22 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 758/18295/21
провадження № 61-4673ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» про захист прав споживача,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнень від 12 лютого 2024 року просила: визнати відключення об'єкту позивача здійснене відповідачем 28 листопада 2020 року незаконним; визнати відключення об'єкту позивача здійснене відповідачем 05 жовтня 2021 року незаконним; зобов'язати відповідача повернути ввідний газопровід позивача до стану, в якому він був та відновити газопостачання; звільнити позивача від сплати будь-яких інших збитків, штрафів, нарахувань, пов'язаних із вже здійсненним припиненням і подальшим відновленням газопостачання відповідачем; скасувати нарахування позивачу плати за розподіл газу відповідачем в період поки газорозподільна мережа відповідача механічно від'єднана від ввідного газопроводу позивача; звільнити позивача від сплати збитків, нарахованих відповідачем як таких, що розраховані з використанням методики, що не відповідає суті порушення і не відображає фактичних збитків відповідача; стягнути з відповідача збитки в розмірі 5 322,00 грн; стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн; зобов'язати відповідача забезпечити своїх робітників пристроями блокування вентилів, які не дозволятимуть відкривати опломбований вентиль без пошкодження пломби та вказувати в актах конкретне виявлення порушення правил безпеки.
15 квітня 2024 року Подільський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд своєю постановою від 12 лютого 2025 року змінив рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишив без змін.
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом позову у цій справі є вимоги про захист прав споживачів з ціною позову, що не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 60 = 181 680,00 грн).
Таким чином cправа № 758/18295/21 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «б» і «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання в касаційній скарзі на те, що позивач позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, не підтверджують наявність таких випадків у відповідності до положень підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Заявник не зазначила, в якій саме справі, що перебуває на розгляді в судах, вона позбавлена можливості спростувати обставини, а також в чому полягає така неможливість. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково спростовується вищевказаним. Тому наведені доводи не обґрунтовані.
Аналіз посилань у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить про наявність випадків, передбачених підпунктами «б» і «г» пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» про захист прав споживача за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов