Справа № 173/410/25
Провадження №2/173/613/2025
іменем України
23 квітня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТ «Ювілейний», третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно збудований садовий будинок,
19 лютого 2025 року позивач звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудований садибний будинок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він користується земельною ділянкою в садовому товаристві «Ювілейний» по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0936 га. В 2008 році він закінчив будівництво самочинно господарським способом садового будинку. Дозволів на будівництво не отримував. В лютому 2024 звернувся до БТІ для виготовлення технічного паспорту на об'єкт. 29.10.2024 отримав Інформаційну довідку щодо відповідності місця розташування вимогам державних будівельних норм, де зазначено, що розміщення будинку відповідає містобудівній документації на місцевому рівні - відповідно до схеми генерального плану СТ «Ювілейний». 27.12.2024 отримав Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТО01:2269-8837-2938-0702, тип висновку - позитивний. Після закінчення будівництва позивач мав намір отримати документи на право власності на новий об'єкт, але не може цього зробити поки об'єкт не введено в експлуатацію. Разом з цим, ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію не має можливості, оскільки відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду. У зв'язку з чим, вимушений звернутись до суду з зазначеним позовними вимогами.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2025 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
18 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, направив на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача СТ «Ювілейний» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, направив на адресу суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Представник третьої особи КП «Верхньодніпровське БТІ» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з довідкою виданої головою Садового товариства «Ювілейний» ОСОБА_1 є членом СТ «Ювілейний» та користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 , площею 936 м. кв.
28 лютого 2024 року на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» виготовлено технічний паспорт на садовий будинок розташований в СТ «Ювілейний» АДРЕСА_1 .
Листом № 329/ДБН від 29.10.2024 начальник відділу містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради - головний архітектор повідомив, що забудова земельної ділянки в АДРЕСА_1 , здійснена в умовах ущільненої забудови з порушенням вимог ДБН Б2.2-12.2019 «Планування і забудова територій», а саме, господарські споруди: прибудова А2, прибудова а3, вбиральня Б2 та гараж Г1 знаходяться на відстані менше ніж 1 м від сусідньої земельної ділянки.
З Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ТО01:2269-8837-2938-0702, щодо об'єкту нерухомості - садового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації, тип висновку - позитивний.
Після закінчення будівництва позивач мав на меті отримати документи на право власності на новозбудований об'єкт, що є можливим лише після введення його в експлуатацію. Ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію позивач не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ч. 2 ст. 328 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втрачається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Разом з тим, відповідно до п. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.
Враховуючи, що позивач здійснила побудову садового будинку без отримання проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою Садового товариства «Ювілейний» ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,0936 гектарів.
Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.
Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Згідно з порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно з листом 329/ДБН від 29.10.2024 начальник відділу містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради - головний архітектор повідомив, що забудова земельної ділянки в АДРЕСА_1 , здійснена в умовах ущільненої забудови з порушенням вимог ДБН Б2.2-12.2019 «Планування і забудова територій», а саме, господарські споруди: прибудова А2, прибудова а3, вбиральня Б2 та гараж Г1 знаходяться на відстані менше ніж 1 м від сусідньої земельної ділянки.
Будь-яких претензій щодо розташування споруд: прибудова А2, прибудова а3, вбиральня Б2 та гараж Г1, які знаходяться на відстані менше ніж 1 м від сусідньої земельної ділянки, від суміжних землекористувачів не надходило.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211, 20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку будівництва нового майна.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до СТ «Ювілейний», третя особа КП «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно збудований садовий будинок - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 право власності на самочинно збудованийсадовий будинок літера А-1 площею 40,8 кв. м. та господарчі будівлі і споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1211.20 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 23.04.2025 року.
Суддя О.А. Кожевник