22 квітня 2025 року
м. Чернівці
справа № 718/2993/24
провадження № 22-ц/822/115/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
секретар Паучек І. І.
заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
заінтересована особа: виконавчий комітет Мамаївської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області як орган опіки та піклування
апеляційна скарга ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Нагорний В. В.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з заявою визнання його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним, встановлення опіки та призначення заявника його опікуном.
Заява мотивована тим, що батько заявника, з грудня 2015 року на фоні стресу почав зловживати спиртними напоями у великій кількості, у нього мала місце «біла гарячка», спостерігаються значні труднощі з концентрацією уваги і швидкістю мислення, втратив здатність піклуватись про себе, не дотримується елементарних правил гігієни, не в змозі розпоряджатися власними коштами.
Посилається на те, що на даний час здійснює догляд за батьком ОСОБА_1 . Інших близьких родичів, які б виявили бажання бути опікунами, немає.
З урахуванням викладеного просив суд:
- визнати недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- встановити над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2024 року у заяві ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у висновку судово-психіатричного експерта від 28 серпня 2024 року № 1313, експертом не встановлено наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хронічного психічного розладу протягом певного часу, а лише зазначено що наявні зміни психіки на даний час позбавляють підекспертного ОСОБА_1 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Використаний експертом термін «на даний час» не свідчить, на думку суду першої інстанції, що психічне захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є стійким, хронічним та не підлягає лікуванню.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подані до суду медичні документи не свідчать, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Інші докази, які б підтверджували доводи заявника, у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2024 року скасувати, та ухвалити нове, яким заявлені вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права.
Тобто, у оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції зазначав, що надані матеріали справи не дають підстав для висновку, що ОСОБА_1 хворіє на хронічну, психічну хворобу і внаслідок цього він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, але відповідно до частини п'ятої статті 102 ЦПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
Станом на сьогоднішній день не доцільно пов'язувати часові рамки встановлення хронічного психічного розладу у ОСОБА_1 , тому що у висновку експерта зазначений анамнез життя та хвороби, де вказано обставини психічного стану особи, а потрібно врахувати наслідки захворювання, оскільки на даний час останній виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі стійкими когнітивними порушеннями, який не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ним.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
З акту обстеження матеріально-побутових умов від 06 вересня 2024 року № 3-120 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає разом із сином ОСОБА_1 (а. с. 13).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 28 серпня 2024 року № 1313, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі стійкими когнітивними порушеннями, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 15-16).
Рішенням виконавчого комітету Мамаївської сільської ради від 21 листопада 2024 року №455/9 затверджено висновок та подання органу опіки та піклування до Кіцманського районного суду Чернівецької області про можливість виконання обов'язків опікуна ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_1 (а. с. 51).
Висновком опікунської ради виконавчого комітету Мамаївської сільської ради від 21 листопада 2024 року визнано доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним батьком ОСОБА_1 (а. с. 52-53).
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 13 березня 2025 року № 386, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі стійкими когнітивними порушеннями, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Психічне захворювання носить стійкий, хронічний характер (а. с. 95-97).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Щодо визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним
Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша стаття 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Цей Закон визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (частина 1 стаття 7 «Про психіатричну допомогу»).
У пункті першого частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя стаття 294 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
За приписами пункту другого частини 1 статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду із відповідною заявою подав в якості доказу наявності у його батька психічного захворювання висновок судово-психіатричного експерта від 28 серпня 2024 року № 1313, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі стійкими когнітивними порушеннями, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у вищевказаному висновку, експертом не було встановлено наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме стійкого хронічного психічного розладу протягом певного часу, а лише зазначено що наявні зміни психіки на даний час позбавляють підекспертного ОСОБА_1 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Колегія суддів, вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що перешкодив повному і всебічному з'ясуванню фактичних обставин справи, виходячи з наступного.
Доказові презумпції і фікції є спеціальними юридичними конструкціями (засобами юридичної техніки), які спрямовані на оптимізацію цивільного процесу та реалізацію принципу процесуальної економії.
Презумпція доказування у цивільному судочинстві є процесуальною категорією, яка безпосередньо закріплена у нормах права, або виводиться шляхом логічного умовиводу у процесі правозастосування норм права, визначається наявністю у змісті правової норми вказівки на фактичні дані (презюмовані факти), на підставі яких судом встановлюється доведеність існування обставин, що становлять предмет доказування, за умови недоведеності протилежного, характеризується ймовірністю і можливістю спростування та застосовується з метою перерозподілу тягаря доказування між учасниками справи (покладення обов'язку доказування на одного із учасників справи) і, таким чином, економії їх зусиль та витрат. У свою чергу, фікція доказування характеризується низкою ознак, а саме: категоріально не закріплена у нормах цивільного процесуального права; не є засобом пізнання дійсності з метою встановлення обставин справи у процесі доказування, а є завідомо ілюзорним юридичним фактом, який вважається встановленим за існуванням чітко визначених у нормі закону умов (випадків); є неспростовною та застосовується судом при здійсненні судочинства з метою економії часу (дотримання темпоральних меж окремих стадій цивільного судочинства та процесуальних дій), і відповідно відвернення затягування розгляду справи.
Колегія суддів наголошує, що справи про визнання особи недієздатною є справами окремого провадження, які мають спеціальний порядок розгляду та вирішення, пов'язаний як з необхідністю захисту інтересів особи, яка не може набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, так і з необхідністю встановлення психічного стану такої особи.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 105, частини першої стаття 298 ЦПК України призначення експертизи у зазначеній категорії справ є обов'язковим.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
З метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, судом апеляційної інстанції ухвалою від 13 січня 2025 року призначено у справі додаткову судово-психіатричну експертизу.
Висновком судово-психіатричної експертизи від 13 березня 2025 року № 386 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляє ознаки психічного захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю зі стійкими когнітивними порушеннями, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Психічне захворювання носить стійкий, хронічний характер (а. с. 95-97).
Зібрані у справі докази дають підстави для визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи у справі підтверджено, що він за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а психічне захворювання носить стійкий, хронічний характер.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у визнанні особи недієздатною, та не забезпечив належний розгляд справи з метою ефективного захисту прав та інтересів особи, стосовно якої розглядається питання про визнання її недієздатною.
Щодо встановлення опіки та призначення опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
За змістом пункту 1.1, 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за номером 387/3680,опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною.
За частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження№ 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
За змістом статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Верховний Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24) вказав, що згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/22 (провадження № 61-6358св24) вказав на те, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) наведено висновок, відповідно до якого призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Мамаївської сільської ради від 21 листопада 2024 року №455/9 затверджено висновок та подання органу опіки та піклування до Кіцманського районного суду Чернівецької області про можливість виконання обов'язків опікуна ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_1 (а. с. 51).
За висновком опікунської ради виконавчого комітету Мамаївської сільської ради від 21 листопада 2024 року визнано доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним батьком ОСОБА_1 , який потребує постійного стороннього догляду (а. с. 52-53).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що подання органу опіки та піклування відповідає вимогам закону. При цьому також встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судимості не має, згідно з медичним висновком від 30 жовтня 2024 року може бути опікуном та здійснювати постійний догляд за батьком.
З урахуванням викладеного, колегія суддів враховуючи інтереси особи, яку судом визнано недієздатною, приходить до висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном його недієздатного батька.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та встановити над ним опіку.
Визначити строк дії постанови про визнання фізичної особи ОСОБА_1 , недієздатним два роки, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо розподілу судових витрат
Як вбачається з листа Чернівецької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» від 27 березня 2025 року № 848 при проведенні експертного дослідження відносно ОСОБА_1 витрачено 6 експерт/годин, а загальна вартість проведеної експертизи склала 6 921 гривню 96 копійок.
Також у вказаному листі зазначено наступні реквізити для оплати вартості проведеної експертизи: ДУ «ІСП МОЗ України»; код ЄДРПОУ; МФО 820172; ДКСУ у Подільському районі міста Києва 04803492; р/р 158201720313251005201007077; призначення платежу - за СПЕ відносно ОСОБА_1 (справа № 718/2993/24) у Чернівецькій філії СЕ ДУ «ІСП МОЗУ».
Відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
З урахуванням наведеного, судові витрати за проведення експертизи в сумі 6 921 (шість тисяч дев'ятсот двадцять одна) гривня 96 копійок слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та встановити над ним опіку.
Визначити строк дії постанови про визнання фізичної особи ОСОБА_1 , недієздатним два роки, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили.
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати за проведення експертизи в сумі 6 921 (шість тисяч дев'ятсот двадцять одна) гривня 96 копійок (реквізити для оплати: ДУ «ІСП МОЗ України»; код ЄДРПОУ; МФО 820172; ДКСУ у Подільському районі міста Києва 04803492; р/р 158201720313251005201007077; призначення платежу - за СПЕ відносно ОСОБА_1 (справа № 718/2993/24) у Чернівецькій філії СЕ ДУ «ІСП МОЗУ») віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 23 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА