22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2720/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
Офісу Генерального прокурора - Готка Ю. О.,
позивача-1 Роздільнянської міської ради Одеської області - не з'явився,
позивача-2 Південного офісу Держаудитслужби- не з'явився,
відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» -
не з'явився,
відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради - не з'явився,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (колегія суддів: Поліщук Л. В. (головуючий), Богатир К. В., Таран С. В) та рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 (суддя Нікітенко С. В.)
у справі за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради
про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів,
У червні 2024 керівник Роздільнянської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Одеської області (далі - позивач-1, Міськрада) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2, Держаудитслужба) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - відповідач-1, Товариство) та Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради (далі - відповідач-2, Комунальне підприємство), в якому просив: (1) визнати недійсними додаткові угоди від 27.09.2022 № 2 та від 01.11.2022 № 3 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладеного між відповідачами (далі - оспорювані додаткові угоди); (2) стягнути з Товариства на користь Міськради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 57 500,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIIІ) та п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабміну від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), тому мають бути визнані недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а грошові кошти, отримані у зв'язку з їх виконанням, - повернуті Міськраді на підставі ст. 1212 цього Кодексу.
Господарський суд Одеської області у рішенні від 12.11.2024, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 18.02.2025, позов задовольнив повністю. Визнав недійсними додаткові угоди від 27.09.2022 № 2 та від 01.11.2022 № 3 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладеного між відповідачами. Стягнув з Товариства на користь Міськради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 57 500,40 грн.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорювані додаткові угоди про зміну ціни в загальному більш ніж на 10 % укладені без належного документального підтвердження коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення, а отже, з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIІ, тому наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України та, як наслідок, задоволення майнової позовної вимоги прокурора. При цьому суди врахували правові висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
У поданій касаційній скарзі Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також наявність підстав касаційного оскарження за пп. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постановлені у справі рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
За доводами касаційної скарги, наведеними для обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження за пп. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України:
- суди, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо питання застосування п. 2 ч. 5 ст. 42 Закону № 922-VIIІ, не врахували правових висновків Верховного Суду в ухвалі від 29.01.2025 у справі № 920/19/24, згідно з якою названу справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу шляхом уточнення від її висновку у справі № 922/2321/22 про те, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більш ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору;
суд апеляційної інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду у постановах від 06.08.2019 у справах № 910/6144/18 та № 912/2529/18, від 19.02.2019 у справі № 925/226/18, від 06.08.2019 у справі № 915/1338/20, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо питання застосування чч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», чч. 4.5 ст. 53, п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України;
суди не врахували правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, в результаті чого дійшли хибного висновку, що Держаудитслужба набула статусу позивача у справі;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 44 Закону № 922-VIIІ у подібних правовідносинах (в контексті суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, встановлених Законом № 922-VIIІ та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, у тому числі за порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIІ).
Також касаційна скарга містить клопотання про передачу справи № 910/9215/24 разом із касаційною скаргою Товариства на судові рішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми ст. 44 Закону № 922-VIIІ (в контексті суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, установлених Законом № 922-VIIІ та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, у тому числі за порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIІ), у зв'язку з тим що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2025 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пп. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
11.04.2025 прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
21.04.2025 Товариство заявило Верховному Суду клопотання про зупинення касаційного провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду подібної справи № 920/19/24.
Вбачається, що 29.01.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про передачу справи № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу (шляхом уточнення) від висновків про застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, які врахували суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, яка розглядається. Предметом розгляду у справі № 920/19/24 були вимоги керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до ТОВ «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладеного за результатами публічної закупівлі, та стягнення коштів, аналогічно справі, яка розглядається.
При цьому зміст касаційної скарги товариства у справі № 920/19/24 частково є тотожним змісту касаційної скарги ТОВ «Укр Газ Ресурс» у справі, яка розглядається, зокрема, товариство у справі № 920/19/24 посилалося на помилковість висновків Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22; відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми ст. 44 Закону № 922-VIIІ у подібних правовідносинах (в контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом № 922-VIIІ та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, у тому числі п. 2 ч. 5 ст.41 Закону № 922-VIIІ); також просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми ст. 44 Закону № 922-VIIІ у подібних правовідносинах у зв'язку із тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. З урахуванням мотивів, наведених в ухвалі від 29.01.2025 у справі № 920/19/24, колегія суддів висловила позицію, що, враховуючи відсутність стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій щодо застосування всіма судами надалі у роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результату вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики - це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку, зокрема, об'єднаною палатою. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи подібність правовідносин у справі, яка розглядається, та у справі № 920/19/24, доводи ТОВ «Укр Газ Ресурс» в касаційній скарзі та клопотанні про зупинення касаційного провадження у цій справі, колегія суддів з метою дотримання єдності судової практики вважає за необхідне задовольнити клопотання Товариства та зупинити касаційне провадження у справі № 916/2720/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про зупинення провадження у справі № 916/2720/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 задовольнити.
2. Зупинити касаційне провадження у справі № 916/2720/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. А. Ємець
Судді: І. В. Булгакова
І. Б. Колос