СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-в/759/228/25
ун. № 1-305/93
23 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді ОСОБА_7., за участі секретаря судового засідання ОСОБА_8., прокурора ОСОБА_9., представника співвласника майна - адвоката ОСОБА_10., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про скасування арешту майна,
До Святошинського районного суду м. Києва в порядку ст. 539 КПК України звернулась адвокат ОСОБА_11., яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , з клопотанням про зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінальної справи №01-305, яка розглядалась Ленінградським районним судом м. Києва (вирок від 03.11.1993 року).
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартиру було приватизовано згідно розпорядження ДКП «Житлофонд» Мінської районної державної адміністрації від 24 квітня 1993 року № 13 та передано у спільну власність ОСОБА_1 та членів її сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть - серії НОМЕР_1 , виданим 10 вересня 2024 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що в архівній складовій Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься обтяження - арешт квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали 1-305/932.
За чиїм зверненням внесений відповідний запис про арешт ОСОБА_1 не відомо і реєстр також не містить такої інформації. У даному випадку наявність запису про арешт на квартиру є перешкодою для вільного розпоряджання своєю власністю, що значною мірою порушує її законні права та інтереси, а також оформлення спадкових прав після смерті чоловіка.
Адвокатом ОСОБА_10. було вжито заходів із з'ясування питання щодо видавника ухвали 1-305/932, на підставі якої в реєстр був внесений запис про арешт квартири.
Міністерство юстиції України у відповіді на запит адвоката ОСОБА_10. про найменування судового органу, яким могла бути прийнята ухвала (присвоєний номер справи) №1-305/932 у 1994-1996 роках листом від 27.11.2024року № 164433/200448 повідомило про те, що відповідно до пункту 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999року № 31/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за №364/3657 (яке втратило чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року) реєстратором Реєстру заборон, зокрема, були державні нотаріальні контори, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мали повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу. В реєстрі заборон не містяться копії документів, на підставі яких проводилась реєстрація обтяження.
Зі змісту відповіді Першої київської державної нотаріальної контори від 08.08.2024 року № 4357/01-16 вбачається, що надати документи на підставі яких було внесене обтяження у 1995 році не має можливості, у зв'язку з відсутністю документів.
Зі змісту відповіді Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 14.08.2024 № 2858/01-16 вбачається, що Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою було передано ухвалу 1-305/932 на виконання Першій київській державній нотаріальній конторі, яка була єдиним реєстратором арештів станом на той час.
Київський державний нотаріальний архів листом від 08.10.2024 року № 3378/01-21 повідомив адвоката ОСОБА_10. про те, що Перша Київська державна нотаріальна контора передала на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву документи нотаріального діловодства та архіву за період з 1951 по 1986 роки, Одинадцята Київська державна нотаріальна контора передала на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву документи нотаріального діловодства та архіву за період з 1957 по 1997 роки. При цьому повідомила, що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи на вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів.
Зі змісту відповіді від 27.01.2025 Департаменту інформатизації МВС України за № 205/16- 2025 на адвокатський запит представника Заявника щодо наявності відкритих (або закритих) кримінальних проваджень відносно громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) вбачається, що станом на 24.01.2025 на обліку в інформаційно- аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тімертау Карагандинської області Казахстану, перебувають такі відомості:
-13.05.1992 Печерським районним судом м. Києва засуджено за ч. 2 ст. 188-1 КК України (у редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 25.05.1992. Звільнено 06.02.1993 з Ізяславської ВК Хмельницької області (№ 31) за ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.02.1993 на підставі ст. 52 КК України (у редакції 1960 року) умовно-достроково, невідбута частина строку покарання 11 місяців 16 днів;
-03.11.1993 Ленінградським районним судом м. Києва засуджено за ч. 2 ст. 144, ч. 3 ст. 142, ст. 42, ст. 43 КК України (у редакції 1960 року) до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 25.02.1994. Ухвалою Верховного Суду України від 22.02.1996 вважати засудженим за ч. 2 ст. 144, ч. З ст. 144, ст. 42, ст. 43 КК України (у редакції 1960 року) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнено 14.03.1997 з Софіївської ВК Запорізької області (№ 55) на підставі Указу Президента України «Про помилування» від 07.03.1997 умовно з іспитовим строком на 3 роки.
Вироком Ленінградського районного суду м.Києва від 03.1 1.1993року у справі 1-305, який набрав законної сили 25.02.1994, ОСОБА_2 було засуджено за ч. 2 ст. 144. ч. 3 ст. 144, ст. 42, ст. 43 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року до 7 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією майна.
Зі змісту відповіді від 21.03.2025 Департаменту виконавчої служби МЮ України за №4157/40336.33.25/20.3.2 на адвокатський запит представника Заявника зазначено, що ухвала 1- 305/932, на підставі якої реєстратором Першої київської державної нотаріальної контори 14.01.2005 за № 1606968 Єдиного Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження майна ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_2 , а також виконавчі провадження з примусового виконання рішень про конфіскацію майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконанні в органах державної виконавчої служби міста Києва не перебували та зареєстрованими в системі не значаться.
У відповіді від 11.03.2025 Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) за № 33343 на адвокатський запит представника Заявника зазначено, що згідно даних АСВК відсутня інформація про виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що передбачають конфіскацію майна.
У відповіді від 07.03.2025 Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) за № 21643 на адвокатський запит представника Заявника зазначено, що згідно даних АСВК станом на 07.03.2025року виконавчі провадження де стороною боржника значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконанні у відділі не перебувають та зареєстрованими не значаться.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_11. просила суд скасувати арешт вказаної квартири, оскільки у ньому відпала необхідність, а його наявність перешкоджає співвласнику квартири, ОСОБА_1 , реалізувати свої майнові права.
У судовому засіданні прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання, за умови, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 це одна й та сама особа.
Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.
Вирок щодо ОСОБА_2 у справі № 01-305 Ленінградським районним судом м. Києва постановлено 03 листопада 1993 року (набрав законної сили 25.02.1994), тобто в порядку КПК України в редакції 1960 року. На теперішній час з моменту набрання вказаним вироком законної сили пройшло більше двадцяти дев'яти років.
Відповідно до п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Дана норма узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Згідно зі ст. 35 КК України в ред. 1960 року конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України в ред. 1960 року, за яким було засуджено ОСОБА_2 , обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної сили:
-один рік - при засудженні до покарання не більш суворого, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
-три роки - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше двох років;
-п'ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
-десять років - при засудженні до більш суворого покарання, ніж позбавлення волі строком на п'ять років.
Згідно із ч. 2 ст. 49 КК України в ред. 1960 року перебіг давності переривається, якщо засуджений ухилиться від відбуття покарання або вчинить до скінчення строків новий злочин, за який судом призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року. Обчислення давності в разі вчинення нового злочину починається з моменту його вчинення, а в разі ухилення від відбуття покарання - з моменту з'явлення для відбуття покарання або з моменту затримання засудженого, що переховувався. При цьому, обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо від часу його винесення минуло п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.
У даному випадку ОСОБА_2 було засуджено за тяжкі злочини (ст. 7-1 КК України в ред. 1960 року) до позбавлення волі більше як на 5 років, тому строк давності виконання вироку стосовно нього складає 10 років.
Таким чином, строк виконання покарання у вигляді конфіскації майна засудженого ОСОБА_2 сплив 26.02.2004.
Будь-які відомості про ухилення засудженої ОСОБА_2 від відбування покарання або про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності у матеріалах справи відсутні. Крім того, відсутні і будь-які відомості щодо перешкоджання ним виконанню вироку в частині конфіскації майна.
Отже, згідно приписів ч. 1 ст. 5 КПК України, ст. 35 КК України в ред. 1960 року, ст. 49 КК України в ред. 1960 року вказаний вище вирок суду в частині конфіскації майна ОСОБА_2 є таким, що не може бути виконаний, у зв'язку зі спливом строку давності його виконання.
Відповідно ч. 2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили. Таким чином, рішення суду про зняття арешту з квартири буде підставою для державної реєстрації припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Згідно з ч. 2 ст. 80 КК України строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Згідно з ч. 2 ст. 52 КК України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
Згідно з ч. 1 ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду.
Відповідно до чч. 3, 4 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Іншого вирішення питання про скасування арешту з майна окрім, як звернення до суду не існує.
Як вбачається з матеріалів справи, вирок суду в частині конфіскації майна на сьогоднішній день фактично не виконано.
За таких обставин суд вбачає підстави для задоволення клопотання та скасування арешту майна.
Керуючись статтями 537, 539 КПК України, суд
Клопотання адвоката ОСОБА_10., яка діє в інтересах співвласника майна - ОСОБА_1 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , накладений Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали 1-305/932.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7