10 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 990/34/25
провадження № 11-70заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, Губської Олени Анатоліївни, Шевцової Наталії Володимирівни від участі в розгляді справи №990/34/25 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба статистики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії і
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо встановлення прожиткового мінімуму та індексу інфляції на рівні, що не відповідає реальному рівню цін та потребам громадян, що призвело до порушення його конституційних прав;
-визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського В. О. щодо невжиття заходів із захисту конституційних прав позивача та невиконання обов'язку гаранта додержуватися Конституції України (стаття 102 Конституції України), зважаючи на публічні заяви Міністерства юстиції України та Підласої [Роксолани Андріївни];
-визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо встановлення прожиткового мінімуму та індексу інфляції на рівні, що не відповідає реальному рівню цін та потребам громадян, що призвело до порушення конституційних прав позивача (статті 46, 48, 49 Конституції України);
-визнати протиправною бездіяльність Державної служби статистики України у неврахуванні (заниженні) рівня інфляції та застосуванні неправильних розрахунків, що вплинуло на розмір пенсійних виплат;
-встановити факт заниження індексу інфляції та встановлення прожиткового мінімуму на рівні, що у 2,4 раза нижче за фактичний, що призвело до зменшення пенсійних виплат позивача в зазначеному розмірі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 січня 2025 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) позовну заяву повернув ОСОБА_1 .
Ключовим аргументом повернення позовної заяви суд першої інстанції визнав те, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві об'єднав в одне провадження кілька вимог, які підсудні різним судам, і нема законних підстав для їхнього роз'єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз'єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати в самостійному провадженні позовні вимоги до Кабінету Міністрів України та Державної служби статистики України, які цьому суду за правилами виключної підсудності не підсудні.
ОСОБА_1 не погодився з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року (далі - оскаржена ухвала) як суду першої інстанції і подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Скаржник вважає, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам матеріального права та є такою, що ухвалена з порушенням процесуального права. На переконання скаржника, суд при постановленні оскарженої ухвали про повернення йому позовної заяви обмежив його право на звернення до суду. Він наполягає на тому, що висновок суду першої інстанції про те, що позов подано до кількох відповідачів, є хибним, оскільки він подав позов до одного відповідача - держави України в особі зазначених ним відповідачів. До того ж суд мав би залишити його позов без руху та надати час, щоб виправити недоліки (вади) порядку подання позовної заяви, а не повертати позов без з'ясування усіх обставин справи.
На думку скаржника, суд в оскарженій ухвалі помилково послався на те, що позови до різних відповідачів мають розглядатися в різних судах, адже спір є адміністративним і, як убачається з його позовної заяви, «порушення вчинила не одна особа, а група осіб, тобто органи державної влади (об'єкти владного повноваження), а відтак - відсутні правові підстави для розгляду групового порушення в різних судах», і тому скаржник вважає, що суд неправильно застосував статтю 172 КАС України.
Велика Палата ухвалою від 20 лютого 2025 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 13 березня 2025 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 10 квітня 2025 року.
09 квітня 2025 року від ОСОБА_1 до Великої Палати надійшла заяви про відвід чотирьох суддів Великої Палати від розгляду цієї справи.
З посиланням на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України автор заяв про відвід просить відвести від розгляду справи суддів Гриціва М. І, Шевцову Н. В., Губську О. А. та Усенко Є. А., оскільки вважає, що є обставини, які викликають сумнів у їхній неупередженості та об'єктивності.
З-поміж іншого, ОСОБА_1 зазначив, що у своїх позовних заявах та поясненнях він неодноразово наголошував про кримінальний аспект дій та бездіяльності посадових осіб (Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії та Акціонерного товариства «Ощадбанк» щодо невиплати вкладів СРСР), а також осіб, відповідальних за встановлення завідомо заниженого прожиткового мінімуму, і такі дії та бездіяльність мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 175, 185, 358, 367, 109, 442 Кримінального кодексу України. Оскільки зазначені судді, розглядаючи справи, проігнорували ці заяви та не вчинили жодних дій щодо повідомлення компетентних правоохоронних органів про вчинення злочину і продовжили розгляд справ, то це свідчить про небажання всебічно та повно з'ясувати обставини справи та може вказувати на упередженість або намагання уникнути належної правової кваліфікації дій відповідальних осіб.
Автор заяви покликається також на те, що коли судді відмовили у розгляді справи по суті з посиланням на необхідність звернення до Конституційного Суду України, то вони вийшли за межі своїх повноважень і таким чином створили правову колізію, внаслідок якої фактично визнали позивача особою, яка уповноважена звертатися до Конституційного Суду України замість визначених законодавством суб'єктів такого звернення. Вважає, що така поведінка доводить існування обґрунтованих сумнівів в неупередженості та здатності суддів об'єктивно розглянути цю справу відповідно до Конституції і законів України та забезпечити право заявника на справедливий суд.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 КАС України, за правилами частини сьомої якої питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина одинадцята статті 40 КАС України).
Велика Палата перевірила доводи ОСОБА_1 , які він висловив на обґрунтування заяв про відвід поіменованих суддів і вважає, що нема підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Не без того, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС України.
З огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу для відводу судді ОСОБА_1 посилається на приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Велика Палата звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
-«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
-«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Велика Палата підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, Велика Палата також бере до уваги те, що, крім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Посилання заявника на упередженість суддів у зв'язку з тим, що ці судді не повідомили компетентні правоохоронні органи про вчинення (на думку заявника) посадовими особами Управління Пенсійного фонду України та державного банку правопорушень, а також те, що не було звернення до Конституційного Суду України, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк такі доводи ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці заявником викладених обставин. Ба більше, ці обставини не стосуються заявленого в позовній заяві предмета спору, щодо якого суд ухвалив оскаржене судове рішення.
З предмета і меж перегляду в цій справі не можна простежити будь-яку залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано ілюстрував би упередженість або необ'єктивність суддів, яким заявлено відвід.
Відтак можна підсумувати, що наведені заявником обставини на обґрунтування заяви про відвід суддів Великої Палати Гриціва М. І., Губської О. А., Шевцової Н. В. не містять у собі об'єктивно спроможних підстав, які б у розумінні пункту 4 частини першої статті 36 КАС України зумовлювали відведення згаданих вище суддів Великої Палати від розгляду цієї справи.
Щодо заяви ОСОБА_1 про відвід судді Усенко Є. А. від участі в розгляді цієї справи, то Велика Палата звертає увагу на те, що ця суддя відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів не перебуває у складі колегії суддів, які визначені для розгляду цієї справи, через перебування її у відпустці. Тому в цій частині заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, Губської Олени Анатоліївни, Шевцової Наталії Володимирівни від участі в розгляді справи №990/34/25 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба статистики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Усенко Євгенії Андріївни від участі в розгляді справи № 990/34/25 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба статистики України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
О. А. Губська С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна О. В. Ступак
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
В. В. Король О. С. Ткачук
С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда Н. В. Шевцова