Справа № 932/3304/25
провадження №1-кс/932/1228/25
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська - ОСОБА_1 за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання прокурора Костянтинівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052380000380 від 01.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
03 квітня 2025 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора про накладення арешту шляхом заборони володіння, користування та розпорядження транспортним засобом марки «Skoda Fabia» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ; ключі від транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , що були вилучені під час проведення огляду місця події на ділянці місцевості поблизу буд. №38 по вул. Дружби у м. Костянтинівки Краматорського району Донецької області та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_4 та перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що в разі не застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони розпорядження (відчуження, реалізації) майна та його можливе подальше незаконне відчуження або володіння ним, призведе до знищення речових доказів та слідів вчинення злочину.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив розглянути клопотання без його участі.
Розглянувши клопотання, дослідивши надані додатки, вважаю за необхідне у задоволенні клопотання відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні ВП№2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12025052380000380 від 01.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.04.2025, з 16 години 30 хвилин до 17 години 05 хвилин, в ході проведення в установленому законом порядку огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , виявлено та вилучено:
- пральну машинку марки «LG», білого кольору, модель: F2J6HS1W, SERIAL No.: 010PNLP34928, W/O: 0K1F3524;
- холодильник марки «LG», білого кольору, серійний номер: 912RFSX0G350, на компресорі наявний напис: BSA075NHMV.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснили, що вищезазначені предмети вони викрали з житлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
02.04.2025, в період часу з 11.20 год. по 12.30 год., під час проведення огляду місця події на ділянці місцевості поблизу буд. N? 38 по вул. Дружби (колишня назва Цілковського) у м. Костянтинівка Краматорського району, Донецької області, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено та вилучено: транспортний засіб, марки «Skoda Fabia», у кузові білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від транспортного засобу марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , бланк свідоцтва N? НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу, марки «Skoda Fabia», у кузові білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_4 та перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які після проведення огляду вилучено до ВП N? 2 Краматорского РУП ГУНП в Донецькій області.
Втановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , саме за допомогою цього транспортного засобу вони перевозили до місця мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , викрадені речі.
Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення, в порушення вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, необґрунтовано, що вказане майно відповідає хоча б одному із вищевказаних критеріїв, та не доведені підстави вважати, що майно - є речовими доказами в рамках кримінального провадження.
На підставі викладеного, враховуючи що в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно, а стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Костянтинівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052380000380 від 01.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 08.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1