23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5467/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (вх. № 2548/2025)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025,
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_2 )
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_2 )
у справі № 904/5467/23
за заявою ОСОБА_3
про неплатоспроможність, -
31.10.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/5467/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_3 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_3 арбітражного керуючого Сокол Тетяну Леонідівну.
07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ОСОБА_2 у розмірі 7 845 365,19 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_3 кредиторів, зокрема, ОСОБА_2 у розмірі 7 845 365,19 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
Не погодившись з вказаними ухвалами ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_2 ; скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність в частині внесення до реєстру вимог кредитора ОСОБА_2 у розмірі 7 845 365,19грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору); прийняти нову ухвалу, якою грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відхилити у повному обсязі.
05.02.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 18.03.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 залишено без задоволення. Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 - залишено без змін.
07.04.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського від 05.02.2025 у справі № 904/5467/23;
- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 (про визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_2 );
- прийняти нове рішення, яким грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відхилити в повному обсязі
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі № 904/5467/23 та про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
07.04.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), Картере В. І., Огородніка К. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 2 684 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження
Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на судові рішення у справі № 904/5467/23, ухвалені за результатом розгляду грошових вимог ОСОБА_2 , скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 8 588,80 грн (2 684 х 2 х 200 % х 0,8).
ОСОБА_1 до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, натомість, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 посилається на норми пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначає, що є пенсіонером, станом на сьогоднішній день не має іншого джерела доходу ніж пенсія, що підтверджується відповідною довідкою, з якою вбачається, що розмір судового збору перевищує 5% річного доходу скаржника.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01).
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом з цим особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Суд зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена, зокрема, але не виключно, довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не має іншого джерела доходу ніж пенсія, що підтверджується відповідною довідкою, з якою вбачається, що розмір судового збору перевищує 5% річного доходу скаржника.
Водночас, скаржник на підтвердження наведених доводів не надав Суду відповідної довідки та документально не довів, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
Зважаючи на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 588,80 грн.
Разом з цим, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Однак, скаржником не додано до касаційної скарги жодних доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи №904/5467/23.
Верховний Суд акцентує, що неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.
Відтак, ОСОБА_1 необхідно надати Суду докази надіслання учасникам справи № 904/5467/23 копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського від 05.02.2025 у справі №904/5467/23.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського від 05.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_2 ) у справі № 904/5467/23 - залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Пєсков