16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 369/1761/22
провадження № 61-9212св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа -Дочірнє підприємство «Дніпровський круг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Нурищенком Сергієм Володимировичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» (далі - ТОВ «Українська боргова компанія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна предметом іпотеки, в якому просило визнати за ТОВ «Українська боргова компанія» право іпотеки на нежитлове приміщення № 26, загальною площею 80,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що було передане в іпотеку на підставі іпотечного договору від 21 листопада 2008 року, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В., внесений запис в реєстр за номером 1978, яке належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Договору майнових прав на нежитлове приміщення, серія та номер 29-1/12/08-Б-О, виданий 11 грудня 2008 року, видавник ДП «Дніпровський Круг», укладеного з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором 22 грудня 2006 року між ТОВ «КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, у задоволенні позову
ТОВ «Українська боргова компанія» відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що приміщення з будівельними номерами 13а та 15а за адресою: АДРЕСА_2 , та належне на праві власності ОСОБА_1 нежиле приміщення № 26 за адресою: АДРЕСА_2 , є одним і тим же об'єктом нерухомого майна, майнові права на який були передані первісному кредитору - ТОВ КБ «Арма», із застереженням в іпотечному договорі про набуття цим приміщенням статусу предмета іпотеки за іпотечним договором після введення будинку в експлуатацію без внесення змін/доповнень до іпотечного договору без відповідної на те вимоги іпотекодержателя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Нурищенко С. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, шляхом викладення мотивувальної частини відповідно до доводів касаційної скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди правильно відмовили у задоволенні позову ТОВ «Українська боргова компанія», проте навели помилкові висновки для обґрунтування такої відмови, а саме те, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно є одним і тим же, що було передано в іпотеку первісному кредитору - ТОВ КБ «Арма», те, що на його майно поширюється дія іпотечного договору на приміщення, придбане відповідачем на підставі цивільно-правового договору, шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення та нетотожності об'єкту іпотеки за іпотечним договором та приміщення, належного відповідачу.
Відзиви на касаційну скаргу іншій учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
19 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами першої та апеляційної апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі
№ 910/9362/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 02 червня
2022 року у справі № 727/6828/18, від 26 липня 2023 року у справі № 201/5907/22 тощо, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Нурищенка С. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).
Судами встановлено, що 22 грудня 2006 року між ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг» укладено кредитний договір № 14/01/980-KL/190, за змістом якого ТОВ КБ «Арма» надало ДП «Дніпровський круг» кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості у сумі 9 000 000 грн на строк до 22 січня 2007 року зі сплатою 25 % річних за користування кредитним коштами.
21 листопада 2008 року ТОВ КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг» уклали іпотечний договір. Предметом іпотеки за цим договором стали майнові права на житлові та нежитлові приміщення згідно з переліком, зазначеним у пункту 1.1 Іпотечного договору, які розташовані у 16-поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , будівництво яких незавершене.
Відповідно до Довідки, виданої ДП «Дніпровський круг», всі приміщення, перелічені в пункті 1.2 Іпотечного договору, станом на 30 жовтня 2008 року були вільні, водночас, за змістом листа ДП «Дніпровський круг» від 13 червня 2022 року № 13-06/2022 інформація щодо стану всіх приміщень, перелічених в пункті 1.2 Іпотечного договору, на підприємстві відсутня.
21 листопада 2008 року до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційні записи стосовно обтяження іпотекою майнових прав на приміщення, перелічені в пункті 1.2 Договору іпотеки, зокрема і приміщення № 13а та № 15а.
29 грудня 2008 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежиле приміщення № 26 загальною площею 84 кв.м. у під'їзді № 8.
Спірні правовідносини виникли щодо договору іпотеки від 21 листопада 2008 року, укладеного з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 22 грудня 2006 року між ТОВ «КБ «Арма» та ДП «Дніпровський круг», тобто між юридичними особами та для здійснення господарської діяльності, тому суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу по суті, не врахувавши, що спірні правовідносини відносяться до юрисдикції господарського суду.
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 (провадження № 61-4378сво23).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.
З огляду на те що вказану справу суди першої та апеляційної інстанції розглянули з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Нурищенком Сергієм Володимировичем,задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа, - Дочірнє підприємство «Дніпровський круг», про визнання нерухомого майна предметом іпотеки закрити.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення товариство може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець