22 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/1103/23
Провадження № 22-ц/820/894/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю представника позивача адвоката Глуховецького О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року, суддя Стасюк Р.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс»), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою вебсайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №0775-0130, що містить Правила надання споживчих кредитів.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов'язання надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 20000 грн. зі строком користування кредитом 21 календарний день за зниженою процентною ставкою 2% в день, стандартною процентною ставкою 3% в день, строк кредитування становив 300 календарних днів.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань шляхом прийняття виконання зобов'язань, отримав кредитні кошти, проте не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.
Оскільки ОСОБА_1 неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 14 липня 2023 року становила 97412 грн., з яких 19600 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 77812 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії від 18 серпня 2021 року №0775-0130 у розмірі 97412 грн., з яких 19600 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 77812 грн. простроченої заборгованості за процентами.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 18 серпня 2021 року у розмірі 97412 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі на вказане рішення суду ОСОБА_1 зазначив, що оскільки між сторонами укладено споживчий договір, тому під час вирішення цього спору суд має, серед іншого, врахувати вимоги Законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».
За твердженням апелянта, визначені сторонами договору відсотки за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 2-3% є несправедливими у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушують принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ) та становить більше ніж 15% простроченого платежу.
Загальна сума кредиту мала б становити 23000 грн., з яких 20000 грн. - сума кредиту, 3000 грн. - сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу.
Крім того, на виконання умов договору ним було сплачено 33488 грн., а саме: 06 вересня 2021 року - 8400 грн., 28 вересня 2021 року - 8624 грн., 19 жовтня 2021 року - 8232 грн., 09 листопада 2021 року - 8232 грн., що, на думку відповідача, вказує на повне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором у сумі 20000 грн. та переплату розміру відсотків.
Вважає необґрунтованим проведений позивачем розрахунок заборгованості, без підтвердження первинними бухгалтерськими документами.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо укладення кредитного договору шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а також щодо отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 20000 грн.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо невідповідності встановленого сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення положенням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивач вимоги про стягнення пені за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів не заявляв. Також зазначив про безпідставність доводів ОСОБА_1 , що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили розміру залишку заборгованості відповідача за договором, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, не звернули уваги на відсутність у справі обґрунтованого розрахунку кредитної заборгованості, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню, з огляду також на ту обставину, що умовами договору визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких повинно бути проведено повернення отриманих позичальником грошових коштів, та можливе застосування відсоткової ставки у розмірі 2% або 3% залежно від строку внесення платежів.
Також суди не завернули уваги на те, що борг вказано станом на 14 липня 2023 року, тоді як початок його виникнення не зазначено.
Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленому до стягнення кредитодавцем.
Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509, частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник з позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №0775-0130, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним.
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 8 договору - реквізити сторін.
Згідно з умовами договору загальний розмір наданого кредиту становить 20000 грн. (пункт 2.1); тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована (пункт 2.3); розмір процентів за користування кредитом - 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна ставка); проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний у цьому договорі; у випадках, визначених цим договором, позичальник може скористатися правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 2% (знижена ставка) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 2.4); заявлений позичальником строк користування кредитом - 21 календарний день (пункт 2.5); реальна річна процентна ставка - 572462% (пункт 2.7); позичальник зобов'язується сплачувати проценти за кожен календарний день користування кредитом за ставкою, визначеною у пункті 2.4 договору.
Проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за кожен календарний день кредиту у строк кредитування (пункт 3.3); протягом заявленого строку користування кредитом позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою (пункт 3.4); сума процентів до сплати в останній календарний день заявленого строку у разі використання позичальником права користування за пільговою та/або зниженою ставкою становить 8400 грн.; у разі користування позичальником кредитом у заявлений строк, за стандартною процентною ставкою, сума процентів до сплати становить 12600 грн. (пункт 3.6); у разі несплати позичальником процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів після останнього календарного дня заявленого строку або певного чергового дня сплати процентів кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування, визначеного у пункті 7.6 договору, у повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом за стандартною ставкою, визначеною у частині 4 статті 16 Закону України «Про захист прав споживачів» (пункт 5.4).
Якщо позичальник сплачує проценти за користування кредитом протягом заявленого строку в останній календарний день заявленого строку, то такі проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за ставкою вказаною в пункті 3.4. договору. В подальшому, якщо позичальник сплачує проценти за користування кредитом не пізніше ніж кожний черговий день сплати процентів, то проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за зниженою ставкою, зазначеною у пункті 2.4. договору. Знижена процентна ставка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника, з метою сумлінного користування кредитом (пункт 3.7).
Якщо позичальник не скористався правом користування кредитом за зниженою процентною ставкою при виконанні умов, передбачених пунктом 3.7 договору, то сплата процентів за користування кредитом після останнього календарного дня заявленого строку та/або після відповідного дня сплати процентів здійснюється за стандартною ставкою (пункт 3.8).
Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; строк договору є рівним строку кредитування (пункт 7.6).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 20000 грн. підтверджено довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 20000 грн. за договором від 18 серпня 2021 року №0775-0130 за допомогою системи EASYPAY_API, платіж від 18 серпня 2021 року №979655634, на платіжну карту НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону №675-VIII, (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту), передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).
Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Відповідно до частини 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором про відкриття кредитної лінії №0775-0130, який було укладено між сторонами 18 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 20000 грн.
Згідно із розрахунку заборгованості, складеним позивачем, станом на 14 липня 2023 року сума боргу відповідача становила 97412 грн., з яких: 19600 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 77812 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
ОСОБА_1 на виконання умов договору сплатив 33488 грн., а саме: 06 вересня 2021 року - 8400 грн., 28 вересня 2021 року - 8624 грн., 19 жовтня 2021 року - 8232 грн., 09 листопада 2021 року - 8232 грн.
Заперечуючи проти розміру заборгованості, визначеного кредитором, боржник навів в апеляційній скарзі власний розрахунок та зазначив, що на виконання умов договору сплатив 33488 грн. в перші місяці строку дії договору, таким чином фактично повністю сплатив розмір наданого йому кредиту в сумі 20000 грн. та переплатив суму відсотків.
Разом з тим, при дослідженні апеляційним судом розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 14 липня 2023 року, встановлено, що сплачені відповідачем кошти було враховано при складенні цього розрахунку. Вищезазначені кошти було спрямовано на сплату відсотків за користування кредитом відповідно до узгодженого сторонами розміру.
Тобто, розрахунок заборгованості, проведений позивачем, слід визнати правильним та таким, що відповідає умовам кредитного договору та фактично сплаченим відповідачем коштам.
Посилання відповідача на порушення черговості зарахування коштів на погашення простроченого тіла кредиту та процентів колегія суддів до уваги не приймає, оскільки строк кредитування між сторонами встановлено в 300 календарних днів, в той час як проценти нараховувалися згідно з розрахунком 240 днів, відтак погашення боргу в порядку статті 534 ЦК України є законним та обґрунтованим. Стану прострочення, тобто неповернення у визначений договором строк кредитного боргу матеріали справи не містять.
Погодження між сторонами в договорі кредиту різних процентних ставок, зокрема, «зниженої» в розмірі 2% на день у разі користування коштами до 21 дня, а також «стандартної» в розмірі 3% на день у разі користування коштами понад 21 день, не свідчить про прострочення виконання зобов'язання боржником, оскільки обидві процентні ставки визначено сторонами в договорі як плату за користування коштами в межах строку кредитування, а не у разі прострочення сплати платежів згідно з договором. Заохочення позичальника повернути кошти до закінчення 21 календарного дня користування коштами зменшеною процентною ставкою не є встановлення строку виконання зобов'язання.
Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції не врахував, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача процентів і встановлення їх в розмірі 19600 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 39200 грн.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 40,24% (39200 грн./97412 грн.*100%), на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 864,03 грн. (2147,20 грн.*40,24%). Оскільки апеляційна та, відповідно, касаційна скарги задоволені на 59,76% (100%-40,24%), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 2887,12 грн. ((2684 грн.+2147,20 грн.)*59,76%).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2023 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №0775-0130 від 18 серпня 2021 року в розмірі 39200 грн. а також судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 864,03 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в судах апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 2887,12 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова