Справа № 212/2792/25
2/212/2208/25
17 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Голуб О.В., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я -
В березні 2025 року представник позивача адвокат Гузєв І.Г., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, у розмірі 302 800 грн.
В обґрунтування позову вказав, що позивач перебував в трудових відносинах з Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" в період часу з 15.01.2008 року по 10.09.2021 року, під час виконання покладених на позивача трудових обов'язків він підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, а саме пилу та шуму. Внаслідок дії зазначених шкідливих виробничих факторів на організм позивача, у нього виникли хронічні професійні захворювання: «хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху(ІІІ ст.)», «ХОЗЛ ІІ ст., група Е, GOLD 3, фаза загострення пневмосклероз, ЛН ІІ ст.».
Зазначив, що внаслідок вказаних професійних захворювань 11.06.2024 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого йому на безстроковий термін встановлено ступінь втрати працездатності 45 % та призначено ІІІ групу інвалідності, визначено потребу спостереження у сімейного лікаря, протипоказана робота в умовах шуму та пилу, важка фізична праця.
Вказав, що позивачу завдано моральну шкоду, оскільки у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач відчуває фізичний біль, неодноразово проходив курси лікування, внаслідок професійних захворювань обмежений в можливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, позбавлений можливості забезпечувати матеріально себе та свою сім'ю на гідному рівні.
Зазначив, що вказані негативні явища істотно знизили якість його життя та зменшили блага, які позивач мав до моменту отримання захворювань та втрати працездатності. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в сумі 302 800 грн., вважаючи, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок роботодавця, який не виконав покладений на нього законодавством обов'язок по створенню нешкідливих умов праці.
18 березня 2025 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.
Відповідач скористався правом надання відзиву. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що позивач добровільно працював на підприємстві відповідача та знав про шкідливі умови праці, також відповідач зазначив, що відсутні причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та спричиненням позивачу шкоди. Вказав, що заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідь на відзив позивачем та його представником не надавалась
Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 в період часу з 15.01.2008 року по 10.09.2021 року перебував в трудових відносинах в ПрАТ «Суха Балка». Впродовж вказаного часу при виконанні трудових обов'язків позивач підпадав під дію шкідливих виробничих факторів: запиленості повітря робочої зони та шуму, рівень яких перевищував гранично-допустимі показники.
Внаслідок дії на організм позивача вказаних шкідливих виробничих факторів, у нього виникли хронічні професійні захворювання: «хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху(ІІІ ст.)», «ХОЗЛ ІІ ст., група Е, GOLD 3, фаза загострення пневмосклероз, ЛН ІІ ст.».
Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, а також актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.04.2024 року.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач вперше 11.06.2024 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами даного огляду позивача визначено ступінь втрати професійної працездатності 45 %, призначено ІІІ групу інвалідності, визначено потребу в спостереженні у сімейного лікаря, медикаментозне лікування, забезпечення ВМП, протипоказана важка фізична праця в умовах виробничого пилу та шуму, що підтверджується випискою з акта огляду «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги».
Згідно медичної документації виданої на ім'я позивача, останній перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з наявними у нього хронічними професійними захворюваннями, переносить больові відчуття.
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити безпечні умови праці.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, спричиненого під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23,1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Оскільки, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач повинен виплатити позивачеві компенсацію за моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності за наслідками оглядів МСЕК, довготривалість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 220 000 грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2200 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, 220 000 гривень (двісті двадцять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 2200,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Суха Балка", код ЄДРПОУ 00191329, вул. Конституційна, 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50029.
Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2025 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт