Справа № 199/4924/25
(3/199/2805/25)
іменем України
22.04.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20.09.2007 Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 31.03.2025 за ч. 1 ст. 156 КУпАП, зазначено, що ОСОБА_1 31.03.2025 о 16:00 годині за адресою: місто Дніпро, просп. Слобожанський, 1 здійснювала реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі повідомленням у додаток «Viber», яке доставлено адресату об 11:49 годині 15.04.2025, тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явилася в судове засідання без поважних причин, визнано можливим розгляд справи у її відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у вину ставиться реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено:
1)протокол про адміністративне правопорушення;
2)довідку за результатами розгляду звернення співробітника поліції;
3)копію листа;
4)копію відомостей зі служби 102;
5) копію протоколу огляду від 31.03.2025, з якого слідує, що за адресою: місто Дніпро, просп. Слобожанський, 1 оглянуто один сліп-пакет з тютюновими виробами, які реалізовували без марок акцизного податку. Вказана продукція була вилучена в присутності двох понятих.
Приймаючи до уваги зміст протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку, не зрозуміло, якими саме доказами працівники поліції обґрунтовують факт продажу тютюнових виробів, оскільки наявними доказами у справі не зафіксовано факту торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку, зважаючи на те, що у справі відсутні як свідки правопорушення, так і інші докази придбання будь-ким вказаного товару у ОСОБА_1 .
Диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку.
В цій справі факту роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку не встановлено, а за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку адміністративної відповідальності не передбачено.
Також слід зазначити, що ч. 1 ст. 156 КУпАП є бланкетною нормою, а тому при описі суті правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, які норми діючого законодавства України порушено особою, яка притягається до відповідальності.
Натомість, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в графі: «суть учиненого адміністративного правопорушення» не містить посилання на те, яку норму діючого законодавства України порушено ОСОБА_1 .
У зв'язку з викладеним слід враховувати приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважити на практику ЄСПЛ у справі «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016), де ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка визначає межі розгляду справи судом, оскільки є викладом обставин вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, а не судом; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок дані, відображенні поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, є сумнівними з вищезазначених підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 156 КУпАП, оскільки її вину не доведено належними та допустимими доказами, приймаючи до уваги і те, що протокол про адміністративне правопорушення фактично обґрунтовано на припущеннях та без посилання на норми діючого законодавства, які, начебто, було порушено ОСОБА_1 , а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.О.Лисенко