Справа № 601/2947/24Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/398/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
21 квітня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №601/2947/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2025 року, ухвалене суддею Клим Т.П., повний текст якого складено 28 січня 2025 року, в цивільній справі №601/2947/24 за позовом Комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,-
У жовтні 2024 року КП Кременецької міської ради «Міськводгосп» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 16 червня 2005 року між КП «Міськводгосп» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, встановлено та опломбовано водяний лічильник (Акт опломбування від 16 червня 2005 року, переопломбовано Акт опломбування від 25 жовтня 2015 року), який знаходиться у ванній кімнаті будинку за адресою АДРЕСА_1 . 23 липня 2024 року контролером КП «Міськводгосп» ОСОБА_3 було виявлене в колодязі, який знаходиться на подвір'ї по вищевказаній адресі, самовільно здійснене приєднання до системи централізованого питного водопостачання та самовільне користування без встановлення засобу обліку та постановки його на облік. Враховуючи, що ніяких дій ОСОБА_2 для встановлення засобу обліку у колодязі не здійснювалося, відповідно підприємством не опломбовано та не взято на облік водяний лічильник, встановити час приєднання до діючої системи централізованого водопостачання та час безоблікового використання води не є можливим. Відповідно до виявленого порушення підприємством здійснено розрахунок витрат води за адресою АДРЕСА_1 за період з 23 липня 2024 року по 21 серпня 2024 року в сумі 8823.82 грн. Спроби досудового врегулювання даної ситуації, сплатити заборгованість в добровільному порядку результату не дали. Супровідний лист №406 від 09 серпня 2024 року з копією протоколу засідання комісії від 05 серпня 2024 року (на яку ОСОБА_2 не з'явилася, а з'явилася її донька ОСОБА_4 ), проведеним розрахунком та копією Акту про порушення, який був надісланий ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням залишений без відповіді. Таким чином ОСОБА_2 ухиляється від зобов'язань визначених чинним законодавством України, а тому КП «Міськводгосп» просить стягнути із відповідача на користь КП «Міськводгосп» 8823.82 грн заборгованості за отримані послуги з водопостачання і водовідведення та стягнути 3028.00 грн сплаченого судового збору.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» 8823.82 грн завданої шкоди та 3028.00 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Іванько О.С., подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що у разі, якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги та не менше ніж двома свідками з обов'язковим зазначенням їх персональних даних. Разом з тим, акт було складено лише у присутності контролера ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і її доньки ОСОБА_4 . Інших осіб залучено не було, однак у акті зазначено ОСОБА_5 , у якості свідків підписалися - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Крім того, звертає увагу, що згідно примірника Акту про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 23 липня 2024 року, який наданий на вимогу доньки відповідачки, ОСОБА_4 , такий був складений представниками виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп», а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у якості свідків підписалися - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Також вказує, що згідно з відповіддю позивача на адвокатський запит №568 від 14 листопада 2024 року, від підпису Акту відповідач ОСОБА_2 відмовилася, що було посвідчено підписами юрисконсульта підприємства ОСОБА_6 та контролером КП «Міськводгосп» ОСОБА_5 , тобто, щодо ОСОБА_7 жодних відомостей не зазначено у акті, наданому Позивачем, та у відповіді на адвокатський запит, а тому долучені до матеріалів справи докази не містять достовірних даних щодо осіб, які склали акт, та свідків, які його підписали.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно як на докази наявності самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання послався лише на показання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які були відсутні при складені Акту про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 23 липня 2024 року. При цьому судом не взято до уваги пояснення, надані представником Відповідача та показання свідка ОСОБА_4 , яка, на відміну від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , була присутня при складанні Акту. Зокрема, ОСОБА_4 пояснила, що «гусак» не використовується, Відповідачка важко пересувається, погано бачить, часто хворіє, проживає одна і не має потреби використовувати воду, окрім тієї, що використовує у будинку.
Крім того, зазначає, що контролер ОСОБА_3 у судовому засіданні вказувала на те, що вона не спускалася у колодязь для перевірки самовільного підключення до централізованого водопостачання.
Вказує, що працівниками комунального підприємства Кременецької міської ради «Місьководгосп» не було встановлено наявність води в мережі, а також наявності руху води (тиску) саме в бік самовільно встановленого «гусака» (не було зазначено жодних фактичних даних про фіксацію води у встановленому «гусаку»). Відбір проби води на визначення джерела водопостачання не здійснювався, обстеження водопровідних мереж не проводилося. Також Позивачем не було проведено обстеження водопровідних мереж, не встановлено, що саме Відповідач є єдиним споживачем води з цього водопроводу.
Вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача. Не доведено вчинення саме відповідачем діяння і протиправного діяння, а також причинно-наслідкового зв'язку між таким діянням та шкодою, завданою позивачу, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Вважає, що належними доказами виявлення на подвір'ї відповідачки самовільно здійсненого приєднання до системи централізованого питного водопостачання та самовільного користування без встановлення засобів обліку та постановки його на облік є свідчення контролерів КП «Міськводгосп», які надавалися при розгляді справи в суді першої інстанції, фотознімки, долучені до матеріалів справи (свідком здійснення даних фотознімків є особисто відповідачка ОСОБА_2 ) Крім цього, донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 сама не заперечувала факт наявності на їхньому подвір'ї колодязя з виведеною трубою.
Зазначає, що 23 липня 2024 року контролерами КП «Міськводгосп» ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проводилось обстеження водяних лічильників по АДРЕСА_1 , в тому числі і по АДРЕСА_1 . Прибувши за вищевказаною адресою відповідачка ОСОБА_2 категорично відмовилася впускати контролерів для здійснення обстеження, аргументуючи це тим, що зайти вони зможуть лише з дозволу доньки ОСОБА_4 , яка знаходилася на роботі. Тоді з ОСОБА_2 залишилася лише контролер ОСОБА_3 , яка в подальшому і зафіксувала факт порушення. Оскільки відповідачка категорично відмовилася підписувати Акт, уже на робочому місці даний факт був засвідчений двома підписами.
Вказує, що Акт технічного обстеження водопровідних мереж є документом, що фіксує виявлене представниками підприємства порушення, при цьому чинним законодавством не передбачено, що Акт має бути підписаний усіма представниками КП «Міськводгосп» та чітко не визначена кількість осіб, які мають його складати.
Також звертає увагу, що ОСОБА_4 не є представником відповідачки. На засідання комісії 05 серпня 2024 року викликалася ОСОБА_2 , та замість неї прийшла ОСОБА_4 , аргументуючи це тим, що вона її донька.
Вказує, що відповідачка по справі ОСОБА_2 жінка літнього віку, та зі свідчень її доньки ОСОБА_4 вона переважну частину часу проживає разом із матір'ю. Для того, щоб користуватися водопостачанням з «гусака», який виведений у колодязі, не обов'язково у нього систематично спускатися, для цього є спеціальні штиці відповідної довжини.
Також звертає увагу, що це є приватний будинок з садком та ділянкою землі при садибі, а тому водопостачання може використовуватися не лише у будинку.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.
Судом встановлено наступні обставини.
16 червня 2005 року між комунальним підприємством Кременецької міської ради «Міськводгосп» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, взято на облік та опломбовано водяний лічильник № 287635, який знаходиться на кухні будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості по абоненту (споживачу), наданого КП «Міськводгосп», у споживача ОСОБА_2 за період з 23 липня 2024 року по 21 серпня 2024 року наявна сума заборгованості в розмірі 8823.82 грн.
Згідно з актом про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 23 липня 2024 року, в розвідній ямі підключений «гусак» в обхід лічильника, лічильник знаходиться в хаті.
Відповідно до протоколу засідання постійно діючої комісії з розгляду встановлених фактів безоблікового водокористування, інших порушень у сфері водопостачання та водовідведення КП «Міськводгосп» від 05 серпня 2024 року вирішено провести розрахунок витрат води за самовільне приєднання ОСОБА_2 до систем централізованого питного водопостачання згідно пункту 6 розділу 4 Правил тривалістю 30 днів.
На адресу ОСОБА_2 надіслано копію протоколу від 05 серпня 2024 року та розрахунок, що підтверджується супровідним листом за №406 від 09 серпня 2024 року.
Згідно з долученого до позовної заяви фотознімку, на ньому, ніби-то, зображене місце самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання в колодязі на прибудинковій території з виведеною трубою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідачки завданої позивачу шкоди, оскільки ОСОБА_2 допустила самовільне приєднання до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення.
З таким висновком колегія суддів не погоджується.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
За змістом статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, що укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.
Про здійснення відносин щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення виключно на договірних засадах, відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», йдеться також у пункті 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27 червня 2008 року №190 (далі - Правила №190).
Статтею 46 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що особи, винні у самовільному підключенні споживачів до об'єктів та систем питного водопостачання притягаються до відповідальності згідно із законами України.
Положеннями статті 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.
Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті визначено, що підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.
Відповідно до пункту 10.4.5 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року №30, у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт. При цьому плата за воду стягується згідно з вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
Відповідно до пункту 4.2 Правил №190, самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається:
- приєднання до водорозбірної колонки за відсутності технічних умов;
- приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене за відсутності технічних умов;
- приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене із порушенням наданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення технічних умов;
- приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, виконане без участі представників виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення або із порушенням вимог розділу III цих Правил;
- користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення без укладання із виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення договору про надання таких послуг;
- самостійне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
- відсутність або невідповідність нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води;
- зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води;
- використання води для господарських потреб з самостійних протипожежних систем, що живляться від спільних мереж;
- недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку.
Споживачі, у яких виявлено порушення, відповідно до цього пункту підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а витрати на від'єднання/приєднання оплачуються цими споживачами.
Згідно з п.4.6 Правил №190 визначено, що розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 23 липня 2024 року під час здійснення перевірки показників лічильника, який знаходиться у будинку домогосподарства відповідачки за адресою АДРЕСА_1 , працівником підприємства на подвір'ї виявлено колодязь, накритий залізною кришкою.
В Акті про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 23 липня 2024 року зазначено, що в розвідній ямі підключений «гусак» в обхід лічильника, лічильник знаходиться в хаті, труба 15мм.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Разом з тим, всупереч вказаним вимогам закону, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, оскільки з вказаного вище Акту чи інших доказів не вбачається і не доводиться, що саме відповідачка здійснила приєднання та здійснювала водокористування, а Акт складений без проведення фактичного обстеження технічного стану інженерного обладнання споруд відповідачки.
Також місцевий суд не взяв до уваги той факт, що позивачем при проведенні перевірки не було встановлено наявність води в мережі, а також наявність руху води (тиску) саме в бік зазначеного в Акті «гусака» (не було зазначено жодних фактичних даних про фіксацію води вже в мережі відповідачки). Відбір проби води на визначення джерела водопостачання не здійснювався, обстеження водопровідних мереж для підтвердження, що саме відповідачка є єдиним споживачем води з цього водопроводу, не проводилося.
Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що у разі, якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги та не менше ніж двома свідками з обов'язковим зазначенням їх персональних даних.
Так, згідно з абзацом другим п.4.4 Правил №190, якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов'язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову.
Разом з тим, Акт було складено лише у присутності контролера ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_2 і її доньки ОСОБА_4 . Інших осіб залучено не було, однак у Акті зазначено: ОСОБА_5 , у якості свідків підписалися - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Крім того, згідно примірника Акту про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 23 липня 2024 року, який наданий на вимогу доньки відповідачки, такий був складений представниками виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп», а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у якості свідків підписалися ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Тобто, відомості, зазначені у вказаних вище Актах, є різними.
Крім того, згідно з відповіддю позивача на адвокатський запит №568 від 14 листопада 2024 року, від підпису Акту відповідач ОСОБА_2 відмовилася, що було посвідчено підписами юрисконсульта підприємства ОСОБА_6 та контролером КП «Міськводгосп» ОСОБА_5 . Тобто, щодо ОСОБА_7 жодних відомостей у Акті, наданому позивачем, та у відповіді на адвокатський запит не зазначено, а тому долучені до матеріалів справи докази не містять достовірних даних щодо осіб, які склали акт, та свідків, які його підписали.
Більше того, у відповіді на відзив та відзиві на апеляційну скаргу позивач фактично підтвердив, що фіксація правопорушення була здійснена особисто ОСОБА_3 , і лише на робочому місці даний факт був засвідчений двома підписами.
Також слід зазначити, що всі зазначені в Акті особи є працівниками підприємства, тобто заінтересованими особами, що в сукупності з наведеним вище свідчить про порушення процедури складення відповідного Акту.
Крім того, згідно з п.п.2, 4 Правил №190 споживачі, у яких виявлено порушення, відповідно до цього пункту підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а витрати на від'єднання/приєднання оплачуються цими споживачами.
Разом з тим, будь-яких відомостей щодо відключення виявлених контролером труб у колодязі від системи централізованого водопостачання позивачем не надано, при тому, що згідно з долученим до позову розрахунком витрат води, такий здійснений за період з 23 липня 2024 року (дня складення Акту) по 21 серпня 2024 року, тобто за майбутній період, не надавши жодних доказів позаоблікового використання води після складення наведеного вище Акту та доказів, що відключення відповідачки відбулось 21 серпня 2024 року, чи пізніше.
Так, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 14 грудня 2021 року у справі №917/2117/19.
Отже, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не дослідив належним чином обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, дав їм невірну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають новому розподілу.
Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору згідно ухвали Тернопільського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 21 лютого 2025 року, тому судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути з позивача.
Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди, - відмовити.
Стягнути з позивача Комунального підприємства Кременецької міської ради «Міськводгосп» на користь держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 4542 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року.
Головуючий
Судді