Справа № 382/374/25
Провадження 2/382/371/25
(заочне)
23 квітня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Шевченко О. В.
при секретарі судового засідання Чепіль А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Бориспільського району Київської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року через систему «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 260381683 від 06.08.2024, у розмірі 42584,00 грн, судовий збір і понесені витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову зазначено, що 06.08.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 260381683. 08.10.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № MB-ТП/3, у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників. Відповідно до розрахунку заборгованості від 06.08.2024 за вказаним договором факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 42584,00 грн, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 04.03.2025 позовну заяву ТОВ «Таліон Плюс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 178 ЦПК України.
У судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав окреме клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Причини неявки суду неповідомлені.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами, у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи й ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи і всебічно проаналізувавши обставини у їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.08.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 260381683.
Позивач виконав зобов'язання за договором про надання кредиту, надавши грошові кошти відповідачу, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 06.08.2024 на суму 14400 грн.
Згідно п. 5.1 Договору, грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за договором.
Так, на виконання п. 5.1 Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору.
Згідно п. 8.3 Договору, на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків у день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким траншем.
ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
08.10.2024 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № MB-ТП/3, у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 260381683 від 06.08.2024 остання складає 42584,00 грн, з яких 14400,00 грн сума отриманих кредитних коштів за договором, 28184,00 грн проценти за користування кредитом.
Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі
(ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит і відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422,40 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані: договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладений між ТОВ ««ТАЛІОН ПЛЮС»» та
АО «Ліга юридичних технологій та інновацій»; додаткова угода № 71 від 30.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, згідно якого позивач отримав від АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» послуги вартістю 5000,00 грн та складається з: підготовки до розгляду справи (4 год., вартість 1000,00 грн); підготовки та направлення повідомлення про оплату заборгованості (2 год., вартість - 500,00 грн), підготовка позовної заяви (10 год., вартість - 3500,00 грн).
За змістом статті 134 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом із тим, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала у підготовці до розгляду справи, підготовці та направлення повідомлення про оплату заборгованості, підготовці позовної заяви і направлення її до суду. Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За наведених обставин за рахунок відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, адреса місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вулиця Жабинського, 13) загальну суму заборгованості за кредитним договором
№ 260381683 від 06.08.2024, у розмірі 42584 (сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642, адреса місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вулиця Жабинського, 13) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642, адреса місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вулиця Жабинського, 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ШЕВЧЕНКО