Справа № 455/766/24 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю. П.
Провадження № 22-ц/811/205/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
23 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.;
за участю: секретаря Цьони С.Ю.;
адвоката Огородник І.І. - представника позивача ОСОБА_1 ; третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Огородник Іванни Ігорівни, представника ОСОБА_1 , на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 грудня 2024 року,
У березня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи: приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Швець Любов Степанівна, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрованою в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося (житловий будинок по АДРЕСА_1 ), земельний та майновий паї і взагалі все те, що за законом буде належати їй на день смерті заповіла позивачу. Для оформлення спадкових прав після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Швець Л.С., однак в оформленні його спадкових прав в нотаріальному порядку було відмовлено з підстав пропуску ним строку для прийняття спадщини та відсутності документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Вважає, що він, як спадкоємець, який постійно проживав разом спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщин, є таким, що прийняв спадщину після її смерті. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті матері позивача, немає. Просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем, своєю матір'ю ОСОБА_4 , та визнати за ним в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок загальною площею 103.2 кв.м. по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:07:002:0081, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:07:001:0078, площею 0,2050 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зоротовичі Самбірського району Львівської області; земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:07:001:0079, площею 0,2541 га для ведення особистого селянського господарства в с. Зоротовичі Самбірського району Львівської області; земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:04:000:0150, площею 0,3524 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області за межами населеного пункту (том 1, а.с. 2-5).
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено (том 2, а.с. 48-52).
Дане рішення оскаржила представник позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А факт постійного проживання позивача разом із своєю матір'ю на момент її смерті підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Так само, як наявними у матеріалах справи доказами підтверджується той факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір'ю позивача(том 2, а.с. 58-69).
Відповідач, Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, у якій зазначається, що згаданий відповідач проти задоволення позову не заперечує (том 2, а.с. 124-125).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони третіх осіб - рідних братів позивача (апелянта), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що:
-позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини і ним не доведено, що спадщину після смерті матері він прийняв, однак перед судом питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини позивач не ставить;
-звернення ОСОБА_1 до суду є передчасним, оскільки «функція з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень, може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування»;
-«матеріали справи не містять належного підтвердження, що ОСОБА_4 є матірю'ю ОСОБА_1 , оскільки в свідоцтві про його народження в графі мати зазначена ОСОБА_5 ».
Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки судом зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак такі не відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).
Судом встановлено та стверджується матеріалами справи те, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і у свідоцтві про народження його матір'ю зазначено ОСОБА_5 (том 1, а.с. 8).
Наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть від 19.04.2013 року стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Зоротовичі Старосамбірського району Львівської області у віці 86 років померла ОСОБА_4 .
Наявними у справі довідками Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області (відповідача по справі) стверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одна і та сама особа, яка була головою погосподарського двору на АДРЕСА_1 (що стверджується погосподарськими книгами) і яка до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала та була зареєстрованою на АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 14, 15, 33, 34).
В матеріалах справи міститься експертний висновок № 056/172-m від 03.02.2025 року, підготовлений державним підприємством «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» на запит позивача ОСОБА_1 , що особові імена ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть, заповіт, записи ОСОБА_4 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, запис відомості про дитину ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, запис відомості про дружину ОСОБА_9 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 , запис мати ОСОБА_5 ), попри розбіжності в документах, є ідентичними (том 2, а.с. 108).
В матеріалах справи є наявною копія заповіту ОСОБА_4 від 14.08.2007 року, згідно якого остання все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося (житловий будинок по АДРЕСА_1 ), земельний та майновий паї і взагалі все те, що за законом буде належати їй на день смерті, заповіла «своєму синові гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 » (том 1, а.с. 11), тобто - позивачу.
Вищезгаданий заповіт ніким не оскаржувався і є чинним.
Третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було залучено до участі у справі, оскільки вони є рідними братами позивача (том 1, а.с. 203-204).
Як вбачається з описової частини оскаржуваного рішення, ОСОБА_3 в суді першої інстанції (заперечуючи проти задоволення позову) визнав, що він є синомОСОБА_4 і не заперечував проти того, що позивач також є її сином.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (також заперечуючи проти задоволення позовних вимог)визнали ту обставину, що позивач є їхнім рідним братом, а ОСОБА_4 - їхньою спільною матір'ю.
Як вбачається з вищенаведеного, жоден з учасників справи не заперечував тієї обставини, що позивач, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому колегія суддів цей факт вважає встановленим та доведеним належними і допустимими доказами.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом, одночасно (у відповідності до статті 1261 ЦК України) є її спадкоємцем першої черги за законом, як син спадкодавця .
Судом також встановлено, стверджується матеріалами спадкової справи та ніким з учасників справи не оспорюється та обставина, що інші можливі спадкоємці за законом із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк не зверталися.
Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивач вважається таким, що прийняв спадщину за законом у порядку передбаченому частиною 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки такий фактично постійно проживав разом із своєю матір'ю, як спадкодавцем, на момент відкриття спадщини, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:
-довідкою Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області № 792 від 14.12.2023 року про те, що «Гр. ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 з серпня 2012 року разом зі своєю матір'ю гр. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та здійснював догляд за нею до моменту смерті»;
-довідкою Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області № 793 від 14.12.2023 року про те, що на момент смерті ОСОБА_4 в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживав без реєстрації син - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
-показами допитаних в судовому засіданні свідків - сусідів спадкодавця ОСОБА_4 і безпосередніх очевидців цих подій ОСОБА_10 . ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які ствердили, що коли захворіла ОСОБА_4 у серпні 2012 року її син ОСОБА_1 звільнився з роботи у Львові та переїхав проживати до матері у будинок АДРЕСА_1 , де опікувався нею, варив їсти, тримав господарку, обробляв город, а після смерті матері позивач ще деякий час проживав в селі і тільки згодом вернувся до Львова;
-трудовою книжкою ОСОБА_1 , з якої вбачається, що такий починаючи з 1972 року до 03.09.2012 року безперервно працював водієм трамваю в м. Львові, коли і звільнився з роботи за власним бажанням, а 17.07.2013 року знову був прийнятий на посаду водія трамвая. Саме у зв'язку із необхідністю переїзду на постійне місце проживання до матері в с. Зоротовичі позивач, попередньо використавши у серпні 2012 році свою відпуску, на початку вересня вимушений був звільнитися з роботи, на яку знову працевлаштувався після смерті матері.
В постанові Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі № 204/1052/20 викладено наступний правовий висновок: частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт постійного та безперервного проживання позивача ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_1 , оскільки цей факт ніким з учасників справи не оспорювався та не заперечувався, а також належними і допустимими доказами не спростований, що у відповідності до частини 3 статті 1268 ЦК України свідчить про прийняття позивачем спадщини після смерті його матері.
Матеріалами справи також стверджується те, що позивач для оформлення спадкових спав після смерті матері 23.01.2024 року звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Швець Л.С. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, однак Постановою нотаріуса від 22.02.2024 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском ним строку для прийняття спадщини та наявністю розбіжностей в імені матері ОСОБА_13 , відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів. В цій же Постанові нотаріусом було рекомендовано позивачу звернутися з відповідним позовом до суду (том 1, а.с. 16-18).
За наведених обставин висновки суду стосовно того, що звернення ОСОБА_1 до суду є передчасним, оскільки «функція з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень, може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування», не відповідають фактичним обставинам справи, а тому звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності в порядку спадкування є належним способом захисту.
Відтак, судом встановлено, що існують перешкоди для оформлення права власності в порядку спадкування за законом, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України необхідно встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.
А оскільки ОСОБА_1 фактично постійно проживав разом із спадкодавцем, позивач вважається таким, що прийняв спадщину за законом, відтак позовна вимога про визнання права власності в порядку спадкування підлягає задоволеню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу адвоката Огородник Іванни Ігорівни, представника ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із спадкодавцем, своєю матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно, а саме:
- житловий будинок загальною площею 103.2 кв.м. по АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:07:002:0081, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:07:001:0078, площею 0,2050 га для ведення особистого селянського господарства в селі Зоротовичі Самбірського району Львівської області;
- земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:07:001:0079, площею 0,2541 га для ведення особистого селянського господарства в селі Зоротовичі Самбірського району Львівської області;
- земельну ділянку кадастровий номер 4625183300:04:000:0150, площею 0,3524 га для ведення товарного сільськогосп одарського виробництва, що розташована на території
Міженецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (за межами населеного пункту).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 23 квітня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.