23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 273/1427/24
провадження № 51-3587впс24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
перевірила клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження (справа № 273/1427/24) стосовно нього зодного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, і
встановила:
Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово звертався до Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) у порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з питань зміни територіальної підсудності, зокрема просив направити згадані матеріали провадження з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області до Голосіївського районного суду м. Києва. Ухвалами Суду від 13 серпня, 7 та 21 жовтня, 9 грудня 2024 року, 6 січня та 17 лютого 2025 року обвинуваченому було відмовлено у задоволенні його клопотань.
Попри це від ОСОБА_4 укотре надійшло аналогічне по суті клопотання, у якому він знову наполягає на скеруванні справи № 273/1427/24 до Голосіївського районного суду м. Києва. Наводячи доводи, подібні викладеним у попередніх зверненнях, обвинувачений твердить, що факт його проживання та свідка, розташування одного з об'єктів посягань у вказаному районі м. Києва, незаконність, на його думку, рішенняЖитомирського апеляційного суду про визначення підсудності справи за Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області й можливий вплив органів Служби безпеки України в цій області на суддів зумовлюють необхідність повторного розгляду клопотання.
Перевіривши наявні в Суді матеріали провадження за клопотанням та зміст викладених у ньому доводів, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання належить повернути особі, яка його подала, на таких підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Разом із тим, виходячи з положень ст. 34 КПК, у ній законодавець не передбачив нескінченного повторення застосування процедури за вказаною статтею в одній справі за аналогічними клопотаннями тієї ж сторони, оскільки це суперечить закріпленим у ст. 2 вказаного Кодексу завданням кримінального провадження, а в силу приписів ч. 5 ст. 34 КПК спори про підсудність між судами не допускаються. Нормативне врегулювання інституту підсудності вочевидь спрямовано на її невідкладне визначення для забезпечення подальшого оперативного та ефективного розгляду справи по суті. Звідси, - імперативність приписів про вирішення питань про підсудність у короткий термін, виключно на стадії до початку судового розгляду та законодавча заборона оскарження судових рішень, ухвалених за правилами ст. 34 КПК. А намагання сторони оспорити визначену в порядку, встановленому законом, територіальну підсудність шляхом подання впродовж тривалого часу тотожних звернень нівелює мету оперативного судового розгляду справи.
Автор клопотання не зважив на окреслене.
Як убачається з матеріалів провадження за клопотанням, відображені в ньому доводи вже неодноразово були предметом ревізії Суду в порядку ст. 34 КПК. У рішеннях Суду про відмову в задоволенні клопотань ОСОБА_4 містяться вичерпні відповіді на всі аргументи останнього з питань передачі провадження стосовно нього до Голосіївського районного суду м. Києва, які за змістом подібні наведеним у поданому наразі зверненні. У розумінні вказаної норми права нових даних та обставин ОСОБА_4 не зазначає, а навпаки, наполягає на своїй попередній позиції, яку було визнано неспроможною. Обвинувачений фактично не згодний з ухвалами Суду, котрі є остаточними й оскарженню не підлягають.
Крім того, у клопотанні знову заперечується законність ухвали Житомирського апеляційного суду від 1 липня 2024 року про передачу кримінального провадження до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, яка теж не підлягає оскарженню і за правилами статей 34, 424 КПК не може бути предметом перевірки Суду.
Таким чином, у конкретній юридичній ситуації, ураховуючи принцип правової визначеності й те, що питання територіальної підсудності справи № 273/1427/24 остаточно вже було вирішено Судом, колегія суддів не вбачає підстав для повторного розгляду тих самих доводів ОСОБА_4 з учиненням процесуальних дій за процедурою ст. 34 КПК.
Тому клопотання ОСОБА_4 необхідно повернути особі, яка його подала.
Таке рішення узгоджується з раніше висловленою позицією Суду (наприклад, в ухвали від 6 травня 2019 року, 24 вересня 2024 року в справах № 733/456/19, 642/5079/21 відповідно).
Зважаючи на викладене, немає потреби в забезпеченні участі ОСОБА_4 та його захисника в дистанційному судовому провадженні.
Керуючись ст. 34 КПК, колегія суддів
постановила:
Клопотання ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження (справа № 273/1427/24) стосовно нього з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів повернути особі, яка його подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3