22 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 672/1169/24
Провадження № 22-ц/820/606/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Павловської А.А. від 10 січня 2025 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У листопаді 2024 року ТОВ «Споживчий центр», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 24.07.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір № 24.07.2023-100002013, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 8000 грн., строком на 42 дні, з фіксованою процентною ставкою 2,1% в день, неустойкою 160 грн. за кожен день неналежного виконання зобов'язань. 24.07.2023 року ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, що підтверджує укладення кредитного договору та отримав на вказаний ним рахунок 8000 грн.
Позичальник взяті на себе зобов'язання належно не виконував, внаслідок чого станом на 01.11.2024 року його заборгованість за кредитним договором становить 15056 грн., яка складається 8000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 7056 грн. заборгованості за процентами.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №24.07.2023-100002013 від 24.07.2023 року у розмірі 15056 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року в позові ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, довідка ТОВ «Старт мобайл» підтверджує отримання одноразового ідентифікатора на мобільний номер відповідача.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, тому помилковим є висновок суду про недоведеність укладення кредитного договору сторонами і надання на його виконання кредитних коштів відповідачеві.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що позивач стверджував, що на виконання кредитного договору №24.07.2023-100002013 від 24.07.2023 року відповідачу перераховано 8000 грн. кредиту строком на 42 дні по 03.09.2023 року включно, з процентною ставкою «Економ» в розмірі 2,1% в день (фіксована), неустойкою 160 грн. за кожен день невиконання зобов'язання. Станом на 01.11.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 15056 грн., з яких 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7056 грн. заборгованість по процентах.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог - позивачем не доведено укладення кредитного договору, а також факт надання на його виконання кредитних коштів відповідачеві.
Доводи про помилковість цих висновків суду є безпідставними, зважаючи на таке.
Так, за змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі ч.2 ст. 639 ЦК).
За змістом ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ч.1 ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття 3 Закону).
З врахуванням наведених норм права позивачем для доведення факту укладення між ним та відповідачем договору в електронній формі мали б бути надані докази підписання такого документу сторонами за допомогою електронного цифрового підпису, або ж докази того, що вказаний при ідентифікації номер телефону належить позичальнику.
У наявній у справі заявці на отримання кредиту від 24.07.2023 року позичальника ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 . відсутній номер телефону відповідача.
Водночас у паспорті споживчого кредиту вказано: для підписання та укладення договору введіть код смс-повідомлення, яке було відправлено на ваш номер 0938246599. Цей номер телефону зазначений і в позовній заяві, як номер телефону відповідача.
За відсутності номера телефону у заявці позичальника, суд першої інстанції правильно констатував відсутність даних, що ідентифікатор для підпису кредитного договору надавався саме на телефон відповідача.
Отже, за цих обставин матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивачем не доведено факт перерахування грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок відповідача. Так, ним стверджується, що кошти 8000 грн. перераховані 24.07.2023 року відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_1 , який відповідач самостійно додав як такий, на який бажає отримати кредитні кошти, і саме на цю картку відповідачем отримано вказану суму кредиту.
Проте в заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, та інших документах, наданих позивачем, не вказано реквізити банківського рахунку чи номер банківської картки для зарахування коштів за договором.
В матеріалах справи дійсно відсутні докази, що платіжна картка НОМЕР_1 , на яку здійснено зарахування в сумі 8000 грн., належить ОСОБА_1 .
При цьому позивач не скористався правом ознайомитися з повідомленням АТ «ПриватБанк» про неможливість надання інформації і не клопотав про витребування в АТ «Універсал Банк» інформації щодо власника банківської карти, на яку здійснювався переказ коштів за цим договором.
Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №24.07.2023-100002013 від 24.07.2023 року фактично не є розрахунком заборгованості, оскільки не містить відомостей про нарахування процентів та сплату платежів, а отже, не є достатнім доказом для підтвердження перерахунку кредитних коштів ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність обставин, на які позивач посилався в обгрунтування позову.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 22 квітня 2025 року
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк