Справа № 539/1587/25
Провадження № 2/539/834/2025
22 квітня 2025 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі: головуючого судді - Даценка В.М.
за участю секретаря - Шрейтер С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 14.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75569848, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 5 440 грн. на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кошти на умовах встановлених договором.
26.10.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75569848 від 14.05.2021, що укладений між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
У свою чергу 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ та «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75569848 від 14.05.2021, що укладений між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором позики, яка становить 18 147 грн. 02 коп., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 5 440,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 12 707,02 грн., які позивач і прохає стягнути з відповідачки а також судові витрати у виді 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 3 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом надіслано запит про місце реєстрації боржника фізичної особи.
02.04.2025 до суду надійшло повідомлення відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ЦНАП виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, згідно якого відповідачка на даний час має прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.67) .
02.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не попередив. Заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.05.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75569848 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с. 15-16).
Згідно з п.п. 2.1. договору, сума позики становить 5 440 грн.
Відповідно до п.п. 2.2. договору Строк позики (строк договору) 30 днів.
Згідно з п.п. 2.3 договору, процентна ставка (базова) становить 1.99 відсотків в день.
Договір підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора електронного підпису w60RP7s8o4, що був надісланий на вказану відповідачкою/позичальником електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначено у розділі реквізити сторін.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачкою укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
26.10.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75569848 від 14.05.2021, що укладений між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , що вбачається з реєстру прав вимоги №2 до даного договору факторингу (а.с.30-41).
03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ та «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75569848 від 14.05.2021, що укладений між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , що вбачається з реєстру заборгованості додаток №1 до даного договору факторингу №030423-ФК (а.с.42-51).
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідачки наявний борг на суму 18 147 грн. 02 коп., що складається із заборгованості за основною сумою боргу 5 440,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 12 707,02 грн. (а.с.6-8).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Враховуючи, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконала, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за договором кредиту такими, що підлягають задоволенню.
Разом із тим, вимоги про стягнення відсотків підлягають задоволенню частково.
В постанові ВП Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що конструкція кредитного договору вказує на те, що у спірних правовідносинах сторони погодили строк кредитування - 30 днів, після яких у позивача з'явилося право вимагати повернення кредиту разом із процентами.
Відтак, заборгованість за відсотками повинна бути нарахована в межах строку дії договору, в розмірі 59,7 % (1.99 х 30) що складає 3 247,68 грн., що і зазначено у додатку №1 до договору (а.с.16).
У випадку неналежного виконання грошового зобов'язання після 13.06.2021 року позивач не позбавлений можливості захистити своє право в порядку ст.625 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідачки на користь позивач підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 1 159 грн. 70 коп.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 3 500 грн. суд виходить з такого.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином з відповідачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 675 грн 58 коп. витрат на правову допомогу
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №75569848 від 14.05.2021 у розмірі 8 687 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 68 коп., що складається 5 440 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 3 247, 68 грн. заборгованість за відсотками .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1 159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) гривні 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати за надання правничої допомоги у розмірі 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) гривень. 58 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, місце знаходження: м.Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9а, офіс, 204;
Відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко