Справа № 530/553/25 Номер провадження 11-сс/814/334/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , у інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 21 березня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2024 року за №62024170010001270, задоволено клопотання слідчого СВ ВП №4 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , і застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 19 травня 2025 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 криміналього правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і приписи ч.8 ст.176 КПК України.
Водночас слідчий суддя, врахувавши зазначені вище ризики, підстави та обставини, передбачені ст.178 КПК України, дійшов висновку про необхідність застосування зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_8 на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 21 березня 2025 року та застосувати ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував стан здоров'я підозрюваного й те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність заявлених ризиків і неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який раніше не притягувався до відповідальності, та докази того, що він, будучи належним чином повідомленим про дату й час виклику, не з'являвся до органу досудового розслідування є відсутніми.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, посилались на бажання ОСОБА_8 продовжити службу в ЗС України, заперечення прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та повідомив про те, що підозрюваному роз'яснювалось право на закриття кримінального провадження для подальшого проходження ним військової служби, але останній це проігнорував, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №4 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2024 року за №62024170010001270 (а.п.7).
Досудовим розслідуванням установлено, що військовослужбовець ОСОБА_8 , призваний під час мобілізації, в умовах воєнного стану в порушення приписів ст.ст.65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Військової присяги, ст.ст.11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, із мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасового незаконного ухилення від неї, 24 липня 2024 року не пізніше 20 години самовільно залишив пункт постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 і незаконно перебував поза її межами понад три доби, в тому числі станом на 17 січня 2025 року, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Слідчим ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_10 повідомлено ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - самовільного залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану (а.п.120-126).
Затим слідчий ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам (а.п.1-152).
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини необхідності застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук та Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року визначено, що термін "обґрунтована підозра" означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 криміналього правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим - від 5 до 10 років позбавлення волі, особу підозрюваного, зокрема, його репутацію, вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан, ступінь соціальних зв'язків, те, що він оголошувався в розшук органом досудового розслідування, неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам і приписи ч.8 ст.176 КПК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та порядок її повідомлення в апеляційній скарзі не оспорюється і підтверджується належними, достатніми даними, доданими до матеріалів клопотання слідчого. На підставі розумної оцінки сукупності наданих стороною обвинувачення вагомих доказів слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Не оспорюється в апеляційній скарзі й сама необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному.
Разом з цим, із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині доведеності встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу з метою забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому тяжкого злочину, пов'язаного із умисним самовільним залишенням військової частини й незаконним перебування поза її межами тривалий час (декілька місяців) без вжиття жодних заходів для повернення в неї, що в умовах воєнного стану має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений створенням загрози заподіяння тяжких і невідворотних наслідків невизначеному колу осіб, зниженням рівня бойової готовності військової частини, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 і запобігти вказаним вище ризикам, що також убачається з положень ч.8 ст.176 КПК України, в силу яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя, в ході прийняття рішення про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, й зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею.
На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання.
Усупереч доводам апелянта, даних (медичних висновків) щодо неможливості перебування підозрюваного під вартою чи неналежного надання йому медичної допомоги перевіркою матеріалів справи не виявлено й стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас слід зазначити, що відповідно до ст.49 Конституції України ОСОБА_8 не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, зокрема, з урахуванням установлених йому медичних рекомендацій.
Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 не судимий, однак ці дані з урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності не спростовують висновки слідчого судді про неможливість запобігти ряду ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, в разі незастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не вказують на можливість обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі в силу імперативних приписів ч.8 ст.176 КПК України. При цьому, слід зазначити, що саме із займаною підозрюваним військовою посадою висновується вчинення ним інкримінованого тяжкого злочину, обставини якого свідчать про умисне ігнорування ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків шляхом самовільного залишення військової частини на тривалий строк і неналежну поведінку підозрюваного.
Абзацом 3 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі ч.5 ст.407 КК України.
Ураховуючи встановлений ряд ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини інкримінованого ОСОБА_8 тяжкого злочину в умовах воєнного стану, пов'язані з грубим ігноруванням підозрюваним покладених на нього обов'язків, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави ОСОБА_8 є правильним.
Додатково на доводи ОСОБА_8 щодо бажання проходити військову службу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.616 КПК України
під час воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.286-1, ст.348 КК України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з п.п.1 п.3 примітки до ст.368 КК України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абз.1 ст.616 КПК України прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Також частиною 5 ст.401 КК України унормовано, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Процедура ж розгляду питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, що здійснюється в окремому порядку, регламентовано положення 285-288 КПК України.
Таким чином, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування судового рішення слідчого судді, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне й обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , у інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4