у передбаченому положеннями ст. 297-5 КПК України порядку.
Окрім того, у клопотанні детектив просила розгляд клопотання здійснювати у закритому судовому засіданні. Однак, вагомих доводів на підтвердження необхідності здійснення розгляду клопотання про арешт майна саме в закритому судовому засіданні до суду не надано. Таким чином розгляд клопотання здійснюється у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримала повністю, просила накласти арешт на автомобіль, що належить ОСОБА_6 із забороною користування, оскільки у слідства є підстави вважати, що такий автомобіль може бути прихований власником, шляхом переміщення його за кордон.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні та письмових запереченнях проти задоволення клопотання про арешт майна категорично заперечував. Зазначив, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів на підтвердження підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, так само не надано доказів, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні. До того ж, 11.02.2025 Вищим антикорупційним судом в межах справи №991/1094/25, розглядалось клопотання органу досудового розслідування про арешт майна ОСОБА_6 та відповідним судовим рішенням клопотання було задоволено та серед іншого накладено арешт із позбавленням права відчуження та розпорядження, у тому числі на автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 . Додав, що судом в ухвалі від 11.02.2025 не було встановлено заборони щодо користування автомобілем та орган досудового розслідування з таким клопотанням не звертався. А тому такий транспортний засіб міг залишити територію України. До того ж, у ОСОБА_6 є необхідність в використанні належного їй автомобіля за місцем свого проживання за межами України, що обумовлено її вагітністю, та вона не збирається здійснювати будь-які дії, пов'язані із відчуженням чи приховуванням такого майна, оскільки є законослухняною громадянкою. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна викладені в ч. 2 ст. 171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, слідчим суддею встановлено, що до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023.
Як вбачається з поданого детективом клопотання, воно відповідає вимогам закону, подане з додержанням вимог статті 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення детективу відсутні.
У клопотанні детектив просила слідчого суддю накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на транспортний засіб - автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , із забороною користування.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кримінально процесуальним Кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Тобто арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання (пункт 3 частина 2 статті 170 КПК України). У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Детектив у клопотанні та в судовому засіданні, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на належне підозрюваній майно, вказала на необхідність забезпечення можливої конфіскації майна та запобігання можливості відчуження майна.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правові підстави арешту майна, а саме: можливість накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наявність майна, на яке може бути накладено арешт, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15- ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 364, ч. ч. 3, 4 ст. 369, ч. ч. 3, 4 ст. 368 КК України.
В межах вказаного кримінального провадження, 06.02.2025 керівник Третього підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективі Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 склав повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, а саме (1) у керівництві структурною частиною злочинної організації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020); (2) в організації незакінченого замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому числі службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України; (3) в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (4) в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (5) в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (6) в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (7) в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (8) в організації незакінченого замаху на заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (9) в організації заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; (10) в обіцянці службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах злочинної організації дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинена учасником злочинної організації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
У зв'язку із невстановленням місцезнаходження ОСОБА_6 та неможливістю вручення їй повідомлення про підозру особисто у день його складення, орган досудового розслідування вжив заходів для вручення такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме направив засобами поштового зв'язку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_6 , а також за адресою ТОВ «АВЕ НЬЮ».
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином вжив заходів для вручення у спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України ОСОБА_6 повідомлення про підозру, тому остання набула у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваної.
У судовому засіданні досліджені матеріали кримінального провадження, додані детективом до клопотання на обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_6 , дослідження таких документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетна ОСОБА_6 , тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність органом досудового розслідування обґрунтованості підозри тією мірою, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Санкції ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 369 КК України, що інкримінуються ОСОБА_6 , передбачають відповідальність у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону 671-IX від 04.06.2020); ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, суд може призначити їй додаткове покарання у виді конфіскації майна.
На детектива покладається обов'язок при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна надати документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження, зокрема, підозрюваним таким майном (п. 3 ч. 1 ст. 171 КПК України).
Згідно з відомостями з Національної автоматизованої інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, підозрюваній на праві власності належить автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в,, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 , зареєстрований за підозрюваною 22.01.2022.
Зазначене майно, враховуючи норми ч. 10 ст. 170 КПК України, є об'єктом, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
У той же час, згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2025 у справі № 991/1094/25 у цьому кримінальному провадженні вже накладено арешт на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у тому числі на автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в,, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 - шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження.
Наразі детектив просить накласти арешт на автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ОСОБА_6 саме із забороною користування ним, оскільки за наявною у органу досудового розслідування інформацією, власником були вжиті заходи з переміщення автомобіля за межі території України.
За встановленою органом досудового розслідування інформацією, особистий водій підозрюваної ОСОБА_6 - ОСОБА_8 організував переправлення вказаного автомобіля через держаний контроль, підготувавши необхідний пакет документів та доставивши його у напрямку Закарпатської області для передачі його іншій особі.
У зв'язку з цим, 06.03.2025 директор Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 виніс постанову у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023, якою накладено попередній арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на майно ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на транспортний засіб - автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в,, д.н.з. НОМЕР_2 .
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 07.03.2025, детективами НАБУ був оглянутий автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , білого кольору. Огляд здійснювався у присутності користувача автомобіля - водія ОСОБА_10 , який пояснив, що на виконання вказівки особи на ім'я ОСОБА_11 отримав цей транспортний засіб з метою його вивезення за межі державного кордону України. На момент огляду транспортного засобу, автомобіль знаходився на блокпості Велика Бийгань Берегівського району Закарпатської області. З метою забезпечення збереження майна, вказаний транспортний засіб був вилучений для транспортування до Національного антикорупційного бюро України.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 07.03.2025, вбачається, що свідок пояснив таке. 05.03.2025 йому зателефонувала невідома жінка з прихованого номеру телефону та попросила перегнати автомобіль до м. Ньїредьгаза (Угорщина) та повідомила, що там, на заправці Spill, цей автомобіль треба буде передати літньому чоловіку, який буде чекати біля магазину «Tesco», з її слів, цей чоловік мав розрахуватись, передавши свідку 200 Євро. 06.03.2025 свідку надійшло смс повідомлення на телефон наступного змісту: «Готель Магнат», а потім перетелефонував 06.03.2025 о 21 год 35 хв та повідомив місце зустрічі. 07 год. 01 хв. він набрав ОСОБА_11 та вони зустрілися біля готелю «Магнат» в м. Мукачево. На парковці цього готелю він залишив свій автомобіль та пересів в автомобіль AUDI д.н.з. НОМЕР_2 та почав рух в напрямку КПП « Косино», по дорозі до якого, на блок посту, розміщеному на околиці Велика Бийгань Берегівського району, автомобіль AUDI д.н.з. НОМЕР_2 був зупинений нарядом прикордонної служби, оскільки на ного накладено арешт. До протоколу допиту свідок додав скрін шоти листування з вищезазначеними ним особами щодо описаних подій.
Окрім того, слідчим суддю досліджений протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 12.03.2025. У вказаному протоколі зафіксовані телефонні розмови ОСОБА_8 (водія ОСОБА_6 ) від 05.03.2025, який цікавився вартістю та процедурою оформлення страхування за кордоном «Зелена карта» на автомобіль «Ауді», строком на рік.
Вказані обставини очевидно свідчать про наміри переправлення вказаного автомобіля через держаний кордон.
Доводи захисники щодо того, що у ОСОБА_6 є необхідність в використанні належного їй автомобіля за місцем свого проживання за межами України, що обумовлено її вагітністю, та вона не збирається здійснювати будь-які дії, пов'язані із відчуженням чи приховуванням такого майна, не беруться слідчим суддею до уваги, з огляду на характер заходів, які вже були вжиті учасниками для переміщення такого автомобіля та дотримання повної конспірації.
Варте уваги і те, що підготовка до переміщення автомобіля почалась після накладення арешту на такий автомобіль ухвалою слідчого судді від 11.02.2025, що вказує на намагання власника приховати його від органу досудового розслідування з метою уникнення можливої конфіскації такого майна.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами детектива, про те, що встановлені вище обставини свідчать про існування ризиків відчуження, приховування та втрати майна, яке підлягає конфіскації, а тому накладення арешту саме із забороною користування зазначеним транспортним засобом є виправданим і необхідним в даному випадку.
Натомість, відсутність заборони користування таким автомобілем унеможливить виконання завдань арешту, адже надасть змогу ймовірно причетним особам знову вжити заходів щодо приховування майна та уникнути в майбутньому можливої його конфіскації.
У той же час варте уваги те, що арешт на такий автомобіль накладено саме з метою конфіскації майна як виду можливого покарання. Тож, у випадку відсутності заборони користування таким автомобілем, ймовірним є те, що таке майно може бути прихованим від слідства.
За наведених обставин, на переконання слідчого судді, наявні достатні підстави для накладення арешту на автомобіль шляхом тимчасової заборони користування таким.
Врахувавши правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону 671-IX від 04.06.2020); ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що слід надати згоду на арешт вище зазначеного автомобіля, що знаходиться у власності ОСОБА_6 із забороною користування.
На переконання слідчого судді арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити.
Крім того, слід зауважити, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, за умов, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на транспортний засіб - автомобіль AUDI E-TRON, 2019 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 .
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1