Cправа № 127/11817/25
Провадження № 1-кс/127/5044/25
Іменем України
17 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000087 внесеного до ЄРДР 24.01.2025, про застосування домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вінниця, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працює, раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
Слідчий ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020000000087 від 24.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляду запобіжного заходу.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 19.05 години 24.01.2025 водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «Peugeot PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Житомир автодорогою М-21 «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський», яка проходить через об'їзну дорогу м. Калинівка Вінницької області, неподалік перехрестя із другорядною дорогою на с. Іванів Хмільницького району Вінницької області, під час здійснення лівого розвороту у спеціально-облаштованому місці, не переконався у безпечності даного маневру, не надавши перевагу у русі автомобілю «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у напрямку м. Вінниці, виїхав на проїзну частину зустрічних смуг руху де допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом.
Внаслідок розкидання транспортних засобів, сталося дотичне зіткнення автомобіля «Peugeot PARTNER» з автомобілем «AUDI А4», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який перебував за межами проїзної частини дороги.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Peugeot PARTNER», - ОСОБА_9 та малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 13 від 18.02.2025 смерть ОСОБА_9 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Сполучна травма тіла у ОСОБА_9 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 14 від 20.02.2025 смерть ОСОБА_10 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Сполучна травма тіла у ОСОБА_10 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю.
Відповідно до висновку комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/102-25/4711 від 09.04.2025 зіткнення автомобіля «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_2 , з автомобілем «Peugeot PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , сталося на проїзній частині автодороги М-21 «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський'в межах правої смуги руху в напрямку м. Вінниці в районі початку подряпин асфальтного покриття.
У даній дорожній ситуації, можливість попередження зіткнення з автомобілем «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_2 , у водія автомобіля «Peugeot PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з технічної точки зору забезпечувалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру.
У цій дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля «Peugeot PARTNER», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями), згідно до яких:
п.10.1 - « Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
п.10.4 - «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.»
Порушення ОСОБА_4 п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками: настанням смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.
15.04.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниці, жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, не працюючому, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
протоколом огляду місця ДТП від 24.01.2025;
протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;
протоколом проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 ;
протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 ;
протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 ;
протоколом перегляду відеозапису;
висновком судово-медичної експертизи №13 від 18.02.2025;
висновком судово-медичної експертизи №14 від 20.02.2025;
висновком комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи №КСЕ-19/102-25/4711 від 09.04.2025.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбаченим у вказаній статті.
Разом з цим, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть двох осіб, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, останній може зникнути та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Одночасно з цим, з врахуванням сукупності характеризуючих та інших соціальних даних, зокрема те, що внаслідок вказаного діяння сталася смерть дружини та малолітньої дитини підозрюваного, орган досудового слідства вважає, що застосування щодо ОСОБА_4 нічного домашнього арешту, буде достатнім для забезпечення дотримання ним процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи не під нічним домашнім арештом, може незаконно впливати на свідків, а також потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, ОСОБА_4 перебуваючи не під домашнім арештом, може вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі і у сфері безпеки руху, у зв'язку із чим наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яким спричинено тяжкі наслідки у вигляді загибелі двох осіб, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існують ризики, що він може зникнути та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інші кримінальні правопорушення, неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням особи підозрюваного, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також враховуючи існуючу практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, керуючись вимогами ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181, 184, 194 КПК України, тому останньому необхідно обрати саме такий запобіжний захід.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останньому необхідно обрати саме запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні не заперечили проти клопотання слідчого.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий, але разом із тим, на теперішній час підозрюється у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, у зв'язку із чим може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності за злочин у якому підозрюється. Вагомість наявних доказів у підозрі вчинення кримінального правопорушення, наслідки від кримінального правопорушення, міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 надають підстави слідчому судді дійти висновку, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких або жорстких запобіжних заходів, окрім домашнього арешту в певний період доби, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому, з урахуванням всіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України та встановлених в судовому засіданні ризиків, до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження на час застосування запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, що полягає у забороні залишати житло в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 22:00 по 06:00 години кожної доби, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 червня 2025 року.
Строк дії ухвали суду визначити до 15 червня 2025 року.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не залишати місце проживання у визначений слідчим суддею час без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу суду для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_14