Справа № 442/8841/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1289/24 Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року, -
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 -
адвоката ОСОБА_9 , -
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.2 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71, ч.3 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року за сукупністю вироків, та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді одного року позбавлення волі та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., яке слід виконувати самостійно.
Вирішено питання з процесуальними витратами, заходами забезпечення кримінального провадження та речовими доказами.
Згідно вироку суду, 14 вересня 2024 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_6 , проходячи поблизу автобусної зупинки по вулиці Трускавецькій у місті Дрогобичі, Львівської області, знайшов у траві прозорий зіп-пакет із вмістом особливо небезпечної психотропної кристалоподібної речовини білого кольору всередині - PVP, привласнив її, помістивши у передню праву кишеню штанів для подальшого особистого вживання, без мети збуту.
При цьому, ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 № 62/95-ВР з наступними змінами і доповненнями, усвідомлюючи, що вказана кристалоподібна речовина містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP та діючи умисно, вирішив її незаконно придбати, шляхом привласнення знахідки і в подальшому, зберігати для власного вживання без мети збуту. Для цього, ОСОБА_6 помістив вищевказаний прозорий зіп-пакет із вмістом особливо небезпечної психотропної кристалоподібної речовини білого кольору у передню праву кишеню штанів для подальшого особистого вживання, без мети збуту до 11 год. 30 хв. 14 вересня 2024 року, тобто до моменту коли його виявили та зупинили працівники Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області.
В подальшому, 14 вересня 2024 року поблизу церкви Успіння Пресвятої Богородиці у провулку Стебницький у м. Дрогобичі, Львівської області ОСОБА_6 був зупинений працівниками Національної поліції і в ході спілкування із ними повідомив, що зберігає при собі вказану вище особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та в подальшому, слідчо-оперативною групою Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, під час огляду місця події за вказаною адресою, в період з 12 год. 43 хв. по 12 год. 54 хв. у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,9854 г, яку останній, діючи умисно, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого та зберігав у правій передній кишені штанів для власного вживання без мети збуту.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на те, що призначене покарання є явно несправедливим внаслідок суворості.
Зазначає, що із вересня 2024 року не вчинив жодного кримінального правопорушення, активно сприяв суду у встановленні істини при розгляді справи.
Вважає, що суд першої інстанції належним чином не оцінив його позитивну посткримінальну поведінку, та обставини, які пом'якшують покарання, а лише формально перелічив такі у вироку. Також, не врахував, що він отримав повістку з ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії, і не встановив жодних обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України.
Акцентує, що вчинений ним злочин є нетяжким і відсутні негативні наслідки для суспільства, за винятком його власної залежності від опіоїдів.
Наголошує, що суд не взяв до уваги його працевлаштування, оскільки він працює неофіційно. Разом з тим зазначає, що має стабільний дохід.
Окрім цього, покликається на помилковість твердження місцевого суду у вироку про те, що він не звертався з клопотанням про розстрочку сплати попереднього штрафу.
Вважає, що суд мав реальну можливість застосувати щодо нього покарання у вигляді штрафу.
Просить змінити вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року та призначити мінімальний штраф в межах санкції ч.2 ст. 309 КК України.
В апеляційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , вважає, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Наголошує, що фабула обвинувачення, викладена у вироку, не повною мірою відповідає обвинувальному акту, у якому зазначено, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за ч.1 ст. 309 КК України, повторно протягом року після засудження за цією статтею вчинив новий злочин в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Однак така кваліфікуюча ознака не відображена у оскаржуваному судовому рішенні.
Просить змінити вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Зазначити в мотивувальній частині вироку (в формулюванні обвинувачення), що « ОСОБА_6 , будучи раніше судимим вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., який не сплатив, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, а повторно протягом року після засудження за цією статтею вчинив новий умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та заперечив апеляційну скаргу сторони обвинувачення, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги сторони обвинувачення та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , останній не погоджується із видом та мірою призначеного покарання, вважаючи таке надто суворим.
В свою чергу, прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій ОСОБА_6 , зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства лише в частині формулювання обвинувачення у вироку. Прокурор стверджує, що суд першої інстанції не вказав кваліфікуючу ознаку інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, а саме, вчинення кримінального правопорушення особою, яка протягом року після засудження за ст. 309 КК України вчинила новий аналогічний злочин.
Разом з тим, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України за обставин, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто у судовому засіданні не оспорював, з огляду на те, що за згодою всіх учасників судового провадження, в тому числі і прокурора, слухання справи у суді першої інстанції відбувалось у порядку, визначеному положеннями ч.3 ст. 349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і беззаперечно, підтвердив зрозумілість суті пред'явленого обвинувачення, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому ним протягом року після засудження за ч.1 ст. 309 КК України.
А отже, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч.2 ст. 394 КПК України, всупереч доводам сторони обвинувачення, відсутні апеляційні підстави піддавати сумніву правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, так як згідно вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводився в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У контексті викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність вимог прокурора, оскільки вступна і мотивувальна частини оскаржуваного вироку від 15 листопада 2024 року містять покликання про попередню судимість обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2024 року.
Так, основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є, зокрема, суть, за загальним правилом, переважає над формою.
У даному конкретному випадку, на переконання колегії суддів, недолік змісту вироку відносно ОСОБА_6 не є істотним та не порушує права на захист обвинуваченого і такий дефект не тягне за собою спотворення фактичних даних, так як некоректність спростовується матеріалами справи, що дає повне уявлення стосовно складу інкримінованого кримінального правопорушення та можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, щоб захищатись від пред'явленого обвинувачення.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, згідно вимог ст.ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції навів обґрунтовані мотиви такого рішення та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку в лікаря психіатра, однак перебуває на обліку у лікаря нарколога і відповідно до висновку спеціальної медичної наркологічної комісії від 18 жовтня 2024 року № 166 має розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, стан залежності.
Крім цього, місцевим судом також враховано і обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
З огляду на вищенаведене, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та є необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та сторони обвинувачення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4