Справа № 536/308/25
Провадження № 2/536/513/25
22 квітня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», від імені якого діє представник, пред'явило дійсний позов. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та відповідачка ОСОБА_1 17 січня 2020 року уклали кредитний договір № 22039000275115, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний догові. Згідно до умов кредитного договору Банк зарахував на банківський поточний рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 31000 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ «Страхова компанія УНІКА Життя» страховий платіж від імені клієнта в сумі 6000 гривень за договором добровільного страхування життя від 17.01.2020. У подальшому відповідачка виконала свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. Згідно виписок по рахунку ОСОБА_1 , за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, відповідачка сплатила Банку 37155,12 гривень. Останній платіж проведено 14.01.2022. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме - 17.01.2025.
11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №11/04/24.
Відповідно до додатків до договору факторингу та акту приймання-передачі прав вимоги позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22039000275115 від 17.01.2020. Згідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22039000275115 від 17.01.2020 станом на 10.04.2024 заборгованість відповідачки становить: - залишок простроченого кредиту в сумі 26 516,02 гривень; - залишок прострочених комісій в сумі 23 130,29 гривень, що разом складає 49 646,31 гривень, які просять стягнути з відповідачки, а також судові витрати у розмірі 2422,40 гривні, пов'язані з оплатою судового збору, та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7200 гривень.
Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2025 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив здійснювати розгляд за наявними у справі матеріалами, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення у справі у разі наявності відповідних підстав.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином, надала заяву в якій вказала, що визнає позовні вимоги частково, в саме в частині стягнення залишку кредиту в сумі 26516,02 гривень, позовні вимоги в частині стягнення залишку комісій в сумі 23130,29 гривень не визнала.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» 17 січня 2020 року уклали договір, який складається з заяви-згоди № 1148135 на укладення Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб (а.с. 14) та кредитного договору № 22039000275115 (а.с. 8), згідно з яким відповідачка отримала у первісного кредитора 31000 гривень кредиту. Строк кредитування становив 60 місяці, до 17.01.2025. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена сторонами у відсотках від суми Кредиту і її розмір встановлений в певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування.
В розділі 2 кредитного договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості за договором. Так, згідно з пунктами 2.1, 2.2 кредитного договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів обов'язкових платіж.
Одночасно з укладенням кредитного договору 17.01.2020 відповідачка уклала з ПрАТ «Страхова компанія УНІКА Життя» договір добровільного страхування життя (а.с.10). Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 6000 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є АТ «Банк Кредит Дніпро». За умовами Кредитного договору, а саме пункту 1.5., клієнт доручив Банку в дату надання Кредиту здійснити договірне списання коштів з рахунку клієнта в сумі страхового платежу на користь страховика, згідно з укладеним договором страхування.
Банк свої зобов'язання за договором виконав і зарахував на банківський поточний рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти, що відповідачка не заперечує.
З 01 березня 2022 року Банком були запровадженні «кредитні канікули» умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. У зв'язку із тим, що протягом строку дії «кредитних канікул» клієнт правомірно не сплачував кошти на погашення основного боргу, кінцевий строк виконання зобов'язань клієнта перед Банком з повернення основного боргу продовжився і мав спливати не в дату закінчення строку кредитування, що була встановлена Кредитним договором, а пізніше - пропорційно строку тривалості «кредитних канікул», але лише за умови належного виконання клієнтом своїх зобов'язань за Кредитним договором. Однак, клієнт ні протягом строку «кредитних канікул», ні після його закінчення належним чином умови Кредитного договору не виконувала і не сплачувала всі узгоджені платежі на його погашення.
У зв'язку із зазначеним, станом на 10.04.2024 утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить: залишок простроченого кредиту в сумі 26516,02 грн., залишок прострочених комісій в сумі 23130,29 грн., що разом складає 49646,31 грн.
Розмір заборгованості відповідачки підтверджується розрахунком заборгованості станом на 10.04.2024 (а.с. 11-13) та виписками по особових рахунках позичальника за період з 17.01.2020 по 10.04.2024 (а.с 15-71).
Відповідно до вказаної виписки по особовому рахунку відповідачки, остання користувалася кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором.
Згідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» 11 квітня 2024 року укладено договір факторингу № 11/04/24 (а.с 75-77), відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «Санфорд Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, які зазначені в реєстрі боржників згідно додатку 1.
Згідно з актом приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу № 11/04/24 від 11 квітня 2024 року та актом приймання-передачі реєстру боржників АТ «Банк Кредит Дніпро» передало, а ТОВ «Санфорд Капітал» прийняло реєстр боржників від 11 квітня 2024 року (а.с.79-86 ).
Відповідно до п. 7.1. Договору факторингу фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього права вимоги. Розмір фінансування був сплачений фактором клієнту, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 18 від 11 квітня 2024 року (а.с. 87).
Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу №11/04/24 від 11.04.2024, вбачається, що у ОСОБА_1 згідно договору № 22039000275115 від 17.01.2020 загальна сума заборгованості становить 49646,31 грн. (а.с. 84).
За таких обставин, до ТОВ «Санфорд Капітал», відповідно до договору факторингу № 11/04/24 від 11.04.2024 перейшло право вимоги за Договором № 22039000275115 від 17.01.2020, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки залишку простроченого кредиту в сумі 26 516,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідачки 23130,29 грн. залишок прострочених комісій за обслуговування кредиту, сплату якої передбачено умовами Договору у вигляді щомісячної комісії.
Однак, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Кредитним договором встановлено комісію за обслуговування кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Іншого з кредитного договору не випливає, ТОВ «Санфорд Капітал» не надало суду доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, які надаються позичальником та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи вище зазначене, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 23130,29 грн. - залишок прострочених комісій за обслуговування кредиту є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача до матеріалів справи долучив договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» (а.с.92-95); акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024 року, з якого вбачається види юридичних послуг, наданих позивачу та їх вартість, а саме: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 - 1200 гривень, складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості - 6000 гривень, загальна сума 7200 гривень (а.с. 97).
Також у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3332, виданого Маслюженку М.П. 28 квітня 2017 року, копія ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ № 1310920 від 19 серпня 2024 року (а.с. 99-100).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги предмет позову, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 12, 13, 81, 141, 264-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд,-
Ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21, заборгованість за договором кредиту № 22039000275115 від 17.01.2020 в розмірі 26516 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 02 коп., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1293 (одна тисяча двісті дев'яносто три) грн. 30 коп. та понесені в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.21.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяА. С. Река