Справа № 530/1594/23 Номер провадження 22-ц/814/637/25Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
22 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Національний банк України про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року,
У жовтні 2023 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 55827,98 грн та судові витрати, мотивуючи позов тим, що відповідач звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 29.01.2020.
Вказано, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» додаються до позовної заяви.
Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджуються підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 46000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 Договору на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 22.05.2023 має заборгованість 55827,98 грн, з яких: 46001,31 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9826,67 грн - заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що суд не дослідив наданих банком доказів, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що банком надано докази на підтвердження укладення кредитного договору та наявності заборгованості відповідача перед банком, який продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 29.01.2020, відповідно до якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 2200 гривень, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, розмір якого у подальшому збільшився до 46000 грн 00 коп. без відповідної заяви ОСОБА_1 (а.с. 18).
В заяві про приєднання до умов та правил надання послуг (а.с.21-33) зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, на останній сторінці наявна інформація про підпис користувача ОСОБА_1 вчинений 29.01.2020. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
29.01.2020 відповідачу було відкрито кредитну картку «Універсальна» за № НОМЕР_1 зі строком дії до 01/24 (а.с. 19).
З 29.01.2020 банком встановлено кредитний ліміт на карту відповідача у сумі 2200 грн, який у подальшому неодноразово змінювався до 46000 грн. (а.с.18).
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується випискою за договором (а.с. 13-17), яка має статус первинного документу відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5.
Згідно наданої виписки відповідач активно користувався кредитними коштами: отримував гроші готівкою у банкоматах, поповнював картковий рахунок, розраховувався за товари та ін.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Згідно з вказаним розрахунком, заборгованість відповідача станом на 22.05.2023 року становить 55827,98 грн. (а.с. 9-12).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Та погодився з ними та підтверджуючи підписом в договорі, а не в анкеті заяві від 29.01.2020. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця з дня повернення позики.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку AT КБ «ПриватБанк»).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15.
Ураховуючи наведені норми закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 AT КБ «ПРИВАТБАНК» дотримувались вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ, про повідомлення споживача про умови кредитування та/або надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути законні, прозорі, зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома письмово (мовчазна згода у даному випадку не застосовується), у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на дату укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений та погодився з ними ( але ж підтверджуючи підписом) в договорі, (але ж не в анкеті заяві б/н від 29.01.2020 р.). Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором Банк посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки, витяг з тарифів обслуговування кредитної карти Універсальна ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 29.01.2020 року шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання послуг.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що з наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку слідує, що за рахунок тіла кредиту погашалися нараховані відсотки ( розмір яких сторонами не узгоджувався ) і тим самим тіло кредиту не зменшувалося.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов'язань немає, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Щодо вимог позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки відповідачем було погашено заборгованість за тілом кредиту у вказаному розмірі, однак дані кошти позивачем були зараховані в рахунок погашення відсотків, які не були обумовлені між сторонами в письмовому вигляді, тому у задоволенні цих вимог також слід відмовити.
Оскільки сплачена відповідачем заборгованість у розмірі 105 824,48 гривень, який значно перевищує розмір тіла кредиту, є погашеною заборгованістю за тілом кредиту, тому відповідно на час розгляду справи судом заборгованість за кредитом у відповідача не встановлена. Стягнення з останнього відсотків за ставками, які не узгоджувалися сторонами, є безпідставним, таким, що суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 ( провадження № 14-131цс19 ).
Таким чином, позивачем не доведено позовні вимоги, тому колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» є законним, обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, характер спірних правовідносин і зроблені по справі правові висновки, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей у відповідності усталеної практики Європейського суду з прав людини у питанні тлумачення пункту першого статті 6 Конвенції (доступ до правосуддя) міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В апеляційній скарзі не наведено нових фактів та відповідних доказів, які б спростовували правильні по суті висновки суду першої інстанції.
Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль