Справа № 173/993/25
Провадження №2/173/815/2025
про відмову у забезпеченні позову
22 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А., дослідивши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
21 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з вищевказаною позовною заявою в якій просить звільнити його від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 які стягуються згідно з рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2010 у справі № 2-508/2010, звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2-508 виданим 26.04.2010 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження № 18929909.
Одночасно з поданням позову заявник подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом № 2-508, виданим 26.04.2010 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, виконавче провадження № 18929909 про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених на користь відповідачки, ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що згідно з рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської, області від 15.04.2010 року у справі № 2-508/2010 з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів мого заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 05.03.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вищевказаного рішення суду відповідачкою отримано виконавчий лист № 2-508 від 26.04.2010 року, який було пред'явлено до примусового виконання Верхньодніпровському відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції.
27.04.2010 року, головним державним виконавцем Верхньодніпровського відділу ДВС Верхньодніпровського районного управління юстиції Підгорною О.М. відкрито виконавче провадження №18929909.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 року у цивільній справі №173/3051/18 шлюб, зареєстрований 29 червня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області. Актовий запис № 49 між ним та відповідачкою розірвано.
Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про заборгованість зі сплати ним аліментів на утримання доньки у виконавчому провадженні № 18929909 за період з 05.03.2010 року по лютий 2025 року включно становить 314254,28 грн.
Здійснення виконавчих дій державним виконавцем у виконавчому провадженні № 18929909 завдасть шкоди його правам та інтересам, оскільки за час розгляду справи державним виконавцем може буде бути встановлено щодо нього тимчасові обмеження та винесено постанову про звернення стягнення на його заробітну плату.
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неправомірного стягнення коштів з його доходів та утворити перешкоди у користуванні його майном у разі якщо державним виконавцем буде звернуто стягнення на його майно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову може бути зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суддя враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку, оскільки, предметом даного позову є припинення стягнення аліментів.
Не наведені позивачем і доводи про існування обставин, які можуть бути підставою для забезпечення такого позову, зокрема, доводи про те, чому, без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення про припинення сплати аліментів у разі задоволення позову.
Позивач не навів тих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання за судовим наказом про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, утруднить або може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Інформація про те, що судове рішення про стягнення аліментів оскаржується позивачем, в матеріалах справи відсутня.
У разі задоволення позову про звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів має бути припинено від дня набрання чинності рішенням суду, а не від дня пред'явлення позову. Тому вважаю помилковими посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Крім того, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що відсутня реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.А. Кожевник