г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 197/551/19
Номер провадження 2/213/234/25
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Нестеренка О.М.,
секретар судового засідання - Близнюк Є.О.,
за участі: представника позивача - Сахненка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Криворізької районної ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
12.08.2024 до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу надійшла вказана цивільна справа, яка за підсудністю перебувала в провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області, та була передана на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України за Розпорядженням в.о. голови суду Ольги Шевченко.
Зміст позовних вимог: представник позивача просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Шр № 1385 для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,51 гектара, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ШР № 1385 22.12.1997 на ім'я ОСОБА_2 , як такий, що виданий на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування.
Крім того, в уточнених позовних заявах представник позивача просив визнати поважними причини пропуску строків позовної давності за обставин, викладених у позовній заяві.
Позов обґрунтовано обставинами:
У відповідності до рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 року № 60 ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,49 гектарів за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 3 цього рішення виконавчий комітет звернувся до Широківської районної ради з проханням замовити виготовлення державних актів на право приватної власності на землю.
Зазначений Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Шр 1385, для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства площею 0,51 гектара, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ШР № 1385 від 22 грудня 1997 року, на ім'я ОСОБА_2 був замовлений Широківською районною радою з посиланням на рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 13 жовтня 1997 року № 67.
У відповідності до повідомлення архівного відділу Широківської районної державної адміністрації від 22.03.2019 року за № 47 на запит Карпівської сільської ради рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 13 жовтня 1997 не існувало, а за № 67 не стосувалося передачі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.
Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Шр 1385, для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства площею 0,51 гектар, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ШР № 1385 від 22 грудня 1997 року, на ім'я ОСОБА_2 , виданий на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування, а крім цього суперечить рішенню виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 № 60 та нормам земельного законодавства України, в частині розміру земельної ділянки, що передавалася в приватну власність та цільовому призначенню - Акті зазначено: «для ведення підсобного господарства», в ЗК України (1990 р.) - «для ведення особистого підсобного господарства».
За даними земельно-кадастрової книги, розділу присадибні землі особистого користування, у користуванні ОСОБА_2 рахувалося всього земель 0,43 гектари: з них ріллі - 0,34 га, садів і інших насаджень - 0,06 га, інших с/г земель - 0,02 і під будівлями - 0,01 га.
До позивача неодноразово зверталась відповідач - ОСОБА_1 з метою отримання у власність для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства земельну ділянку саме у розмірі 0,51 га.
Ініційованою перевіркою було встановлено, як обставини в частині сумнівів у дійсності Державного акту на право приватної власності на землю, так і невідповідність дійсних розмірів земельної ділянки, які відрізняються від зазначених в Державному акті.
Залучення інших співвідповідачів обґрунтовано здійсненням ними дій, що призвели до виготовлення сумнівного Державного акту на право приватної власності на землю, а саме:
за п. 3 рішення виконкому Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 № 60 було здійснено звернення до Широківської районної ради Дніпропетровської області з питання замовлення виготовлення спірного Державного акту;
виготовленням спірного Державного акту займався структурний підрозділ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (в 1997 - Дніпропетровське обласне управління земельних ресурсів).
На думку позивача спір про право цивільне пов'язаний з захистом інтересів громади у цілому, так і окремих його членів - мешканців села Широка Дача Криворізького району, що мають у власності земельні ділянки суміжні з домоволодінням по АДРЕСА_1 і вдвічі менші за розмір земельної ділянки цього домоволодіння.
Позиція відповідача ОСОБА_1
03.02.2020 до Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що спірний Державний акт був складений Миколаївською селищною радою за підписом Голови Миколаївської селищної ради Оголь Е.П. та посвідчений мокрою печаткою.
У даному Державному акті зазначено чіткий план зовнішніх меж земельної ділянки, її розміри та площа: для ведення підсобного господарства 0,26 га; для обслуговування житлового будинку 0,25 га.
Тобто, якщо до вищезазначеного Державного акту було внесено неточності, то це було зроблено лише посадовими особами Миколаївської селищної ради, правонаступником якої є Карпівська сільська рада.
Крім того, Державний акт містить такі розбіжності: додаток № 1 до рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради від 31.10.1997 власниця зазначена як ОСОБА_3 , замість правильного - « ОСОБА_4 »; в рішенні виконавчого комітету Миколаївської селищної ради не зазначено про виділення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства; в п. 39 земельнокадастрової книги зазначено всього 0,43 га земельної ділянки, але їх користувачами зазначено і ОСОБА_2 , а в додатку № 1 зазначено 0,49 га та лише ОСОБА_2 .
Вказані неточності відповідач вважає наслідком технічних помилок та/або неуважності представників Миколаївської селищної ради при складанні документів, а не їх навмисними діями щодо внесення завідомо неправдивих даних до Державного акту і не призведуть до негативних наслідків, порушення прав та спричинення шкоди.
Рішення виконкому щодо виділення земельних ділянок є приблизним в частині розмірів цих земельних ділянок, адже цим рішенням тільки надається згода на виготовлення технічної документації на ці ділянки, а точний розмір ділянки визначився лише під час розроблення технічної документації, проведення відповідних замірів на місцевості та встановлення меж земельної ділянки.
У заяві від 02.12.2021 представник відповідача посилається також на те, що позивач не є суб'єктом звернення з позовом до суду, а спір відсутній, адже ОСОБА_1 не порушувала прав територіальної громади, а також зазначається про відсутність підтвердження порушення прав власників суміжних ділянок.
Позиція відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
24.02.2020 до Широківського районного суду надійшов відзив на позовну заяву. Зазначається, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не є належним відповідачем, адже повноваження щодо передачі у власність земельних ділянок належало саме органам місцевого самоврядування.
Також, в різні часи в Україні видавалися різні державні акти, назви (державний акт на право власності на землю, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку) та кольори (з 1992 - червоні, з 2003 - зелені, з 2008 - сині) яких різнилися. Під час виготовлення державних актів відділи земельних ресурсів та сільські ради керувалися Наказом «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» від 04.05.1999, в якому визначено процедуру реєстрації державних актів. На підставі п. 3.3 цієї Інструкції, державна реєстрація здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою. Відповідно, Відділ не мав ніяких підстав для реєстрації державних актів.
Відповідно до інформації, наданої Відділом у Широківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.02.2020 № 157/419-20-0.37, 26.11.2007 року на земельні ділянки площею 0,25 та 0,26 га були визначені кадастрові номери, однак не присвоєні.
Також, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, строк якої сплив 22.12.2000 (три роки після отримання Державного акту).
13.09.2021 у відзиві на уточнену позовну заяву, Управління зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 15.04.1993 № 28, державні акти складаються, видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Також зазначається, що Карпівська сільська рада не є належним позивачем, адже не є власником спірної земельної ділянки.
Позиція відповідача Широківської районної ради Дніпропетровської області (до заміни правонаступником).
01.04.2020 представник Широківської районної ради надав письмову заяву про те, що відповідач не заперечує проти задоволення вимог та визнає їх, просить розглядати справу без участі їх представника.
Також зазначає, що відповідно до листа Архівного відділу Широківської районної державної адміністрації від 08.07.2019 № 103 ніяких документів чи рішень Широківської районної ради, чи розпоряджень голови Широківської районної ради, які б підтверджували, що районна рада зверталася і замовляла цей Державний акт у Дніпропетровського обласного управління земельних ресурсів протягом 1997-1998 років, - не виявлено.
Позиція відповідача Криворізької районної ради Дніпропетровської області (після заміни правонаступником).
10.03.2025 до суду надійшла письмова заява, в якій представник відповідача просить розглядати справи без участі їх представника.
Також повідомляється, що відповідач не є розпорядником інформації, що є предметом спору, адже архівні документи за 1997 рік передано до архівного відділу.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
06.05.2019 представник позивача звернувся із вказаним позовом до Широківського районного суду Дніпропетровської області.
04.06.2019 ухвалою суді провадження у справі було відкрито.
16.07.2019 до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від відповідача ОСОБА_1 на ухвалу про відкриття провадження від 04.06.2019.
14.08.2019 апеляційне провадження у справі було відкрито.
07.11.2019 постановою Дніпровського апеляційного суду у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено.
03.02.2020 ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву.
17.02.2020 (24.02.2020) Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву.
10.03.2020 (17.03.2020) представник позивача подав уточнену позовну заяву.
01.04.2020 Широківська районна рада надала письмові пояснення.
18.05.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою про зупинення провадження у справі.
24.06.2020 ухвалою суду у задоволенні заяви про зупинення провадження відмовлено.
23.09.2020 ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
24.10.2020 до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від відповідача ОСОБА_1 на ухвалу про відмову у зупиненні провадження від 24.06.2020.
20.11.2020 постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
31.05.2021 представник позивача подав уточнену позовну заяву.
01.06.2021 ухвалою суду задоволено частково клопотання представника відповідача Кузюкової О.Г. про витребування доказів.
13.09.2021 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало відзив на уточнену позовну заяву.
02.12.2021 представником відповідача ОСОБА_1 надані додаткові письмові пояснення.
31.07.2024 за Розпорядженням в.о. голови суду Ольги Шевченко справу було передано Інгулецькому районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
19.08.2024 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Нестеренка О.М. справу було прийнято до свого провадження.
16.12.2024 ухвалою суду постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
28.01.2025 ухвалою суду постановлено замінити Широківську районну раду Дніпропетровської області на Криворізьку районну раду Дніпропетровської області.
10.03.2025 від Криворізької районної ради Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення у справі.
Інших заяв, клопотань від учасників до суду не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлена така хронологія.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 № 60, виконком селищної ради вирішив передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку згідно додатку № 1, № 2 (Т. 1, а.с. 11).
Відповідно до Додатку № 1 до списку громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність входить ОСОБА_3 , населений пункт - АДРЕСА_1 «так у документі», загальна площа землі - 0,49 га (Т. 1, а.с. 12).
Відповідно до п. 3 вказаного рішення виконкому було вирішено «просити районну раду замовити виготовлення державних актів на право приватної власності на землю».
Зазначена інформація відображена у Архівному витягу від 13.02.2019 № 28 з рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 № 60.
Відповідно до інформації з архівного відділу Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 22.03.2019 № 47, по документам Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області значиться рішення від 31 жовтня 1997 року № 60 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» (Т. 1, а.с. 13).
Відповідно до копії справи 1997 року по відведенню (передачі) земельної ділянки в приватну власність громадянинові ОСОБА_2 , яка надана відповідачем, вказана справа заводилась Відділом по земельних ресурсах Широківського району Дніпропетровської області (Т. 1, а.с. 138).
Вказана справа містить Акт встановлення меж земельної ділянки, що відводиться (передається) у власність ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 138 на звороті).
Дата складання Акта - 26 листопада 1997 року.
Підстава складання - рішення Миколаївської селищної Ради народних депутатів Широківського району Дніпропетровської області від 13 жовтня 1997 р. №67.
Відповідно до цього Акта, інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , в присутності спеціаліста землевпорядника відділу по земельних ресурсах Широківської районної Ради Савостенко А.В., представника Миколаївської селищної Ради народних депутатів Оголь Є.П., землекористувача (землевласника) ОСОБА_2 та суміжних землекористувачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , встановлено в натурі межі земельної ділянки присадибних земель Миколаївської селищної Ради Широківського району Дніпропетровської області.
Загальна площа земельної ділянки, згідно з цим Актом, складає 0,51 гектари, з них - 0,45 гектари ріллі та 0,06 гектари - під двором та забудовами.
Чотири штуки межових знаків, якими закріплено земельну ділянку, показано представниками в натурі.
Розміри і місцезнаходження земельної ділянки показані на кресленні, що додається до акта.
Акт містить підписи: спеціаліста-землевпорядника відділу по земельних ресурсах, представника Миколаївської селищної Ради народних депутатів, представника землевласника, представників суміжних землевласників.
Відповідно до плану земельної ділянки, що міститься в Акті, для обслуговування житлового будинку передається земельна ділянка площею 0,25 гектарів, для ведення підсобного господарства - 0,26 гектарів.
План підписано інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , дата - 26 листопада 1997 року.
22 грудня 1997 року було складено та видано Державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 10).
Підставою передачі земельної ділянки у приватну власність, згідно з Державним актом, є рішення Миколаївської селищної Ради народних депутатів від 13 жовтня 1997 р. № 67.
У приватну власність передається земельна ділянка площею 0,51 гектарів, яка розташована на території Миколаївської селищної Ради, с. Широка Дача.
Цільове призначення - обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства.
Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 1385, про що зроблено відповідний напис.
Акт підписано головою Миколаївської селищної Ради народних депутатів Е.П. Оголь з накладенням гербової печатки.
Згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 , який міститься в Державному акті, для обслуговування житлового будинку передається земельна ділянка площею 0,25 гектарів, для ведення підсобного господарства - 0,26 гектарів. План підписано інженером-землевпорядником А.В. Савостенко.
Відповідно до інформації з архівного відділу Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 22.03.2019 № 47, по документам Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області рішення від 13 жовтня 1997 року № 67 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» - не виявлено (Т. 1, а.с. 13).
Натомість рішення за № 67 стосувалося вилучення земельної ділянки в ЗАТ «Програма-Сервіс» та передачі її ТОВ «Техноцентр» Програма «ЛТД»», однак дата його ухвалення - 31 жовтня 1997 (Т. 1, а.с. 13).
З огляду на зазначене, можна зробити висновок про те, що рішення за № 67 від 13 жовтня 1997 року, на яке міститься посилання в Акті як на підставу передачі земельної ділянки у приватну власність, не ухвалювалося Миколаївською селищною радою та в архівних документах відсутнє.
На підтвердження розбіжностей у площах земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 , позивачем також надається копія витягу із земельно-кадастрової книги, розділу п'ятого «Присадибні землі особистого користування» (Т. 1, а.с. 14-15).
В цій книзі міститься запис за порядковим номером 39 про надання особам присадибної ділянки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Загальна площа ділянки - 0,43 гектара, з них - 0,34 гектари ріллі, 0,06 гектари - сади та інші насадження, 0,02 гектари - інші с/г землі, 0,01 гектара - під будівлями.
Дата, коли було зроблено цей запис, - не зазначається, так само як і період ведення земельно-кадастрової книги.
Відповідно до Довідки про присвоєння земельній ділянці загальнодержавного кадастрового номеру від 26.11.2007 № 1/03-3346, наданої відповідачем, земельній ділянці площею 0,25 га, розташованій на території Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням: 1.8 - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, присвоєний загальнодержавний кадастровий номер: 1225855300:06:001:0101 (Т. 1, а.с. 135).
Відповідно до Довідки про присвоєння земельній ділянці загальнодержавного кадастрового номеру від 26.11.2007 № 1/03-3347, наданої відповідачем, земельній ділянці площею 0,26 га, розташованій на території Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням: 1.4 - для ведення підсобного сільського господарства, присвоєний загальнодержавний кадастровий номер: 1225855300:06:001:0102 (Т. 1, а.с. 136).
Водночас відповідно до інформації, наданої Відділом у Широківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.02.2020 № 157/419-20-0.37, 26.11.2007 року на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,26 га були визначені кадастрові номери, однак не присвоєні (Т. 1, а.с. 166).
На підтвердження цього додаються копії відповідних сторінок з Книги Миколаївської селищної ради (Т. 1, а.с. 167-169).
Крім того, на виконання ухвали Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 щодо витребування з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області належним чином засвідчених копії матеріалів земельних справ ДЗК на земельні ділянки площею 0,25 та 0,26 га з відповідними кадастровими номерами, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що земельна ділянка площею 0,51 га, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр №1385, на даний час не сформована (Т. 2, а.с. 113).
Також повідомляється, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельної ділянки передбачає внесення інформації про неї до ДЗК. Відомості про відповідні земельні ділянки у ДЗК - відсутні (Т. 2, а.с. 113).
Щодо порушення прав власників суміжних земельних ділянок.
Позов в частині необхідності захисту прав окремих членів громади (суміжних землевласників) обґрунтовується, зокрема, тим, що площі суміжних ділянок вдвічі менші за площу ділянки, відведеної ОСОБА_2 .
Судом встановлено на підставі наданих позивачем документів, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га за кадастровим номером 1225855300:06:001:0009 належить за договором дарування №1430 від 30.06.2004 ОСОБА_10 (Т. 2, а.с. 87).
Рішення сільської ради щодо надання цієї земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_10 не приймалося (Т. 2, а.с. 86 на звороті).
Право власності на частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га за кадастровим номером 1225855300:06:001:0044 належить за договором купівлі-продажу ОСОБА_11 (Т. 2, а.с. 88).
Крім того, додаються також витяги з техдокументації з землеустрою, зокрема, і щодо погодження меж земельних ділянок з ОСОБА_1 (Т. 2, а.с. 89-92).
Рішення сільської ради щодо надання цієї земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_11 не приймалося (Т. 2, а.с. 86 на звороті).
У судовому засіданні представник позивача просив вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача Кузюкової О.Г. надав письмову заяву про відкладення судового засідання у зв'язку із його зайнятістю.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та другу неявку представника відповідача (перша - 06.03.2025 за клопотанням у зв'язку із перебуванням на амбулаторному лікуванні), стадію розгляду (вступні промови та дослідження доказів), суд вважає за можливе розгляд справи проводити без представника відповідача.
Інші відповідачі у судове засідання не з'явились, про час, дату і місце розгляду повідомлені належним чином.
Від Криворізької районної ради Дніпропетровської області 10.03.2025 до суду надійшла письмова заява, в якій представник відповідача просить розглядати справи без участі їх представника.
В матеріалах справи міститься письмова заява від 01.04.2020 представник Широківської районної ради надав про те, що відповідач не заперечує проти задоволення вимог та визнає їх, просить розглядати справу без участі їх представника.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 2ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з ч. 1ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до Земельного кодексу України від 18.12.1990, в редакції, що діяла на час отримання Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23).
Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній після 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За положеннями статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Згідно з п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Такі ж положення містить ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.
V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
На підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч.ч. 1,2,8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства України, а також законодавства, яке було чинним на момент складання, видачі та реєстрації спірного Державного акта, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Щодо процедури передання у приватну власність земельної ділянки.
На момент виникнення права власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 (1997 рік) процедура складання, видачі та реєстрації державних актів опосередковувалась Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди)», затвердженою Наказом Держкомзему України № 28 від 15.04.1993 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до п. 1.4 Інструкції, власникам землі або землекористувачам, яким передано (надано) декілька черезсмужних ділянок, розташованих на території Ради народних депутатів, видається один державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) земельних ділянок.
Тож спірний Державний акт містить інформацію про право власності на дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку передається земельна ділянка площею 0,25 гектарів, для ведення підсобного господарства - 0,26 гектарів.
Загальна площа переданої земельної ділянки становить 0,51 гектар.
Відповідно до Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993), граничні розміри земельних ділянок, переданих у приватну власність, визначалися в залежності від цільового призначення та місцевості.
Так, відповідно до ст. 6 ЗК України (1990 року), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства та будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).
Цією ж статтею визначається, що передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема, для: ведення особистого підсобного господарства, а також для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.
Стаття 17 цього Кодексу передбачає, що земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що у розумінні земельного законодавства, чинного на момент передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , присадибна ділянка це ділянка, призначена для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель.
За загальним правилом, розмір такої ділянки визначався на підставі земельно-кадастрової документації, однак не міг перевищувати встановлених ЗК України (1990 року) граничних розмірів.
Земельно-кадастрова книга, копія якої надана позивачем, містить інформацію щодо розміру земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , а саме - 0,43 гектари.
При цьому, з огляду на те, що цей запис міститься саме у розділі «Присадибні землі особистого користування», можна зробити висновок, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_12 розміром 0,43 гектари є присадибною ділянкою, тобто такою, яка призначена для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель.
Тобто, у користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_12 перебувало не «всього земель 0,43 гектари», як зазначає позивач, а 0,43 гектари саме присадибної ділянки.
Однак, Відповідно до ст. 67 ЗК України (1990 року), розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше, зокрема, у сільських населених пунктах - 0,25 гектара.
Тобто, розмір присадибної ділянки, визначений земельно-кадастровою документацією, значно перевищував нормативний - 0, 25 гектарів для земель такого цільового призначення, а відтак земельна ділянка у такому розмірі не могла бути передана у приватну власність.
Щодо розміру земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, то відповідно до ст. 56 ЗК України (1990 року), громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.
Отже, ОСОБА_2 отримала у приватну власність дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку площею 0,25 гектарів, для ведення підсобного господарства - 0,26 гектарів, що не перевищує граничних розмірів, визначених відповідними нормами ЗК України (1990 року).
Відповідно до розділу 2 Інструкції, роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються в такому порядку:
підготовчі роботи;
встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
складання плану земельної ділянки;
заповнення бланка державного акта.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.
Перенесення меж у натуру здійснюється шляхом прокладання теодолітних ходів, з прив'язкою їх до існуючих межових знаків або державної геодезичної мережі.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції, державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції, державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.
Відповідно до п. 3.4 Інструкції, 3.4. Книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
З огляду на зазначене, можна дійти висновку про те, що вся процедура надання земельної ділянки у приватну власність передбачала на різних своїх етапах залучення суб'єктів владних повноважень та спеціалістів - інженера-землевпорядника, представників та Голову відповідної селищної Ради народних депутатів, виконавчі органи відповідної селищної Ради народних депутатів, відділи земельних ресурсів районних державних адміністрацій.
Так, на етапі прийняття рішення виконавчим комітетом Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 року № 60, було допущено помилку у написанні імені особи, якій передається у власність земельна ділянка.
Вказана помилка допущена суб'єктом владних повноважень.
На етапі встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання плану земельної ділянки була допущена помилка у зазначенні підстави складання Акта встановлення меж земельної ділянки, а саме - рішення Миколаївської селищної Ради народних депутатів Широківського району Дніпропетровської області від 13 жовтня 1997 р. №67.
Справа по відведенню (передачі) земельної ділянки в приватну власність громадянинові ОСОБА_2 заводилась Відділом по земельних ресурсах Широківського району Дніпропетровської області, а сам Акт містить підписи спеціаліста-землевпорядника відділу по земельних ресурсах, представника Миколаївської селищної Ради народних депутатів. План земельної ділянки підписано інженером-землевпорядником.
Вказана помилка допущена суб'єктами владних повноважень та відповідними спеціалістами.
На етапі складання, зокрема, заповнення спірного Державного акта, була також допущена помилка у зазначенні підстави набуття права приватної власності, а саме - рішення Миколаївської селищної Ради народних депутатів Широківського району Дніпропетровської області від 13 жовтня 1997 р. №67.
Вказана помилка теж допущена суб'єктами владних повноважень та відповідними спеціалістами, які заповнювали та підписували Акт.
Все це говорить про недосконалість та низькі стандарти бюрократичної процедури, відповідальність за які мають нести саме суб'єкти владних повноважень, а не власники (у т.ч. потенційні) та їх спадкоємці, адже останні не є суб'єктами контролю та не залучаються до процедури на тих рівнях, на яких залучаються перелічені вище суб'єкти владних повноважень та спеціалісти.
Суд вбачає в цьому опосередковане скасування суб'єктом владним повноважень власного акта індивідуальної дії, однак з перекладенням відповідальності на власника (його спадкоємців), який (які) на думку позивача, має (мають) зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права власності, що є недопустимим.
У справі Rysovskyy v. Ukraine (20.01.2012) ЄСПЛ надає визначення принципу «належного урядування», зазначаючи, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У справі Tokar v. Ukraine (6.03.2025) ЄСПЛ підкреслив, що обов'язком і відповідальністю держави є забезпечення належного функціонування її правової системи. Це включає ведення точних реєстрів, проведення розслідувань та безперешкодну передачу інформації від одного органу до іншого. Покладення на особу відповідальності за наслідки очевидних збоїв у функціонуванні національної правової системи є порушенням її прав.
Крім того, суд дійсно встановив, що рішення за № 67 від 13 жовтня 1997 року, на яке міститься посилання в Державному акті як на підставу передачі земельної ділянки у приватну власність, не ухвалювалося Миколаївською селищною радою та в архівних документах відсутнє.
Однак, вказане не дорівнює безпідставності набуття особою права власності.
Правовою підставою набуття ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку є рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області від 31 жовтня 1997 року № 60, яке мало бути затверджене на черговій сесії селищної ради.
А з урахуванням відповіді архівного відділу Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, можна дійти опосередкованого висновку про те, що вказане рішення було затверджене Миколаївською селищною радою Широківського району Дніпропетровської області.
Щодо невідповідності розміру наданої земельної ділянки за Державним актом рішенню виконкому слід зазначити, що виготовлення Державного акту, відповідно до Інструкції, відбувалось після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання плану земельної ділянки.
Перенесення меж у натуру здійснювалось шляхом прокладання теодолітних ходів, з прив'язкою їх до існуючих межових знаків або державної геодезичної мережі.
При цьому, відповідно до п. 1.1 Інструкції, технічна документація при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються включає: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.
Вказане свідчить про те, що перенесенні меж земельної ділянки в натурі та складання плану земельної ділянки до уваги беруться не тільки рішення місцевої ради, а сукупність інших факторів, які могли вплинути на розбіжності у розмірах площ.
Крім того, порівнювати процедуру перенесення меж в натурі, точність техніки (теодолітів та ін.), за допомогою якої відбувалось таке перенесення, методи підрахунку тощо у 1997 році та сучасну процедуру, - об'єктивно неможливо.
Щодо сформованості земельної ділянки.
Спірний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 1385, про що зроблено відповідний напис в самому Акті.
Наявність такого запису та самого державного акта підтверджує факт того, що відомості про земельну ділянку та про право власності на неї були занесені до Державного реєстру земель, з огляду на таке.
Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст.202 ЗК України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013.
Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Ведення державного реєстру земель запроваджено одночасно із набранням чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408).
Положеннями зазначеного Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.
Відповідно до абз. 5 та 7 пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення земель від 02.07.2003 №174 Державний реєстр земель складався з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.
Отже, земельна ділянка вважається зареєстрованою в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.
Внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, як складових Державного реєстру земель, розпочалося з липня 2003 року (Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174)».
Тож, можливо зробити висновок, що у цьому конкретному випадку відомості про земельну ділянку підлягали перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, що відповідало пункту 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про державний земельний кадастр».
Отже, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Окрім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.
Відповідно, формування земельної ділянки передбачає, що вона набуває статусу об'єкта цивільних прав.
Щодо порушення прав власників суміжних ділянок.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
З огляду на зазначене та з урахуванням обставин, на які посилається позивач (зокрема, на те, що розміри суміжних ділянок менші), суд вважає недоведеним порушення прав власників суміжних ділянок лише з підстави видачі (наявності) спірного Державного акта від 22 грудня 1997 року.
Разом з цим, суд, проаналізувавши заяви відповідача до Карпівської сільської ради, а також обставини, на які посилається відповідач у відзиві та письмових поясненнях, дійшов опосередкованого висновку про те, що спір між власниками суміжних ділянок обґрунтовується, зокрема, але не виключно, невідповідністю меж земельних ділянок, вказаних у землевпорядній документації, їх дійсним межам.
Водночас необхідно зауважити, що допущення технічних помилок під час визначення меж суміжних ділянок пояснюється тим, що таке визначення проводилось у різний час і із застосуванням різних методів. Як зазначалося вище, порівнювати процедуру визначення меж в натурі, точність техніки, методи обчислення тощо у 1997 році та пізніші процедури, - об'єктивно неможливо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 583/669/15-ц (провадження № 61-756св20) зазначено, що встановлення (відновлення) меж земельних ділянок потрібно у зв'язку з неможливістю визначення меж, які б відповідали державним актам, можливо, і шляхом зміни площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок обох сторін. При цьому формування нових земельних ділянок не здійснюється, а лише вносяться зміни до відомостей про нові межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру. Таке встановлення (відновлення) може бути здійснено за згодою сторін як за фактичним використанням, так і за межами, які сторони погодять між собою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.
Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.
Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п'ята статті 158 ЗК України).
Отже, відповідач та власники суміжних ділянок у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи зазначене, по-перше, суд не вбачає підстав для звернення Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із вказаним позовом з метою захисту прав власників суміжних ділянок, адже законом передбачений позасудовий порядок вирішення спору, що стосується меж земельних ділянок. Лише у випадку недієвості вказаного способу, спір вирішується судом і за позовом осіб, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним.
По-друге, суд вважає недоведеними обставини порушення прав власників суміжних ділянок. Крім того, позивачем не було залучено вказаних власників на стороні позивача, а також самими власниками не було ініційоване питання щодо вступу у справу на стороні позивача.
Насамкінець, суд вбачає порушення принципу пропорційності та розумності у позовних вимогах, адже негативні наслідки для потенційного власника (спадкоємців власника) від визнання недійсним Державного акта значно перевищують наслідки для власників суміжних ділянок у випадку відмови від визнання недійсним спірного Акта.
Щодо строків позовної давності, суд зазначає, що підстави для її застосування відсутні, адже перебіг строку у цьому конкретному випадку слід відраховувати не з моменту видачі Акта, а з моменту, коли особа дізналась про порушення її прав.
Враховуючи, що перевірка була ініційована сільською радою на підставі звернень відповідача лише у 2019, що може, зокрема, підтверджуватись запитами сільської ради в архівні відділи, то в такому випадку суд не вважає строки позовної давності порушеними.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства України, а також законодавства, яке було чинним на момент складання, видачі та реєстрації спірного Державного акта, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 377 ЦК України, ст. ст. 10,81,83,141,206,259,265,273,354-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Криворізької районної ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, - відмовити.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, - не відшкодовувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено та проголошено 23.04.2025.
Відомості про учасників:
Позивач: Карпівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339712, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Карпівка, вул. Центральна, буд. 97А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 04525277, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А.
Відповідач: Криворізька районна рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23929543, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 152.
Суддя О.М. Нестеренко