23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 128/2141/23
провадження № 51-4823км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції: засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020050000218, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Русава Ямпільського району Вінницької області, жителя
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України(далі - КК),
установив:
Прокурор ОСОБА_8 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення
та особі засудженого через м'якість, просив скасувати ухвалу апеляційного суду
й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свою позицію прокурор обґрунтовував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку
про можливість призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням приписів ст. 75 КК. Водночас указував, що 16 серпня 2024 року до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, внесено зміни та виключено канабіс із таблиці І списку № 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» і включено до таблиці ІІ списку № 2 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено». У зв'язку із цим зазначав, що апеляційний суд усупереч приписам ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 2 на ч. 1 ст. 307 КК, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Інші учасники кримінального провадження не оскаржили судових рішень щодо ОСОБА_6 .
До Суду надійшов лист за підписом прокурора ОСОБА_8 про відмову від касаційної скарги.
Заслухавши думки прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали цього провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою з доповненнями прокурора.
Згідно з положеннями ст. 432 КПК порядок здійснення відмови від касаційної скарги врегульовано ст. 403 вказаного Кодексу. За приписами ч. 1 цієї статті особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду.
Оскільки прокурор ОСОБА_8 відмовився від своєї касаційної скарги,
а іншими особами не було оскаржено судових рішень щодо ОСОБА_6 , касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора підлягає закриттю
на підставі ч. 2 ст. 403 КПК.
Керуючись статтями 403, 432, 434, 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою з доповненнями прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2024 рокущодо ОСОБА_6 .
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3