Справа № 607/23695/24Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/386/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
22 квітня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панченка Андрія Вікторовича на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 грудня 2024 року, ухвалене суддею Братасюком В.М. у цивільній справі №607/23695/24 за позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
В листопаді 2024 року ПрАТ “СК “ВУСО» звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 68715,54 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 3 вересня 2024 року за адресою м. Тернопіль, вул. Тарнавського-Київська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota RAV-4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Citroen Jumper, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП траспортний засіб Toyota RAV-4 HYBRID отримав механічні пошкодження. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2024 року у справі №607/19741/24 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Між ПАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №22278124 від 12 березня 2024 року. Відповідно до рахунку СТО ТОВ «Кристал Моторс» №СКМ-К-Е04501 від 05 вересня 2024 року, вартість відновлювального ремонту а/м Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_1 складає 68 715,54 грн. Відновлювальний ремонт транспортного засобу Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є акт виконаних робіт №KM-K-E04501 від 26 серпня 2024 року, яким визначено, що вартість запасних частин, робіт та матеріалів, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля, становить 68 715,54грн. За страховим випадком згідно складеного страхового акту № 2393083-1 від 11 вересня 2024 року по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 68 715,54грн, виплата якого підтверджується платіжною інструкцією №53961 від 11 вересня 2024 року. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ “СК “ВУСО» виникло право вимоги до відповідача на відшкодування завданої шкоди у розмірі 68 715,54грн.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ “СК “ВУСО» суму завданої шкоди у розмірі 68715,54 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко А.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, оскільки ПрАТ “СК “ВУСО» не надано суду висновку судового експерта або звіту про оцінку колісного транспортного засобу Toyota Rav-4 HYBRID, якими підтверджувалось належним чином оцінений розмір завданої шкоди. Надані позивачем рахунок та акт виконаних робіт не можуть бути належними доказами, оскільки між вказаними документами є істотні розбіжності, які ставлять під сумнів їх об'єктивність, та вони складені без урахування зносу транспортного засобу. Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ “Кристал Моторс», яке здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу, є офіційним дилером Toyota.
У відзиві ПрАТ “СК “ВУСО» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказує, що відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2013 року приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років для інших легкових КТЗ. В даному випадку розмір заподіяної шкоди визначається з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. ТОВ “Кристал Моторс», яке здійснювало відновлювальний ремонт автомобіля є офіційним дилером Toyota.
6 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Панченко А.В. через систему “Електронний суд» подав клопотання, в якому просив зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної із нею справи №607/2358/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “БК “Інтербуд» про поновлення на роботі. Вказує, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи №607/2358/25, предметом якої є визнання наказу від 29 серпня 2024 року №47/к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним, оскільки ДТП, яка сталася 3 вересня 2024 року, відбулась під час виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків та під час керування службовим автомобілем.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п.5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу,- до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
За змістом вказаної норми підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у цій справі має значення для цивільної справи, яка розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Матеріали справи містять достатньо доказів, які надають можливість встановити характер спірних правовідносин та вирішити даний спір по суті.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 251 ЦПК України, зупинення апеляційного провадження до розгляду справи №607/2358/25 не узгоджується з вимогами цивільного процесуального законодавства, а тому у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Панченка А.В. слід відмовити.
Колегія суддів також враховує те, що у разі встановлення судом певних преюдиційних фактів у справі №607/2358/25, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
3 вересня 2024 року за адресою м. Тернопіль, вул. Тарнавського-Київська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті ДТП транспортний засіб Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 вересня 2024 року у справі №607/19741/24 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільна відповідальність водія транспортного засобу Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_2 не застрахована.
Щодо транспортного засобу Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_3 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 22278124 від 12 березня 2024 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно умов зазначеного договору страхування, одним із страхових випадків є дорожньо-транспортна пригода (п.4.1.1 Договору).
Підставою для визначення розміру збитку є рахунок станції технічного обслуговування офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування та обрана Страховиком (п.5.2 Договору).
Відповідно до рахунку СТО ТОВ «Кристал Моторс» №СКМ-К-Е04501 від 05 вересня 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota RAV-4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 складає 68715,54 грн.
Відновлювальний ремонт транспортного засобу Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є акт виконаних робіт №KM-K-E04501 від 26 серпня 2024 року, яким визначено, що вартість запасних частин, робіт та матеріалів необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 68715,54грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту №2393083-1 від 11 вересня 2024 року по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 68 715,54грн. виплата якого підтверджується платіжною інструкцією №53961 від 11 вересня 2024 року.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України«Про обов'язковестрахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість відповідно до частини першої статті 6З акону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України«Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У даній справі позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Страхове відшкодування у розмірі 68715,54 грн здійснено ПрАТ “СК “ВУСО» на користь ТОВ “Кристал Моторс», яке здійснювало відновлювальний ремонт траспортного засобу Toyota RAV-4 HYBRID д.н.з. НОМЕР_1 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача виникло право на стягнення із ОСОБА_1 виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 68715,54 гривень в порядку регресу.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розмір страхового відшкодування проведено без урахування зносу, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Наведене обмеження щодо відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, встановлено для страховиків цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Втім, чинне законодавство не містить відповідних положень щодо необхідності урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу у правовідносинах, що виникли між страхувальником та страховиком відповідно до договорів добровільного страхування майна.
У такому випадку розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється згідно із умовами договору, вимогам спеціального законодавства і відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що розрахунок такої суми здійснений із порушенням умов договору або правил спеціального законодавства.
Також слід врахувати, що відповідно до пункту 7. 38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників транспортного засобу, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових транспортних засобів.
У справі, що переглядається, належний потерпілій особі транспортний засіб марки Toyota RAV-4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до матеріалів справи випущено у 2022 році.
Отже, у наведеному випадку значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ПрАТ “СК “ВУСО» не надано суду висновку судового експерта або звіту про оцінку колісного транспортного засобу Toyota Rav-4 HYBRID слід зазначити наступне.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди у разі виникнення спору щодо визначення розміру такої, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 911/482/17).
Як вбачається з матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota RAV-4 HYBRID, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, склала 68715,54 грн., оплата якого була здійснена позивачем відповідно до платіжної інструкції №53961 від 11 вересня 2024 року.
Отже, наявність платіжної інструкції є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Панченка Андрія Вікторовича про зупинення провадження у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панченка Андрія Вікторовича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.