СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/410/25
ун. № 759/8288/25
23 квітня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 ; Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
Заявник - ОСОБА_1 21.04.2025 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Заяву обґрунтовано тим, що починаючи з жовтня 2017 року заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступили в стосунки як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу та почали проживати разом в квартирі заявника за адресою: АДРЕСА_1 .
11 листопада 2024 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ, що підтверджується довідкою Форма 5 від 26.11.2024 року за № 1015/187.
17 березня 2025 року від військової частини НОМЕР_1 надійшло сповіщення № 441 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням сповістити заявника ОСОБА_1 , про те, що її цивільний чоловік солдат ОСОБА_3 зник безвісти 16 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.
24 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав заявнику Сповіщення сім'ї №450/418/03.2025 про те, що ОСОБА_4 16.03.2025 року зник безвісти.
З огляду на зазначене, заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 для отримання статусу члена його сім'ї та подальшої реалізації прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
3 огляду на те, що з близьких родичів ОСОБА_3 має лише матір (батько помер, діти відсутні) заявниця залучила до справи, окрім Міністерства оборони України, в якості заінтересованої особи його матір ОСОБА_2 .
Вивчивши матеріали заяви, суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Особливістю розгляду справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред'явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Вимога про встановлення факту спільного проживання вирішується в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Саме такої позиції при застосуванні норм права притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звернення з даною заявою заявник обґрунтовує необхідністю реалізації нею права на отримання виплат відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884, отримання можливості звертатися з заявами та запитами до правоохоронних органів та інших інстанцій щодо долі ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону.
Враховуючи викладене, наявність чи відсутність факту постійного проживання разом із військовослужбовцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу може вплинути на право на отримання одноразової грошової допомоги у певному розмірі для інших осіб (якими є мати ОСОБА_2 ), а тому суд доходить висновку про те, що встановлення даного факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право на одноразову грошову допомогу, розмір якої для заінтересованих осіб безпосередньо буде залежати від кількості передбачених законом претендентів на неї, а тому має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Окрім того, слід зазначити, що статтею 43 ЦК України передбачено визнання фізичної особи безвісно відсутньою у судовому порядку.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Таким чином, Сповіщення сім'ї №450/418/03.2025 про те, що ОСОБА_4 16.03.2025 року зник безвісти, має бути доведено відповідними доказами з подальшим постановленням судового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 260, 293, 315, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 ; Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду з відповідним позовом про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ключник А.С.