Єдиний унікальний номер 719/828/24
Номер провадження 2/722/148/25
(заочне)
23 квітня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОКЛЕНД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна та приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пушкарьова О.О. звернувся до суду із вказаним вище позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 15.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №10471 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОКЛЕНД» заборгованості в сумі 54468,32 грн., за кредитним договором №004-07555-070813 від 07.08.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги від якого перейшло до Нового кредитора - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», відповідно до Договору про відступлення прав за кредитними договорами №31/К від 06.10.2017 року. В подальшому, 3012.2020 року між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та ТОВ» ФК «УНО КАПІТАЛ», було укладено Дгоговір факторингу №1-30/12 від 30.12.2020 року, на підставі якого ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» набуло право Нового кредитора. 27.01.2021 року між ТОВ «УНО КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «ОКЛЕНД», було укладено Договір відступлення прав вимоги №2-27/01, за яким ТОВ «ФК «ОКЛЕНД» набуло право Нового кредитора до боржника за кредитним договором.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання рішення та було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65133163 від 15.04.2021 року.
Вважає діє відповідача незаконними, необґрунтованими з тих підстав, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм законодавства, він не відповідає вимогам закону, а тому має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.
Так, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження йому стало відомо, що копія кредитного договору №004-07555-070813 від 07.08.2013 року, який зазначений приватним нотаріусом Харою Н.С. в оскаржуваному виконавчому написі від 15.03.2021 року №10471, у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А.М. відсутня.
ТОВ «ФК «ОКЛЕНД» на адвокатський запит щодо надання копії матеріалів кредитної справи - відповіді не надало.
Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 року №931/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19.02.2021 року №5 на підставі підпункту «е», п. 2 ч.1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв'язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008 року за №6685 на ім'я ОСОБА_2 , анульовано.
Всю інформацію та документи позивачем отримано з реєстру виконавчих проваджень на підставі доступу до реєстру згідно з ідентифікатором вказаним в постанові про відкриття виконавчого провадження №65133163, про яку йому стало відомо після звернення стягнення на його заробітну плату як боржника.
Зазначає, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999р. та в чинній редакції передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Вважає, що даний виконавчий напис є протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.
Просив визнати виконавчий напис №10471 від 15.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ОКЛЕНД» витрати зі сплати судового збору та витрати з надання правової (правничої) допомоги в розмірі 14000,00 грн.
Разом з позовною заявою, судом було отримано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою судді Сокирянського районного суду від 19.12.2024 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення стягнення, які проводяться на підставі виконавчого напису №10471 від 15.03.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.
Крім того, ухвалою Сокирянського районного суду від 10.03.2025 року від ТОВ «ФК «ОКЛЕНД» та приватного виконавця Котули А.М. було витребувано докази по справі (копії матеріалів кредитної справи) в строк до 28.03.2025 року, та згідно супровідного листа №719/828/24/2082/25 від 02.04.2025 року ухвала суду про витребування доказів повторно надсилалася відповідачу, для виконання в строк до 21.04.2025 року.
Копію даної ухвали відповідачем було отримано 18.03.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610238245101, та повторно 08.04.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610243930939, однак станом на 31.03.2025 року та на 23.04.2025 року (день розгляду справи) так і не виконано, витребувані докази до суду скеровані не було.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання за адресами проживання та місця знаходження (праці), в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача Пушкарьов О.О. направив до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити. В прохальній частині позовної заяви представником позивача зазначено, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань не подавав, правом на подачу відзиву не скористався.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. правом на подачу письмових пояснень також не скористалася.
26.03.2025 року через систему «Елетронний суд» приватним виконавцем Котулою А.М. до суду надіслано письмові пояснення, в яких він повідомив, що виконати вимоги ухвали суду неможливо, оскільки витребувані документи відсутні в матеріалах виконавчого провадження. Стягувачем до заяви про примусове виконання рішення було додано оригінал виконавчого напису нотаріуса та оригінал кредитного договору. Скановані копії документів виконавчого провадження наявні у системі АСВП, де боржник має можливість ознайомлення з документами виконавчого провадження, скориставшись ідентифікатором доступу для сторін виконавчого провадження, який зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження в п. 6 Постанови.
Також, в надісланих поясненнях просить розглядати справу без його участі та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з огляду на таке.
Судом встановлено, що 15.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харорю Н.С. вчинено виконавчий напис № 10471 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОКЛЕНД» заборгованість у розмірі 54468,32 грн. за кредитним договором №004-07555-070813 від 07.08.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги від якого перейшло до нового кредитора - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», відповідно до договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №31/К 06.10.2017 року. В подальшому, 30.12.2020 року між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №1-30/12 від 30.12.2020 року, на підставі якого ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» набуло право нового кредитора. 27.01.2021 року між ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «ОКЛЕНД» було укладено договір про відступлення права вимоги №2-27/01, за яким ТОВ «ФК «ОКЛЕНД» набуло право нового кредитора до боржника за кредитним договором.
З тексту виконавчого напису також вбачається, що приватний нотаріус Хара Н.С. при його вчиненні керувалася статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.
Згідно наказу Міністерства юстиції України №931/5 від 12.03.2021 року анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008 року за №6685 на ім'я ОСОБА_2 .
15.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою А.М., на підставі виконавчого напису №10471 від 15.03.2021 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65133163 від 15.04.2021 року. В подальшому, в ході виконання даного виконавчого провадження 04.11.2024 року ним також було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрований Міністерством юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595 (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 2.1, 3.1. Глави 16, розділу 2 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з врахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Касаційного цивільного складу ВС від 06.05.2020 № 320/7932/16-ц (61-38989св18).
Положеннями ст.13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідач не надав відзиву на викладені у позовній заяві аргументи, жодного належного та допустимого доказу (як самостійно, так і на ухвалу суду про витребування доказів) та не з'явився у судове засідання, саме таким чином розпорядившись своїми правами.
Так, для вчинення напису обов'язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань і наявність відмітки поштового зв'язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
Однак, жодного належного та допустимого доказу в зворотному, що така вимога направлялася на адресу позивача, відповідачем до суду не надано.
Крім цього, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач також вказував, що приватний нотаріус в день вчинення виконавчого напису 15.03.2021 року керувалася пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним.
Відповідно до п. 3.5. Глави 16, розділу 2 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Зміни, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Отже, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15.03.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.10.2020 року у справі № 172/1652/18, провадження № 61-16749св19.
З боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу того, що останній звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису надав останньому для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, а відтак не підлягає примусовому виконанню у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім цього судом встановлено, що приватний нотаріус Хара Н.С. вчинила оспорюваний виконавчий напис після анулювання Міністерством юстиції України її свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з даною позовною заявою, позивачем понесені витрати на правничу допомогу, яку йому надано адвокатом Пушкарьовим О.О., що підтверджується: копією договору №06-11-24/1 про надання правової допомоги від 06.11.2024 року; копією детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Пушкарьовим О.О. на виконання умов до Договору про надання правової допомоги №06-11-24/1 від 06.11.2024 від 18.11.2024 року, загальна вартість наданих послуг (усна консультація - 2000 грн., складання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 5000 грн., складання заяви про забезпечення позову - 4000 грн., витребування у приватного виконавця та фінансової установи додаткових документів, які не були розміщені в електронному реєстрі виконавчих проваджень - 3000 грн.) складає 14000 грн.; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002368 від 12.09.2019 року; копією ордера про надання правничої допомоги від 14.11.2024 року; платіжною інструкцією №66КХ-НС86-С39Т-2ВСЕ від 13.11.2024 року на суму 14000,00 грн.
При цьому, суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У той же час, під час розгляду справи про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, клопотання про їх зменшення відповідачем не заявлялося, у зв'язку з його неявкою в судове засідання.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн.
На підставі ст. ст. 15, 16, 18, 257, 267 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, керуючись ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-82, 89, 95, 128, 130, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280 ч.1, 282, 284, 287 ч.4, 288 ч.2, 289, 354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10471, вчинений 15.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОКЛЕНД» коштів у сумі 54468,32 грн., що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору №004-07555-070813 від 07.08.2013 року в межах виконавчого провадження №65133163, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОКЛЕНД» (04060 м. Київ, вул. Ризька буд. 73-г оф. 7, ЄДРПОУ 44048193) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОКЛЕНД» (04060 м. Київ, вул. Ризька буд. 73-г оф. 7, ЄДРПОУ 44048193) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в сумі 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В.Унгурян