Справа № 202/10461/24
Провадження № 2/202/865/2025
17 квітня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:
судді Доценко С.І.,
за участі секретаря Тарасової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом керівника Слов'янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Донецькій області, Лиманської міської військової адміністрацій Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
Керівник Слов'янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів в розмірі 64 957,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначає, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 у справі №202/5876/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України. Суд встановив, що у квітні та травні 2024 року, в період нерестової заборони, Голєв незаконно займався рибним промислом у «Великому блакитному озері» м. Лиман Донецької області, використовуючи заборонене знаряддя - зяброву сітку. Його дії призвели до вилову 33 риб різних видів, що завдало істотної шкоди довкіллю. Збитки в розмірі 64 957,00 гривень підтверджені експертними висновками та не були відшкодовані добровільно. Вирок суду набрав законної сили 15.07.2024. Під час розгляду кримінального провадження питання про відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним рибним та водним добувним промислом рибному господарству України, не вирішувалося. В добровільному порядку ОСОБА_1 шкоду не відшкодовано, а тому позивач був вимушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року справу вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце судового розгляду.
Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наданих доказів.
Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, відповідно до ст.11 ЦПК України, та дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 у справі №202/5876/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, а саме ОСОБА_1 у квітні та травні 2024 року, під час дії нерестової заборони, здійснив незаконний вилов риби у «Великому блакитному озері» м. Лиман Донецької області. Для цього він використовував заборонене знаряддя - зяброву сітку, без спеціального дозволу. Його дії призвели до вилову 33 риб різних видів і спричинили шкоду навколишньому природному середовищу на суму 64 957 грн.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 набрав законної сили 15.07.2024.
Розмір шкоди, розрахований начальником Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Донецькій області, що також підтверджується висновками експерта від 18.04.2024 та 30.05.2024 за результатами проведення судових економічних експертиз по матеріалам кримінальних проваджень №12024053420000077 та №12024053420000113.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про тваринний світ», рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про тваринний світ», у порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктів загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.
В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюється на праві спеціального використання об'єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу IV Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову як сітки та пастки усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.
Відповідно до ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», порушення вимог цього Закону тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність відповідно закону.
Відповідно до 2 ст. 10, ч. ч. 2, 4 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. з) ч. 2 ст. 68, ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підлягає компенсації повному обсязі.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища за рахунок Державного бюджету України, бюджету АРК та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Згідно з ч. 1, п. «б» ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Одним з джерел формування таких місцевих фондів є частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Невідшкодування заподіяної шкоди створює загрозу економічним інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання коштів державного бюджету, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позову прокуратури в інтересах держави щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у зв'язку з чим такі позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки прокуратура, звертаючись з даним позовом до суду, діяла в інтересах держави, та звільнена від сплати судового збору за подачу позову до суду, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 3-5, 10, 12, 258, 259, 263-268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов керівника Слов'янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Донецькій області, Лиманської міської військової адміністрацій Краматорського району Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави в особі Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ: 44739726) шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів в розмірі 64 957,00 гривень (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок) на рахунок UA048999980314010542000005564, отримувач: Донецьке ГУК/Лиманська МТГ/21081100, ідентифікаційний код юридичної особи 37967785, код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Призначення платежу: 101) судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 17.04.2025 року.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".
Суддя С. І. Доценко