23.04.2025
Справа № 720/425/25
Провадження № 2-а/720/2/24
23 квітня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
за участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоселиця адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності посилаючись на те, що 08 лютого 2025 року інспектором СРПП ВП № 5 (смт. Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області без правових на те підстав відносно нього була незаконно винесена постанова серії ББА № 294980 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказує на те, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки він не порушував вимог п. 2.1 «а» ПДР та відповідно не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки 08 лютого 2025 року о 02 годині 20 хвилин він не керував транспортним засобом, а чекав своїх друзів в середині транспортного засобу марки «Mecedes-Benz GL 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований по вул. Хотинська, 104-А в м. Новоселиця Чернівецької області. Під час перевірки документів, він повідомив працівникам поліції, що у нього не має посвідчення водія, однак не зважаючи на те, що транспортний засіб був припаркований на узбіччі дороги, мотор не перебував у робочому стані та він фактично не керував вказаним транспортним засобом, працівниками поліції відносно нього була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із тим, що він не має права керувати транспортним засобом
Оскільки, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності без правових на те підстав, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
Справа підлягає розгляду згідно умов, визначених у ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності, з урахуванням особливостей, зазначених у ст. 268-271, 286 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на законність винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, є законною, оскільки підставою для її винесення слугувало те, що 08 лютого 2025 року о 02 годині 25 хвилин під час патрулювання інспектором СРПП ВП № 5 (смт. Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Єленюком М.І. було виявлено транспортний засіб марки «Mecedes-Benz GL 350» державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 .. Транспортний засіб перебував з увімкнутим мотором, а ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні автомобіля. В подальшому у відповідності до вимог п. 2, 3 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський просив позивача пред'явити документи що посвідчують особу, та документи, що підтверджують відповідне право особи. Одночасно, було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом. Окрім того зазначає, що позивач керував транспортним засобом в комендантську годину, що і слугувало його зупинкою та працівники поліції, які здійснили його зупинки можуть підтвердити факт керування транспортним засобом, тмоу просить допитати їх в якості свідків.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 лютого 2025 року інспектором СРПП ВП № 5 (с.м.т. Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області винесена постанова серії ББА № 294980 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в порушення підпункту (а) пункту 2.1 ПДР керував транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1, 126, 127-3) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 2 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 126 ч. 2 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції, а також судом підлягає доведенню факт керування автомобілем, так як це умова притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
В постанові про адміністративне правопорушення та доданих до матеріалах доводи на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зазначені та його заперечення щодо цього не спростовані відповідними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Більше того, навіть за умови визнання особою свої вини у вчиненні правопорушення, такий факт не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження вчинення інкримінованого позивачем правопорушення відповідачем надано суду відеозапис з місця вчинення правопорушення, з якого вбачається, що працівники поліції підійшли до позивача, який сидів за кермом транспортного засобу, який не перебував у заведеному стані та не рухався. Позивач вийшов до працівників поліції та пояснив, що чекає в машині друзів, які мають відвезти його додому та самостійно підтвердив, що водійського посвідчення в нього немає та він не керував транспортним засобом.
В матеріалах справи не має жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт керування 08 лютого 2025 року о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_1 транспортним засобом, в той час коли останній заперечує вказаний факт.
Вирішуючи клопотання відповідача, щодо виклику та допиту в якості свідків працівників поліції, які складали матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд виходить з того, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів та відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи.
І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах, саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №161/5372/17.
Касаційний адміністративний суд вказав, що обставини, які підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватися з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Свідчення інспекторів СРПП ВП № 5 (смт. Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, які склали постанову про адміністративне правопорушення не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки такі особи є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Суд звертає увагу, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Фактично матеріали справи про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови, яка не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.
В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття.
Частиною 1-3 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Грубе порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності на думку суду є підставою для скасування спірної постанови.
Підсумовуючи викладене, суд ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
Проте факт правопорушення не було підтверджено належними та допустимими доказами, до моменту винесення спірної постанови.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, суд керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286 КАС України, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 5 (смт. Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області серії ББА № 294980 від 08 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь держави судові витрати по справі у виді судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ляху Г.О.