Справа № 463/2055/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/841/25 Доповідач: ОСОБА_2
14 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року,
з участю заявника - ОСОБА_6
цією ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за заявою від 09 грудня 2024 року,
Своє рішення слідчий суддя мотивувала тим, що заява ОСОБА_6 не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, в зв'язку з чим не породжує передбачені ч.1 ст. 214 КПК України обов'язки слідчого, щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_6 покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, у зв'язку із порушенням процесуального та матеріального права, а також із істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону. Зазначає, що 06 березня 2025 року він звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, оскільки на його заяви від 09 вересня 2024 року та 09 грудня 2024 року, які були скеровані до ТУ ДБР м.Львова він не отримував жодних повідомлень чи відповідей. Вважає, що до заяв ним було долучено документи, які обгрунтовано підтверджують ознаки кримінального правопорушення, проте, слідчий суддя такі не дослідив та не надав належної оцінки,
Просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09 грудня 2024 року про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування.
Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч.5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2024 року ОСОБА_6 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою, в якій зазначив, що суддею Яворівського районного суду ОСОБА_7 та секретарем судового засідання ОСОБА_8 вчинено кримінальне правопорушення при накладенні резолюції щодо долучення до матеріалів кримінальної справи оптичного диску, а саме: зловживання владою та службовим становщем, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
06 березня 2025 року ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 09 грудня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, ОСОБА_6 у скарзі покликався на те, що 09 вересня 2024 року він звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про кримінальне правопорушення. Вказана заява була надіслана поштою та зареєстрована в Державному бюро розслідувань 14 вересня 2024 року, відомості про кримінальне правопорушення не внесено. Крім цього, 09 вересня 2024 року ним подано до Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області заяву про кримінальне правопорушення, за результатами розгляду якої, отримано лист, згідно якого, зазначена заява скерована для розгляду до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові. У зв'язку із відсутю інформації ОСОБА_6 звернувся із запитом на надання інформації, за результатами розгляду якого, отримано відповідь за № 1307ПІ/10-13-06-851/24 від 14 жовтня 2024 року, згідно якої відмовлено у наданні інформації. 09 грудня 2024 року він повторно звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про кримінальне правопорушення та внесення відповідних відомостей до ЄРДР. За результатами розгляду даної заяви отримано відповідь №4169зкп/10-2-04-01-16416/24 від 18 грудня 2024 року про скерування для організації розгляду в межах чинного законодавства вказаного звернення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові. Станом на день подання скарги, слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою не внесені.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 слідчий суддя в ухвалі зазначила, що як вбачається з доданих до матеріалів скарги документів, заява останнього слідчим ТУ ДБР у м.Львові розглянута, за результатами розгляду надано відповідь, згідно, якої слідує, що відсутні обставини, які вказують на ознаки складу злочину, у зв'язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей ЄРДР.
Положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеченого діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, враховуючи вищенаведене, прийшла до обгрунтованого висновку, що уповноважені особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, отримавши заяву ОСОБА_6 від 09 грудня 2024 року, дотрималися вимог чинного законодавства України, перевірили її та встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначених заявником.
Поряд з цим, слідчим суддею вірно зазначено про те, що статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й керуються верховенством права.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Таким чином, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, а рішення слідчого судді законним та обгрунтованим.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 17 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за заявою від 09 грудня 2024 року - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4