Справа № 202/11131/24
Провадження № 2/202/944/2025
15 квітня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом , в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в розмірі 24896,50 грн. та понесені судові витрати в сумі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2020 року сталася ДТП за участю транспортного засобу Skoda р/н НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 з автомобілем Toyota р/н НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП втомобілю Toyota р/н НОМЕР_2 були завдані пошкодження . Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУПАП , що свідчить що ДТП сталась з його вини. Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ( Поліс № АО 4233886 ) Предметом договору були майнові інтереси Страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Skoda р/н НОМЕР_1 . При укладенні договору страхування розмір страхового платежу був встановлений з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. А саме розмір страхового платежу за договором страхування був зменшений на 50 відсотків, тому що страхувальник надав документ н підтвердження того, що він є військовим пенсіонером. Але зазначена пільга надається громадянин України відповідної категорії, за умови що забезпечений транспортний засіб належить цьому громадянину на праві власності, за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Враховуючи, що транспортний засіб страхувальнику не належить , то, враховуючи положення ст.38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції на момент виникнення правовідносин) у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Тому просив задовольнити позов.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову. Не оспорюючи, що шкода третій особі завдана з його вини, відповідач зазначає, що він вважає, що вимоги позивача є безпідставними, тому що що він є страхувальником цивільно-правової відповідальності при керуванні зазначеним автомобілем , який належить його сину , але перебуває в його постійному користуванні , а тому він правомірно користувався транспортним засобом. Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» його цивільно-правова відповідальність була застрахована страховиком і саме він експлуатував транспортний засіб і забезпечений транспортний засіб був зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому у позивача відсутні підстави для звернення в порядку регресу з цим позовом. Окрім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Виплати за цим договором були проведені 18.09.2020 року - 35185,41 грн. , та за рішенням суду 02.07.2021 року , а до суду звернувся лише 12.09.2024 року. Він не отримував від позивача жодних претензій. Вважає, що строк позовної давності сплив за першою виплатою 18 листопада 2023 а за другою виплатою - 02.04.2024 року. Тому проси в відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відповідь на відзив , в якій просив суд врахувати, що пільга передбачена ч.13.2 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на час виникнення правовідносин» застосовується до власників застрахованого транспортного засобу, а відповідач не є власником. Що стосується строків позовної давності, то звертає увагу що при регресі строк позовної давності починається з дня виплати страховиком страхового відшкодування а не настання страхового випадку . Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану , строки, передбачені ст.ст. 257-259,362,559,681,728,786,1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрите провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити , тому що відповідач є страхувальником та водієм забезпеченого транспортного засобу , але ж не є його власником. Страховая компанія сплатила завдану шкоду третьої особи, що підтверджується документально і на підставі Закону має право на відшкодування 50% сплаченої шкоди з відповідача як водія транспортного засобу. В Полісі страхування зазначено що 50% зменшення а в п.6 зазначені відомості про пенсійне посвідчення страхувальника, але ж це не спростовує право позивача на регресну виплату. Строк позовної давності не сплив.. Просила задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову. Його цивільно-правова відповідальність була застрахована на випадок ДТП. Франшизу він сплатив. Страховий платіж не виходить за межі встановленого в Полісі. Пояснив, що при укладанні Полісу страхування, йому роз'яснили, що він як пенсіонер має право на пільгу в 50% при оформленні договору. Він надав представнику страховика як документи на забезпечений транспортний засіб так і своє пенсійне посвідчення. Договір страхування був укладений . Але ж представник страховика не роз'яснив йому наслідки, передбачені ст.38-1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що у разі настання страхового випадку, з урахуванням того що він не є власником транспортного засобу. Якщо б йому роз'яснили такі наслідки , він би відмовився від 50% оплати і заплатив би всю суму страховки. Окрім того просив застосувати строки позовної давності .
Вислухавши сторони, дослідивши наявні докази суд встановив наступні обставини.
НА підставі Полісу №АО/4233886 судом встановлено, що між сторонами 21.01.2020 року було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 26.01.2020 по 25.01.2021 року. Страхова сума за заподіяну шкоду майну 130 000 грн . Франшиза 2600 грн. У відомостях про особу страхувальника зазначено , що страхувальником є ОСОБА_1 та зазначені всі персональні відомості про його особу. Документом, що посвідчує його особу зазначено пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 02.12.2002 року. Забезпеченим транспортним засобом зазначено автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 SKODA FABIA , 2010 року випуску , номер кузову НОМЕР_4 . П.8 договору містить особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу, але ж відсутні особливості страхування, передбачені п 13.2 ст.13 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до полісу при оформленні договору застосована знижка пільговику 50 %. Договір страхування не містить роз'яснення наслідків, передбачених ст. ст.38-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
Не оспорюється сторонами та підтведжується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 16.09.2020 року,що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУПАП в справі 199/5786/20 за те що 23.08.2020 року в 15:30 керуючи автомобілем Skoda р/н НОМЕР_1 на перехресті рівнозначних доріг вул..Солончакова та вул..Вітчизняної у м.Дніпро не надав перевагу в русі автомобілю Toyota р/н НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.16.12. ПДР України . 29.09.2020 року постанова набрала законної сили.
До справи додано повідомлення про ДТП від заявника ОСОБА_2 та заява про страхове відшкодування завданої матеріальної шкоди її транспортному засобу Toyota р/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП .
Право власності ОСОБА_3 на автомобіль Toyota р/н НОМЕР_2 підтверд жується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Страховим актом №31899/20 від 18.11.2020 року та розрахунком №13899/20 від 28.10.2020 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» страхова виплата за страховим випадком визначена в розмірі 35185,41 грн.
Відповідно до платіжного доручення №5140 від 18.11.2020 року ОСОБА_3 перераховане страхове відшкодування згідно акту №31899/20 в сумі 35185,41 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 31.05.2021 року з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто 14607.59 грн. та ви трати на професійну правничу допомогу в сумі 5000грн.
На підставі страхового акту №35897/21 від 02.07.2021 року, розрахунку суми відшкодування від 23.06.2021 року визнано розмір страхового відшкодування в сумі 14607.59 грн та відповідно до платіжного доручення від 02.07.2021 року ОСОБА_3 виплачене страхове відшкодування за завдану шкоду в сумі 14607,59 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на автомобіль Skoda р/н НОМЕР_1 , власником транспортного засобу зазначений ОСОБА_4 .
Відповідно до копії паспорта відповідача він є громадянином України.
Таким чином, судом встановлено, що страхувальник , який є відповідачем в справі, 21.01.2020 року уклав з позивачем ПрАТ « Євроінс Україна» внутрішній договір страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При укладенні договору страхування були застосувані положення п. п.1.7 ст.1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV в редакції на 03.07.2020 року , яким страховий платіж зменшено на 50% як пільговику на підставі пенсійного посвідчення. Забезпеченим транспортним засобом зазначено транспортний засіб Skoda р/н НОМЕР_1 , який страхувальнику ( відповідачу) на праві власності не належав. Після настання страхового випадку, страховиком двома платежами сплачено страхове відшкодування потерпілій особі і 50% від сплаченої суми позивач просить в порядку регресу стягнути з відповідача.
Таким чином до виниклих правовідносин підлягають застосуванню глава 67 « Страхування» ЦК України, норми ст. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV ( далі - Закон № 1961-IV), та Закон України «Про страхування» № 85/96-ВР ( далі - Закон № 85/96-ВР), які діяли в редакції на момент укладення договору страхування між сторонами.
За загальними правилами укладення договору , передбаченими ст.638 ЦК України ( в редакції на момент виникнення правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Ст.ст.979- 982 ЦК України встановлені вимоги до предмету договору страхування, форми договору, який має бути укладений із додержанням письмової форми, який може укладатись шляхом видачі полісу , а ст.982 ЦК України визначені істотні умови договору страхування.
Так, відповідно до ст.982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Ст. 16 Закону № 85/96-ВРпередбачено, що Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.4 зазначеної статті договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
За вимогами ст.20 Закону № 85/96-ВРсаме на страховика покладено обов'язок ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування.
Відповідно п. 2 ч.1 ст.21 цього Закону страхувальник при укладанні договору страхування зобов'язаний надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.
Відповідно до ст.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV п.1.4. особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Стаття 13 Закну № 1961-IV , в редакції чинній на час укладення договору , встановлює особливості страхування цивільно- правової відповідальності окремих категорій громадян України.
Так, відповідно до п. 13.2 ст.13 цього Закону встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Відповідно до положень п.17.1 ст.17 Закону № 1961-IV страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України та відповідно до положень п. 17.3 цього Закону при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Ст. 38-1 Закону № 1961-IV передбачає відповідальність за порушення умов страхування.
Так, відповідно до пункту 38-1.1 ст.38 цього Закону встановлено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши надані докази та норми законодавства, що регулюють зазначені правовідносини, суд встановив, що відповідно до п.17.1 ст.17 Закону № 1961-IV саме на страховика покладено обов'язок укладати договір страхування, а саме вносити відомості про страхувальника та інформацію про забезпечений транспортний засіб. При цьому з обов'язком страхувальника при оформленні договору страхування цивільно-правовї відповідальності повідомити страховика про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, кореспондується право страховика при оформленні договору страхування отримати від страхувальника всю необхідну інформацію про страхувальника та забезпечений транспортний засіб, яка є важливою для оцінки страхових ризиків.
Оцінюючи відомості, які відображені в Полісі страхування №АО/4233886 встановлено, що страхувальник при оформленні договору діяв добросовісно і виконав покладені на нього обов'язки, надав повну і достовірну інформацію про себе і забезпечений транспортний засіб, а уповноважена особа страховика внесла повні відомості про особу страхувальника : прізвище ім'я по батькові, дата народження , РНОКПП, номер та серію,пенсійного посвідчення, адресу його місця проживання, а також всі відомості щодо забезпеченого транспортного засобу ( модель автомобілю, номерний знак, номер кузову,шасі,рами,місце реєстрації транспортного засобу).
При цьому, уповноважена особа страховика, маючи право витребувати у страхувальника всі необхідні документи, що мають значення для оформлення договору страхування та , отримавши доступ до всіх персональних даних страхувальника і інформацію щодо забезпеченого транспортного засобу ( відомості про транспортний засіб повно внесені в поліс страхування навіть із зазначенням номеру кузова,шасі і рами) , вивчивши надані страхувальником документи при оформленні договору, мала всі підстави переконатись, що відповідач - застрахована особа ОСОБА_5 не є власником транспортного засобу, а тому, при оформленні Полісу страхування не мала підстав для надання страхувальнику пільги у вигляді зменшення розміру страхового платежу до 50%, з урахуванням того, що відповідно до ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV зазначена 50% пільга надається лише за умови , що транспортний засіб має належати страхувальнику .
Відповідач стверджує що йому не було роз'яснено особливості застосування пільги при оплаті за страховку і тим паче не були роз'яснені наслідки у вигляді обов'язку компенсувати страховику 50% виплаченої страхової виплати при настанні страхового випадку, передбаченими ст.38-1 цього ж Закону України і це не спростовано позивачем.
Поліс , який є письмовим договором страхування, та оформлений страховиком містить перелік особливих умов використання забезпеченого транспортного засобу, але ж не містить особливих умов, передбачених ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV , при тому, що ці умови є істотними умовами договору страхування, в розумінні положень ст.ст.638,982 ЦК України, про які сторони договору мали б домовитись.
Позивач просить стягнути з відповідача 50% страхового відшкодування сплаченого у зв'язку із настанням страхового випадку посилаючись на ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка іменується «Відповідальність за порушення умов страхування».
Цивільно - правова відповідальність за договором настає, коли одна зі сторін не виконала чи неналежно виконала умови договору.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення відповідачем умов договору страхування.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог про порушення відповідачем умов договору страхування , які б давали підстави для стягнення з нього 50% виплаченого страхового відшкодування , відповідно до вимог ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по справі складаються із судового збору 3028 грн., який сплачений позивачем при зверненні з позовом і за результатами судового розгляду покладається на позивача , відповідно до положень ст.141 ЦПК України
Керуючись ст.ст. 4,12, 81,82,89,141,259,263-265,267ЦПК України, суд,
Відмовити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія Євроінс Україна» в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу 50% відповідно до вимог ст.38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30( тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складений 21 квітня 2025 року.
Суддя С. І. Доценко