№ 932/3221/25
22 квітня 2025 року. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню (внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042150000315 від 09 березня 2025 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, інваліда 3 групи, офіційно не працюючого, проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 06 жовтня 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) 12 травня 2021 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць; 3) 17 червня 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць; 4) 16 січня 2023 року Октябрьським районним судом м. Полтави за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць; звільнився 23 січня 2025 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 03 березня 2025 року близько 12:23 год. проходив біля будинку № 1 по вул. Магдебурзького Права в Шевченківському районі м. Дніпро, при цьому достовірно знаючи, що на всій території з 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє на вказаний час, де побачив на асфальтованому покритті біля залізних решітчастих воріт генератор бензиновий «PRAMAТЕС PS 9000» 3.1 кВА, вартістю 6387,50 грн., який належить потерпілому ОСОБА_6 , та який ОСОБА_5 визначив об'єктом свого злочинного посягання та в останнього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Після чого, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, підійшов до залізних решітчастих воріт, які розташовані в першій арці будинку № 1 по вулиці Магдебурзького Права в Шевченківському районі м. Дніпро, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, знаходячись у вищевказаному місці та час, підняв з асфальтованого покриття генератор бензиновий «PRAMATEC PS 9000» 3.1 кВА, вартістю 6387,50 грн., та поставив його на металевий візок, який він привіз із собою.
Далі ОСОБА_5 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 6387,50 грн.
Своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.
31 березня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025042150000315 від 09.03.2025 року за ч.4 ст.185 КК України, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за згодою потерпілого, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою ОСОБА_5 під час судового провадження зобов'язався беззастережно та в повному обсязі визнати свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Сторони узгодили покарання за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
При цьому ОСОБА_5 , якому роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на призначення узгодженого покарання.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого покарання у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому діянні та сприяв судовому провадженню; також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз'яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Також судом з'ясовано, що потерпіла ОСОБА_7 , відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, надала письмову згоду прокурору на укладення даної угоди про визнання винуватості.
Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статі Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; під наглядом у лікаря нарколога не знаходиться; є інвалідом 3 групи; активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; у скоєному щиро розкаявся.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття у скоєному.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена обвинуваченим добровільно, відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, форма та зміст угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є достатньою для його виправлення та попередження скоєнню нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника та за згодою потерпілого.
Цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати (витрати на залучення експерта) слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту, обраний в ході досудового розслідування, слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, -
Угоду про визнання винуватості, що укладена 31 березня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31 березня 2025 року покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Обов'язок нагляду за засудженим ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року, скасувати та до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов не заявлено.
Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь держави у відшкодування витрат на залучення експертів (проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-25/1772-ТВ від 13 березня 2025 року) 1591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 80 коп.
Речові докази по справі:
- генератор бензиновий «PRAMAТЕС PS 9000», який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - вважати повернутим за належністю;
- DVD-R диск з відеоматеріалами з технічних засобів відеофіксації обставин подій, який долучено до матеріалів кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору.
Суддя