справа №220/1357/24
провадження №1-кп/176/113/25
15 квітня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жовті Води, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 березня 2024 року за №12024052620000116,-
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 потерпілих ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,-
У провадження Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 березня 2024 року за №12024052620000116.
02 квітня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30.08.2024 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 до 18.04.2025.
При цьому прокурор зазначає, що на сьогоднішній день виникла необхідність в продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв'язку з тим, що зміна обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на більш м'який запобіжний захід або скасування запобіжного заходу, може перешкодити кримінальному провадженню. За переконанням сторони обвинувачення ризики, що обґрунтовували необхідність застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування не зменшилися і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як цілодобовий домашній арешт, не може запобігти заявленим ризикам.
Враховуючи характер злочину та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Сукупність зібраних доказів дає достатні підстави обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років.
ОСОБА_3 розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, тому може переховуватися від суду.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у разі скасування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, буде змушений повернутися до місця несення служби, де він, у зв'язку з отриманням доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, у зв'язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Використовуючи зв'язки з військовослужбовцями, ОСОБА_3 , розуміючи, що значна частина свідків у даному кримінальному провадженні є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , при допиті їх в суді повідомить дійсні обставини вчиненого злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , може вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_3 показань, їх ненадання, перекручування або спотворення обставин.
За переконанням прокурора, на даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. І тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обґрунтовано обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити кримінальні правопорушення, передбачені статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України.
Окрім того, запровадження воєнного стану в України значно підвищує ймовірність існування вказаного ризику.
Таким чином, прокурор вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 підтримав подане ним клопотання із викладених в даному клопотання підстав.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу.
Зокрема, сторона захисту вказувала на те, що в разі скасування домашнього арешту обвинувачений міг би продовжити військову службу та мав змогу відшкодувати потерпілим завдану шкоду. Вважає ризики, зазначені прокурором, безпідставними, у нього є сім'я, він не ухилявся від слідства та суду.
Вислухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
За змістом статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30.08.2024 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 до 18.04.2025.
Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, розгляд справи не завершено, а строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також враховує, що свідки ще не допитані судом, а у разі невжиття запобіжного заходу обвинувачений повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями.
Крім того, ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити кримінальні правопорушення, передбачені статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України.
На теперішній час вказані ризики не зникли та зменшилися.
Стороною захисту суду не надано достатніх доказів які б вказували на можливість зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу.
Таким чином, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
З урахуванням наявних ризиків, що існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 195, 331 КПК України, суд,-
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Запоріжжя, громадянину України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 13 червня 2025 року включно, за адресою: АДРЕСА_1 .
Копії ухвали вручити учасникам судового провадження для відома та направити до ВП №1 Волноваського РВП ГУНВ в Донецькій області для належного виконання.
Ухвала суду, в частині продовження строку запобіжного заходу, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_9