Справа № 463/311/25
Провадження № 2/463/856/25
23 квітня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Жовнір Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
представник позивача звернулась з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №103322836 в розмірі 23 250,00 грн; за договором позики №7574363 в розмірі 624,00 грн, а всього на загальну суму 23874 грн, а також судові витрати у розмірі 3028,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103322836, відповідно до якого відповідач отримав кредит та зобов'язувався його повернути в порядку та строки, визначені договором. 16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір факторингу №16072024, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №103322836 від 22.11.2021 року. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання та не повернув кредит. Загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить23250 гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 17250 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - за комісією. Як новий кредитор у зобов'язанні дану суму просить стягнути в примусовому порядку.
Крім того, 09.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики №7574363, відповідно до якого відповідач отримав позику та зобов'язувався її повернути в порядку та строки, визначені договором. 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, та відповідно до реєстру божників №15 від 25.01.2024 до договору факторингу №14/06/21 на підставі яких до останнього перейшло право вимоги за договором позики №7574363 від 09.02.2022 року. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання та не повернув кредит. Загальний розмір заборгованості за цим договором позики становить 624гривні, з яких:500 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 124 гривні - заборгованість за відсотками. Як новий кредитор у зобов'язанні дану суму просить стягнути в примусовому порядку.
Всього, за двома договорами позивач просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 23874 гривні.
Ухвалою судді від 16 січня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».
Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.
Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правовідносини.
Згідно з п.1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався повернути позику, сплатити проценти у строки і на умовах, передбачених договором.
Судом встановлено, що 22.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103322836, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту у власність грошові кошти, шляхом перерахування їх на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір факторингу №16072024, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №103322836 від 22.11.2021 року.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 до Договору факторингу №16072024 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі23250 гривень, з яких:5000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 17250 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - за комісією.
На виконання п.1.3 Договору факторингу №16072024 на адресу відповідача, зазначену в договорі позики, позивачем направлено повідомлення про відступлення права вимоги.
Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, з часу укладення кредитного договору, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача в користь позивача вищевказану заборгованість в сумі 23250 гривень, з яких:5000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 17250 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - за комісією.
Крім того, 09.02.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики №7574363, відповідно до умов якого банк надає Клієнту у власність грошові кошти, шляхом перерахування їх на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, та відповідно до реєстру божників №15 від 25.01.2024 до договору факторингу №14/06/21 на підставі яких до останнього перейшло право вимоги за договором позики №7574363 від 09.02.2022 року. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання та не повернув кредит. Загальний розмір заборгованості за цим договором позики становить 624гривні, з яких:500 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 124 гривні - заборгованість за відсотками.
На виконання п.1.3 договору факторингу №14/06/21 на адресу відповідача, зазначену в договорі позики, позивачем направлено повідомлення про відступлення права вимоги.
Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, з часу укладення кредитного договору, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача в користь позивача вищевказану заборгованість в сумі 624гривні, з яких:500 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 124 гривні - заборгованість за відсотками.
Таким чином, в порушення умов договору позики, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Кредитним Договором № 103322836 від 22.11.2021, за договором позики №7574363 від 09.02.2022 становить 23874,00 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договорів, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 23874,00 грн.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за кредитним договором №103322836 від 22.11.2021 в розмірі 23250 гривень, з яких:5000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 17250 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - за комісією; договором позики №7574363 від 09.02.2022 у розмірі 624гривні, з яких:500 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 124 гривні - заборгованість за відсотками, а всього заборгованість у загальному розмірі 23874 гривні (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Дата складання рішення суду - 23 квітня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Г.Б. Жовнір