Дата документу 31.03.2025 Справа № 336/12435/24
Єдиний унікальний № 336/12435/24 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/131/25 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст. 303 КПК України
31 березня 2025 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року, якою залишено без задоволення скаргу потерпілої ОСОБА_7 на постанову старшого дізнавача СД ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року за ст. 356 КК України, -
16 грудня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_7 на постанову старшого дізнавача СД ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року за ст. 356 КК України.
В своїй скарзі ОСОБА_7 зазначила, що нею 23 вересня 2024 року до ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області була подана заява про кримінальне правопорушення щодо незаконного руйнування (знищення) її житлового будинку. В своїх поясненнях до заяви, вона вказувала, що 23 вересня 2024 року група осіб у складі державного виконавця Центрального ВДВС у м. Запоріжжі ОСОБА_9 та інших невідомих осіб, прибули за адресою: АДРЕСА_1 , та почали здійснювати руйнування частини житлового будинку за допомогою будівельних інструментів та пристосувань, винесення та переміщення її особистих речей, на її та її адвоката неодноразові вимоги надати документи, на підставі яких проводиться руйнація частини будинку, державним виконавцем було пред'явлено для ознайомлення договір від 2 вересня 2024 року, будь-яких інших документів, в тому числі проектно-технічної документації, ліцензії (декларації), дозвільних документів на виконання відповідних робіт, доказів повноважень невідомих осіб, які виконували руйнівні роботи, надано не було. Внаслідок виконання незаконних робіт з руйнування частини будинку, гаражу, коридору, санвузла, а також внаслідок порушення фізичними особами благоустрою прилеглої території до земельної ділянки (руйнування тротуарної плитки, поребрика), в іншій частині її будинку (на несучих стінах та фундаментах) з'явились тріщини, з візуальним розкриттям 1-4 мм, тобто такі дії вказаних осіб, призвели до аварійно-небезпечної ситуації і руйнації (обвалу) іншої частини будинку та/або його складових частин та становить загрозу для її здоров'я і життя її родини. В результаті вказаних дій, їй спричинена матеріальна та моральна шкода. Висновки дізнавача, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки дізнавачем належним чином не здійснена перевірка характеру та обсягу пошкодження та знищеного її майна, дізнавачем не вірно кваліфіковано кримінальне діяння за ст. 356 КК України, замість ст. 194 КК України, дізнавачем не вирішено питання про призначення відповідних будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертизи, не здійснені слідчі дії щодо допиту осіб, які безпосередньо вчиняли незаконні дії по знищенню та пошкодженню її майна.
Просила скасувати постанову від 27 листопада 2024 року старшого дізнавача СД ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року, зобов'язати ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області продовжити проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року було залишено без задоволення скаргу ОСОБА_7 , з мотивів того, що вказані в скарзі доводи не свідчать про неповноту досудового розслідування та не є підставою для скасування постанови.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, прийнятою з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають істотне значення для справи.
В обґрунтування скарги апелянт вказує, що висновки старшого дізнавача поліції не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені без належним чином з'ясованих обставин справи, а саме, матеріали досудового розслідування свідчать про те, що майно ОСОБА_7 , в тому числі житловий будинок, гараж, коридор, санвузол, тощо, були частково знищено та частково пошкоджено.
Зазначає, що знищення та пошкодження майна відбувалось не у відповідності до судового рішення, як помилково вважає дізнавач, а поза межами такого рішення, дізнавачем належним чином не здійснена перевірка характеру та обсягу пошкодження знищеного майна ОСОБА_7 .
Звертає увагу на те, що кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна передбачена ст. 194 КК України, проте, дізнавачем неправильно кваліфіковане кримінальне діяння за ст. 356 КК України.
Вказує, що за результатами проведення демонтажно-руйнівних робіт невідомими підрядниками за вказівкою державного виконавця ОСОБА_10 був пошкоджений безпосередньо сам житловий будинок ОСОБА_7 з прилеглими спорудами, які жодним чином не охоплювались змістом судового рішення від 8 жовтня 2018 року по справі №336/3500/17, а також умисно пошкоджено поребрик та тротуарну плитку поза межами земельної ділянки ОСОБА_7 , але яка прилягає до її земельної ділянки, і через яку здійснюється прохід до земельної ділянки ОСОБА_7 .
Крім того зазначає, що з огляду на характер кримінального правопорушення, а саме, того, що майно потерпілого було знищено та пошкоджено в результаті незаконних дій інших осіб, дізнавач був зобов'язаний вирішити питання про проведення ряду експертиз, зокрема, будівельно-технічної експертизи, оціночно-будівельної експертизи, тощо, дізнавач жодного разу не витребував від потерпілої або інших осіб документів щодо пошкодженого майна та спричинення матеріальної шкоди, дізнавачем не здійснені слідчі дії щодо допиту осіб, які безпосередньо вчиняли незаконні дії по знищенню та пошкодженню майна ОСОБА_7 , дізнавачем не була витребувана у ФОП ОСОБА_11 та її працівників документація на право та порядок проведення демонтажних робіт.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою скасувати постанову від 27 листопада 2024 року старшого дізнавача СД ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року, зобов'язати ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області продовжити проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 та її представник - адвокат ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду 17 березня 2025 року заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просила залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_7 , її представника, прокурора (у судовому засіданні апеляційного суду 17 березня 2025 року), перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий провів усі необхідні слідчі дії, дослідив всебічно, повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на зібраних слідчим доказах, які вказують на відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, що стало безпосередньою підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження №12024087080000496, які були витребувані за запитом апеляційного суду, 17 жовтня 2024 року були внесені до ЄРДР відомості за №12024087080000496 за правовою кваліфікацією за ст. 356 КК України (а.с. 1 матеріалів кримінального провадження №12024082300000065).
Із короткого викладу обставин з ЄРДР випливає, що 17 жовтня 2024 року до чергової частини ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2024 року №336/9698/24 про внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення самоправних дій відносно майна ОСОБА_7 , а саме руйнування частини будинку АДРЕСА_1 .
Із письмових пояснень ОСОБА_12 слідує, що між ним та ФОП ОСОБА_13 був укладений договір про виконання будівельних робіт за адресою по вул. Квітки-Основ'яненко, 300. Договір був укладений з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 29 вересня 2024 року о 9 год. почали відбуватись будівельні роботи у присутності власника будинку та її адвоката, які були не згодні із вказаними діями (а.с. 23 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Із письмових пояснень ОСОБА_7 убачається, що 23 вересня 2024 року група осіб у складі державного виконавця ОСОБА_9 та інших осіб прибули за адресою: АДРЕСА_1 , та почали здійснювати руйнування частини житлового будинку за допомогою будівельних інструментів та пристосувань. У її вимозі зупинити вказані дії та надати їй можливість скористатися правничою допомогою, державним виконавцем було відмовлено та будівельні роботи були продовжені, розпочато винесення її особистих речей. На вимогу її адвоката про надання документів, відповідно до яких невідомі здійснювали демонтажні роботи також було відмовлено та тільки після приїзду державного виконавця ОСОБА_17 було надано для ознайомлення договір від 2 вересня 2024 року, який укладений між Центральним ВДВС м. Запоріжжя та ОСОБА_18 , будь-яких інших документів надано не було. Від вказаних дій їй було спричинено матеріальну та моральну шкоду (а.с. 24 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Під час досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що у неї, як у державного виконавця, в провадженні перебувало виконавче провадження №71004826 від 19 квітня 2023 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, під час якого отримано ухвалу суду про примусове проникнення до буд. АДРЕСА_1 , з метою примусового виконання рішення без участі боржника шляхом залучення спеціалістів для демонтажних робіт самочинної прибудови до житлового будинку з подальшим описом та арештом майна боржника, що перебуватиме у самочинній прибудові до будинку, у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження, де відповідачем є ОСОБА_19 , а стягувачем ОСОБА_20 . Про необхідність виконання цього рішення та ознайомлення відповідача ОСОБА_7 були здійснені неодноразові виклики державного виконавця, на які остання не відповідала та не з'являлась. 23 вересня 2024 року, після ознайомлення ОСОБА_7 із відповідним рішенням суду, із залученням працівників поліції, понятих та спеціалістів було розпочато демонтаж самочинної прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 28 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Допитана під час досудового розслідування ОСОБА_7 вже в якості потерпілої, надала аналогічні покази, які надавала в своїх письмових поясненнях щодо обставин, які відбувались 23 вересня 2024 року.
Разом з тим, крім тих обставин, які ОСОБА_7 були зазначені в її письмових поясненнях від 23 вересня 2024 року, вона показала, що при купівлі будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Квітки-Основ'яненка, з лівої сторони від будинку був розташований фундамент та частково були зведені шлаколиті стіни без крівлі, у технічному паспорті вказана будова була позначена як самовільно збудована. На весні 2017 року, за результатами перевірки представниками Державної архітектурно-будівельної інспекції складено акт. У подальшому нею із власницею буд. АДРЕСА_2 , було оговорено умови щодо будівництва вказаної забудови. У літку 2019 року за її місцем роботи надійшли виконавчі листи про стягнення з нею судових витрат на користь ОСОБА_20 та штраф, який був накладений Державною архітектурно-будівельною інспекцією. У подальшому нею та її адвокатом було встановлено, що відносно неї відкрито виконавче провадження щодо її зобов'язання знести самочинну прибудову до житлового будинку та стягнуто витрати з отримання правничої допомоги, судовий збір, та витрати з проведення судово-технічної експертизи. Після ознайомлення з виконавчим провадженням її адвокатом було подано апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої, було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 жовтня 2018 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_20 . Постановою Верхового Суду від 3 листопада 2021 року рішення Запорізького апеляційного суду було скасовано та рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 жовтня 2018 року залишено без змін. 10 травня 2023 року нею отримано постанову Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі від 19 квітня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №71004826, з виконання виконавчого листа №336/3500/17 від 26 лютого 2023 року про зобов'язання її знести самочинну прибудову. Також, їй стало відомо про ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року, якою змінено спосіб та порядок виконання рішення, а саме постановлено про знесення самочинної прибудови до житлового будинку, замість зобов'язання самостійно знести прибудову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року була скасована вказана ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя та у задоволенні вимог ОСОБА_20 про зміну способу та порядку виконання рішення суду відмовлено.
Крім того, в своїх показах, надані 21 жовтня 2024 року, ОСОБА_7 зазначила, що демонтаж прибудови тривав з 23 вересня 2024 року по 2 жовтня 2024 року з перервами, внаслідок якого було демонтовано частину гаражу, коридору та санвузла, а також порушено благоустрій прилеглої території до її земельної ділянки (а.с. 35-37 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Також під час досудового розслідування була допитана ОСОБА_20 , яка показала, що вона є власницею будинку АДРЕСА_2 . У 2013 році ОСОБА_21 придбала будинок АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_21 побудувала стіну свого гаражу по межі її земельної ділянки, на її прохання, ОСОБА_21 відмовилась перебудувати вказану побудову, у зв'язку із чим вона звернулась до Державної архітектурно-будівельної інспекції, після чого, ОСОБА_21 було заборонено вказане будівництво та накладено штраф. Через невиконання ОСОБА_21 вимог Державної архітектурно-будівельної інспекції, вона звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні користуванні об'єктом нерухомості, знесення самочинної споруди. Рішення Шевченківського районного суду позов було задоволено, проте вказане рішення ОСОБА_21 не виконала. 6 лютого 2023 року було відкрито виконавче провадження, за результатом якого знесено 2 м. самовільної прибудови буд. АДРЕСА_1 (а.с. 201 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
В оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження описано проведені слідчі дії, докладно викладено встановлені слідчим обставини кримінального провадження, проведено ґрунтовний аналіз отриманої інформації та наведені мотиви, за яких слідчий дійшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Відповідно до ст. 356 КК України кримінальна відповідальність наступає за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
З об'єктивної сторони кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України є: самовільне вчинення будь-яких дій; оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою; заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власників.
Отже, однією із кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 356 КК України є самовільне вчинення особою певних дій.
Із наданих ОСОБА_7 письмових пояснень слідує, що діями державного виконавця та інших осіб, які здійснили проведення руйнівних робіт за адресою №300 по вул. Квітки-Основ'яненка у м. Запоріжжя, їй спричинено матеріальну та моральну шкоду, зокрема, зруйновано її житловий будинок, а також інші споруди, які не входили до обсягу згідно судового рішення.
Так, колегією суддів встановлено, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_22 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №336/3500/17, виданого 6 лютого 2023 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про зобов'язання ОСОБА_23 знести самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . Для виконання вказаного рішення суду ОСОБА_23 було надано 10 робочих днів (а.с. 80 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Крім того, із матеріалів кримінального провадження убачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року дозволено старшому державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_22 примусове проникнення до будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_23 , з метою примусового виконання рішення без участі боржника шляхом залучення спеціалістів для проведення демонтажних робіт самочинної прибудови до житлового будинку з подальшим описом та арештом майна боржника, що перебуватиме у самочинній прибудові до будинку, у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження постановою Запорізького апеляційного суду від 9 липня 2024 року вказану ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року залишено без змін (а.с. 86-87, 88-93 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Отже, із наведеного слідує, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №71004826 з примусового виконання виконавчого листа щодо зобов'язання ОСОБА_23 знести самочинну прибудову до житлового будинку.
Крім того, із виконавчого листа убачається, що боржнику ОСОБА_23 було надано строк для добровільного виконання судового рішення щодо знесення самочинної прибудови до житлового будинку, яке останньою виконано не було.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Із встановленого апеляційним судом випливає, що у зв'язку із невиконанням добровільно ОСОБА_23 судового рішення щодо знесення самочинної побудови, державний виконавець вжив заходів щодо примусового виконання рішення, зокрема, звернувся до суду із поданням про проникнення до житла, яке було задоволено вищевказаною ухвалою.
Також, із матеріалів кримінального провадження убачається, що між Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_18 було укладено договір на виконання будівельних робіт. Предметом вказаного Договору була самочинна прибудова до житлового будинку АДРЕСА_1 , яка визначена у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 жовтня 2018 року по справі №336/3500/17 (а.с. 103-108 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Отже, із наведеного випливає, що державним виконавцем вчинені виконавчі дії на підставі виконавчого листа та згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
Вказані обставини в контексті перевірки наявності злочину, передбаченого ст. 356 КК України, не свідчать про самовільне вчинення дій з боку державного виконавця та осіб, які відповідно до зазначеного Договору виконували демонтажні роботи зі знесення самочинної побудови.
Більш того, в Договорі на виконання будівельних робіт від 2 вересня 2024 року чітко зазначено предмет вказаного Договору, спосіб його виконання, а також визначена відповідальність за ФОП ОСОБА_18 перед боржником у разі настання негативних наслідків.
Із повідомлення ФОП ОСОБА_18 , розписки ОСОБА_20 , а також актів державного виконавця випливає, що демонтажні роботи були виконані в повному обсязі (а.с. 109-121 матеріалів кримінального провадження №12024087080000496).
Тобто, вказані докази підтверджують виконання судового рішення у визначеному в ньому обсязі. Відомості про руйнацію та знищення майна, крім того, що було визначено у судовому рішенні, матеріали кримінального провадження не містять.
На переконання колегії суддів, старшим дізнавачем ОСОБА_24 проведено необхідний комплекс слідчих та процесуальних дій, направлених на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, однак, факт вчинення кримінального правопорушення, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, з чим погоджується і апеляційний суд.
Щодо посилання апелянта на невірну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З цими вимогами узгоджуються і приписи Положення про Єдиний державний реєстр досудових розслідувань.
Необхідність зміни правової кваліфікації тієї самої події кримінального правопорушення, відомості про які вже внесені до ЄРДР, не є підставою для повторного внесення до ЄРДР відомостей щодо тієї ж події, але з іншою кваліфікацією.
Зміст п. 7 Розділу 4 Положення про ЄРДР передбачає здійснення перевірки наявності вже розпочатих досудових розслідувань за певним фактом саме по фактичним даним (дата вчинення кримінального правопорушення; територію вчинення правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; найменування юридичною особи; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру), а не по правовій кваліфікації. Метою цього є недопущення ситуацій неодноразового внесення одних і тих же самих відомостей до ЄРДР під різними номерами.
Здійснення судового контролю з боку слідчого судді за діями слідчого, прокурора щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування до повідомлення особи про підозру КПК не передбачено. Виправлення допущених слідчим, дізнавачем помилок на цьому етапі можливе прокурором в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Також, слід зазначити, що самостійне визначення особою у заявах про злочин наявності певної статті КК та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Отже, із наведеного випливає, що внесення відомостей до ЄРДР, в тому числі і визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення є прерогативою слідчого, дізнавача та прокурора. Визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення відбувається на підставі відомих слідчому, дізнавачу та прокурору фактичних даних.
Крім того, окремо, слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 набула процесуального статусу потерпілої та відповідно до ст. 56 КПК України мала право в тому числі заявляти клопотання.
Разом з цим, протягом здійснення досудового розслідування жодного клопотання від потерпілої про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення до старшого дізнавача не надходило.
Із вказаного випливає, що доводи з приводу невірної правової кваліфікації, визначеної у кримінальному провадженні №12024087080000496 свідчить в цілому лише про незгоду ОСОБА_7 та її представника із прийнятим дізнавачем рішення про закриття кримінального провадження.
Щодо доводів про не проведення органом досудового розслідування інших слідчих процесуальних дій, які на думку заявника, мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий повноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При здійсненні досудового розслідування слідчий є самостійний у своїй діяльності, втручання в яку, окрім керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду є незаконним і тягне за собою кримінальну відповідальність. Елементами процесуальної самостійності слідчого є його право починати досудове розслідування, приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням.
Повноваження слідчого приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, здійснюється у формі винесення постанови. Зокрема, у випадках, які виключають подальше розслідування кримінального провадження, слідчий може прийняти рішення про закриття кримінального провадження.
Отже, слідчий під час здійснення досудового розслідування самостійно визначає обсяг слідчих дій, які слід провести.
Крім того, як вже вищезазначалось, ОСОБА_7 , маючи процесуальний статус потерпілої у даному кримінальному провадженні, не скористалась своїм правом заявляти клопотання про проведення інших слідчих дій, зокрема проведення ряду експертиз, які як вона вважала, мають важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи, що слідчим суддею прийнято законне та обґрунтоване рішення колегія суддів, з огляду на повноваження надані ч. 3 ст. 407 КПК України, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2025 року, якою залишено без задоволення скаргу потерпілої ОСОБА_7 на постанову старшого дізнавача СД ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12024087080000496 від 18 жовтня 2024 року за ст. 356 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4